Граніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Граніт
Граніт відполірований

Грані́т (італ. granito, від лат. granum — зернина) — інтрузивна гірська порода кислого складу із зернистою (рівномірнозернистою чи нерівномірнозернистою) структурою.

Етимологія[ред.ред. код]

«Граніт» — слово італійського походження, означає «зернистий».[1]

Середній хімічний склад[ред.ред. код]

Середній хімічний склад граніту за Р.Делі (%): SiO2 — 70,18; TiO2 — 0,39; Al2O3 — 14,47; Fe2О3 — 1,57; FeO — 1,78; MnO — 0,12; MgO — 0,88; CaO −1,99; Na2O — 3,48; K2О — 4,11; Н2О — 0,84; P2О5 — 0,19.

Класифікація[ред.ред. код]

Ґраніт класифікують на основі мінерального та хімічного складу.

Розрізняють:

Виділяють також серії граніту: калієві, калієво-натрієві (0,4 4,0) і натрієві.

Властивості[ред.ред. код]

Густина невивітреного граніту 2530—2720 кг/м³, пористість 0,2-4%, водопоглинання 0,15 −1,30%, опір стисненню 100—300 МПа.

Найбільше в граніті зерняток червоного або сірого кольору — це польовий шпат, від кольору якого, головним чином, і залежить колір граніту.[1] Колір обумовлений забарвленням польових шпатів — може бути ясно-сірий, жовтуватий, рожевий, червоний, зелений. Інші зернятка, напівпрозорі, білуватого або жовтуватого кольору, схожі на шматочки мутного склакварц, частинки у вигляді блискучих пластинок — слюда.[1]

Руйнування граніту[ред.ред. код]

Граніт від сильного нагрівання і від швидкого охолодження втрачає свою міцність і руйнується.[1] Вдень гранітні скелі дуже нагріваються промінням сонця, а вночі швидко холонуть. Частинки граніту розширюються при нагріванні і стискуються при охолодженні. Розширення і стискування частинок відбувається нерівномірно, внаслідок чого, на граніті утворюються тріщини.[1] В тонкі, ледве помітні тріщини, після дощу або танення снігу проникає вода і поступово розмиває і розширює їх (при замерзанні). Руйнування відбувається дуже повільно — протягом десятків і сотень років.

Форми виділення та розповсюдження[ред.ред. код]

Гранітні породи утворюють батоліти, штоки, а також лаколіти та міжформаційні поклади в складчастих областях. Вік інтрузій граніту — від архею до кайнозою. Походження — гетерогенне.

Граніти переважають серед інтрузивних порід і займають істотне місце в геологічній будові України. Великі родовища в Україні є в межах Українського щита: Янцівське (Запорізька обл.), Малокахнівське (Полтавська область). Корнинське (Житомирська область), Жежелівське (Вінницька область), Капустинське (Кіровоградська область).

Використання[ред.ред. код]

Використовують як будівельний матеріал: для фундаментів великих будинків, для стояків залізничних мостів, набережних річок і каналів, сходів.[1] Граніт можна полірувати; поверхня його стає зовсім гладкою та гарною.[1] Граніт використовується для виготовлення пам'ятників, як облицювальний матеріал тощо. Всі будівлі з граніту міцні і довговічні.

Родовища[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж М.М.Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки: 47-48. 51-52)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.