Алюмосилікати
Алюмосиліка́ти (від алюм (іній) і силікати) (рос. алюмосиликаты, англ. alumosilicates, нім. Alumosilikate) — група мінералів з великим вмістом алюмінію, виділена 1891 В. І. Вернадським з класу силікатів.
[ред.] Загальний опис
За визначенням Вернадського, глинозем і кремнезем відіграють в А. однакову роль, обидва є кислотними ангідридами, а самі А. та їхні аналоги розглядаються як похідні комплексних кремнеглиноземистих та аналогічних ангідридів. Рентгеноструктурні аналізи підтвердили погляди В. І. Вернадського на роль алюмінію в конституції силікатів і дозволили розділити силікати, що містять алюміній, на дві групи — алюмосилікати і силікати алюмінію.
Тепер А. називають тільки такі силікати, в яких алюміній, подібно до кремнію, має четверну координацію (тобто кожний атом алюмінію оточують 4 атоми кисню) і навіть може ізоморфно заміщувати кремній (напр., польові шпати, цеоліти, слюди та ін.). Таким чином, в алюмінатів роль глинозему є близькою (але не тотожною) до ролі кремнезему.
А. мають густину менше 2890 кг/м³.
До алюмосилікатів належать польові шпати, фельдгипатоїди, цеоліти, скаполіти, слюди, пермутити та ін.
До силікатів алюмінію належать гранати, каолін та ін.
А. — одна з основних складових більшості порід земної кори (вивержених, уламкових і осадових). Загалом А. складають понад 50 % об'єму верх. частини літосфери. У складі гранітів А. складають 65-75 % (за об'ємом).
Алюмосилікати відрізняються від силікатів алюмінію меншою твердістю та кислотостійкістю, заниженим світлозаломленням, меншою величиною питомої ваги, ясним забарвленням тощо.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Словник іншомовних слів / Під ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Лазаренко Е. К. Курс минералогии. К., 195І;
- Соболев В. С. Введение в минералогию силикатов. Львов, 1949;
- Бетехтин А. Г. Курс минералогии. Изд. 2. М., 1956.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
