Аерозольне пожежогасіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аерозольне пожежогасіння - це спосіб гасіння пожежі з використанням хімічних сполук, що утворюються в процесі горіння аерозольної суміші. Такі хімічні сполуки мають потужні можливості по зменшенню вогнищ пожежі. Аерозольні системи під час розпилення аерозолю здійснюють скорочення поширення вогню на території. Це відбувається за рахунок прямої хімічної дії на джерело спалаху в момент його дії. Аерозоль здійснює припинення горіння локалізуя процес горіння матеріалів і об'єктів що піддаються горінню.

 Аерозольне пожежогасіння передбачає ліквідацію вогнища шляхом введення в зону займання суспензії горючих частинок. При цьому аерозольні суспензії не гасять полум'я, а ліквідують каталізатори горіння. Це відбувається шляхом зниження температури і відсотка кисню в зоні пожежі. Джерелом суспензій виступає спеціальний електронний пристрій під назвою генератор вогнегасних аерозолів (ГВА), який розпилює протипожежний склад прямо в полум'я пожежі [1] Всі пожежні аерозолі, незалежно від виробників, діють по одному і тому ж принципу. Пожежна аерозольна суміш містить у собі певні хімічні речовини. При їх горінні виникає гарячий потік змішаних газів і твердих часток. Цей гарячий струмінь володіє активними властивостями зупинення процесу горіння. Гасіння відбувається внаслідок зупинки ланцюгових реакцій в епіцентрі спалаху [2] За допомогою аерозолів не можна гасити схильні до самозаймання речовини з волокнистою, сипучою або пористою структурою. Серед таких речовин можуть бути пірофорні гідриди та порошки металів, а також деякі метали, такі наприклад як натрій або калій. Також аерозольним способом гасіння не можна гасити матеріали з полімерною структурою, хімічні речовини і їх сполуки, які можуть тліти і горіти без припливу повітря [3].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]