Андреа Манцо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Андреа Манцо
Андреа Манцо
Андреа Манцо
Андреа Манцо у 1983 році
Особисті дані
Народження 5 листопада 1961(1961-11-05)[1] (62 роки)
  Местре, Венеція, Італія
Зріст 182 см
Вага 82 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Местре»
Професіональні клуби*
1978—1979 Італія «Падова» 19 (0)
1979—1980 Італія «Віченца» 2 (1)
1980—1981 Італія «Фіорентина» 14 (1)
1981—1982 Італія «Сампдорія» 25 (3)
1982—1983 Італія «Фіорентина» 19 (0)
1983—1987 Італія «Мілан» 47 (0)
1987—1989 Італія «Удінезе» 60 (4)
1989—1990 Італія «Авелліно 1912» 20 (0)
1990—1992 Італія «Казертана» 60 (3)
1992—1993 Італія «Авелліно 1912» 14 (0)
1993—1995 Італія «Каерано» 48 (3)
1995—1997 Італія «Местре» 64 (1)
Національна збірна
2004—2005 Італія Італія (до 20) ? (?)
2005—2006 Італія Італія (до 21) 3 (0)
Тренерська діяльність**
1998—2000 Італія «П'євіджина»
2000—2001 Італія «Сандона»
2001—2003 Італія «Конельяно»
2003—2004 Італія «П'євіджина»
2004—2005 Італія «Венеція» (мол.)
2005 Італія «Венеція»
2006—2007 Італія «Портогруаро»
2007—2010 Італія «Парма» (мол.)
2008 Італія «Парма» (в. о.)
2010 Італія «Чьоджа»
2010—2012 Швейцарія «Лугано» (асист.)
2012—2013 Швейцарія «Рапід Лугано» (мол.)
2014—2015 Італія «Порца»
2015—2016 Швейцарія «Лугано» (мол.)
2016 Швейцарія «Лугано»
2018—2019 Швейцарія «К'яссо»
2021— Італія «Ведеджіо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Андреа Манцо (італ. Andrea Manzo; нар. 5 листопада 1961, Местре) — італійський футболіст, півзахисник і футбольний тренер.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрова[ред. | ред. код]

Півзахисник з гарною фізичною підготовкою, Манцо протягом кількох сезонів виступав за «Фіорентину» та «Мілан», зігравши за два клуби загалом 80 матчів. Зокрема, футболіст виступав за Мілан чотири сезони, проте закріпитись у стартовому складі йому не вдалося (максимум — 20 ігор у сезоні 1986/87).

Манцо також провів по два сезони в Серії А за " Сампдорією " та «Удінезе». У Серії B загалом футболіст провів 138 матчів, у яких забив дев'ять голів. Завершив кар'єру гравець у «Местрі», у молодіжній команді, де він виступав на початку кар'єри.

У сезоні 1980—1981 провів три матчі за молодіжну збірну Італії та був учасником молодіжного чемпіонату світу 1981 року в Австралії.

Тренер[ред. | ред. код]

Почав тренерську кар'єру в клубах нижчих італійських ліги, а навесні 2005 року став тренером «Венеції»[2] — клубу, близького до банкрутства. Манцо був звільнений з посади головного тренера «Венеції» через слабкі результати команди (4 очки у 5 матчах), проте Манцо вдалося закласти гарну основу клубу; наступному тренеру клубу Нелло Ді Констанца вдалося виграти з командою Серію С2.

У 2006 році став тренером молодіжної команди «Парми», а 12 травня 2008 року вже був переведений в першу команду, після звільнення Ектора Купера[3], який довів команду до вильоту в Серію B. Клубу вдалось виграти Кубок Fiat у Шанхаї, обігравши «Шанхай Шеньхуа» (1:0) та «Ювентус» (3:3, пен. 9:8). Через п'ять днів він залишив першу команду, поступившись місцем Луїджі Каньї, і повернувшись до роботи з молоддю.

15 березня 2010 року Манцо залишив «Парму» і став головним тренером футбольного клубу «Чоджа-Соттомаріна» з Серії D.

У період 2010—2012 років був помічником головного тренера «Лугано»[4] , після чого працював тренером молодіжної команди[5]. У червні 2016 року, після відходу Зденека Земана, став головним тренером першої команди «Лугано»[6]. 19 грудня 2016 року, покинув пост тренера після невдалого виступу в Суперлізі (8-е місце)[7].

14 листопада 2018 року обійняв посаду головного тренера іншого швейцарського клубу «К'яссо», якому допоміг зберегти місце у другому дивізіоні країни.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Клуб[ред. | ред. код]

  • Переможець Серії C1: «Казертана»: 1990/91 (група B)
  • Переможець Серії D: «Местре»: 1995/96 (група D)

Як тренер[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Presentato il Venezia tutto... "veneziano" (Italian) . VE S-PORTAL. 23 липня 2005. Процитовано 12 травня 2008.[недоступне посилання з 01.10.2016]
  3. ↑ Clamoroso ribaltone al Parma. Esonerato Cuper, in panchina Manzo (Italian) . Quotidiano Nazionale. 12 травня 2008. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 12 травня 2008.
  4. ↑ Silvio dice addio ai bianconeri, Andrea Manzo volto nuovo[недоступне посилання з Июль 2018] tio.ch
  5. ↑ 2LI: Andrea Manzo guiderà la U21 del FC Lugano. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  6. ↑ Ufficiale: Andrea Manzo allenatore FCL [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] — fclugano.com, 24 июня 2016
  7. ↑ Il FC Lugano e mister Manzo si separano [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] — fclugano.com, 19 дек. 2016

Література[ред. | ред. код]

  • Piero Sessarego, Sampdoria ieri oggi domani, Nuove Edizioni Periodiche, 1991, p. 435
  • La raccolta completa degli album Panini, Gazzetta dello Sport, 1986-87, p. 49

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
1 Річчетеллі (в) • 2 Бруно • 3 Ікарді • 4 Манцо • 5 Феррі • 6 Пронья • 7 Маріані • 8 Кеттінг • 9 Гальдеризі • 10 Мілеті • 11 Чінелло • 12 Драго (в) • 13 Фонтаніні • 14 Рігетті • 15 Гамберіні • 16 Парі • 17 Дона • 18 Коппола • Тренер: Італо Акконція
Італія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреа_Манцо&oldid=35882917