Азімов Сарвар Алімджанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Азімов Сарвар Алімджанович
Народився 20 травня 1923(1923-05-20)
Джиззак, Q21638825?, Самаркандська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР
Помер 1994[1]
Ташкент, Узбекистан
Національність узбек
Діяльність письменник
Alma mater Національний університет Узбекистану
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов узбецька
Партія КПРС
Діти Anvar Azimovd
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора

Сарвар Алімджанович Азімов (20 травня 1923(19230520), місто Джизак, тепер Узбекистан — 1994, місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, письменник, дипломат, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Доктор філологічних наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1946 році закінчив філологічний факультет Середньоазіатського державного університету.

У 1946—1949 роках — відповідальний редактор радіокомітету Узбецької РСР.

У 1949—1954 роках — науковий співробітник Літературного музею, завідувач сектору, заступник директора науково-дослідного інституту мови та літератури імені Пушкіна Академії наук Узбецької РСР.

Член КПРС з 1953 року.

У 1954—1955 роках — заступник завідувача, в 1955—1956 роках — завідувач відділу науки і культури ЦК КП Узбекистану.

У 1956—1957 роках — 1-й секретар правління Спілки письменників Узбекистану.

У 1957—1959 роках — міністр культури Узбецької РСР.

У 1959 — 27 травня 1969 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР.

Одночасно, в 1959 — 27 травня 1969 року — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

20 травня 1969 — 17 жовтня 1974 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Лівані.

5 грудня 1974 — 11 липня 1980 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Пакистані.

У 1980—1988 роках — 1-й секретар правління Спілки письменників Узбекистану, секретар правління Спілки письмеників СРСР.

У 1988—1991 роках — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

У 1990—1991 роках — член Президентської ради Узбецької РСР.

З 1991 року — на пенсії в місті Ташкенті.

Помер 23 лютого 1994 року в Ташкенті.

Творчість[ред. | ред. код]

П'єси[ред. | ред. код]

  • «Кривавий міраж» (1964)
  • «Я бачу зірки» (1966)
  • «Драма століття» (1968)

Повісті та оповідання[ред. | ред. код]

  • «Веселка» (1964)
  • «Два серця — два світи» (1967).
  • «Зіркоока» (1968).

Кіносценарії[ред. | ред. код]

  • «Листок з блокноту» (у співавторстві з М. Рожковим) (1965)
  • «Сини Вітчизни» (у співавторстві з М. Рожковим) (1968)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]