Венеція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Венеція
Venezia
CoA Città di Venezia.gif 
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Veneto.svg Венето 

Провінція

Венеція 
Код ISTAT 027042
Поштові індекси 30100
Телефонний код 041
Координати 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583Координати: 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583
Висота 2 м.н.р.м.
Площа 414,573211 км²
Населення 259 263 - (31-12-2012)
Густота 625,37 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Veneto.svg 
Влада
Мер Giorgio Orsoni (8-4-2010)
Телефон 041 2748111
Ел. пошта urp@comune.venezia.it
Офіційна сторінка 

Венеція (італ. Venezia, вен. Venesia) — місто та муніципалітет на північному сході Італії, столиця регіону Венето. Венеція відома як значний туристичний центр. Населення — 259 263 особи (2012)[1].

Місто розташоване на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря, на відстані[2] близько 400 км на північ від Рима. Близко 60 тис. жителів Венеції проживають в історичній частині міста, 176 тис. — на материковій частині муніципалітету, ще 31 тис. мешкає на інших островах лагуни[3].

Венеціанська республіка в часи Середньовіччя та Відродження була потужною морською державою, плацдармом для Хрестових походів та важливим центром торгівлі. Венеція також відома рядом мистецьких рухів епохи Ренесансу. Місто відіграло значну роль в історії симфонічної та оперної музики; батьківщина Антоніо Вівальді.

За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Венеція потрапила до дванадцятки найкрасивіших міст світу[4].

Venezia veduta aerea.jpg

Щорічний фестиваль відбувається 21 листопада. Покровитель — San Marco Evangelista.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Венеціанська республіка

Поселення з 5 століття до Р.Х., місто з початку IX століття. З IXX по XVI століття — крупний центр посередницької торгівлі між Західною Європою і Сходом. В середні віки республіка (з кінця XIII століття олігархічна, під керівництвом дожа) із значною підвладною територією. У 17971805 і 18151866 Венеція — володіння Австрії.

Демографія[ред.ред. код]

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2010 року в муніципалітеті офіційно проживав 29 281 іноземець з 136 країн, серед них 5189 громадян Євросоюзу та 2242 громадяни України[5].

Географія[ред.ред. код]

Порт на Адріатичному морі (вантажообіг понад 20 млн тонн на рік); міжнародний аеропорт ім. Марко Поло. Історичний центр розташований на 118 островах Венеціанської лагуни, розділених 150 каналами і протоками, через які перекинуто близько 400 мостів (зокрема Ріальто і так званий міст Зітхань, обидва побудовані в кінці XVI століття).

Вигляд з моря на п'яццу Сан-Марко, палац Дожів, вежу Сан-Марко

Промислово-портова частина Венеції материкова.
Суднобудування і судноремонт, кольорова металургія, нафтопереробна, хімічна, електротехнічна, легка промисловість.
Ремісниче виробництво художніх виробів зі скла (острів Мурано; музей), мережив (острів Бурано), мозаїки.
Університет, консерваторія (1916). Музеї (зокрема Галерея Академії мистецтв). Перший загальнодоступний оперний театр (16371812), оперний театр «Феніче» (1792).

Острівна Венеція — морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення, місце проведення міжнародних кінофестивалів, художніх виставок. Внутрішньоміські перевезення на моторних судах, гондолах, баржах.

Уздовж каналів і вузьких кривих вулиць розташовуються багато декоровані церкви, палаци. На центральній площі Сан-Марко — собор (IXXV століття), Палац дожів (XIVXV століть), Стара бібліотека Сан-марко (XVI століття), будівлі релігійних братерств (скоул), монастирі. Місто і лагуна включені в список Світової спадщини.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Гранд-канал (Canal Grande), звиваючись S-подібно, проходить через центр Венеції, слідуючи старому руслу річки. Його сторони, у свою чергу, визначають 6 адміністративних районів (сест'єрі), що склалися ще в Середньовіччі:

Мапа адміністративного поділу Венеції
Districts of Venice.png

Місця[ред.ред. код]

П'яцца Сан-Марко — центральна площа.

Сан-Мікеле — острів мертвих. 1807 року за розпорядженням Наполеона I був перетворений на кладовище. На острові поховано багато видатних людей, серед них: Сєрґєй Дягілєв, Ігор Стравінскій, Іосіф Бродскій, Езра Паунд та ін.

Гранд-канал — головна вулиця Венеції. Для пішоходів недоступна.

Музей Пеґґі Ґуґґенгайм — художній музей. Один із найвідоміших і найскандальніших у світі.[6].

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Венеціанські храми[ред.ред. код]

Відомі особи, пов'язані з Венецією[ред.ред. код]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Демографічний баланс 2012 року та населення на 31 грудня». ISTAT. Процитовано 14 березня 2014. (італ.)
  2. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  3. BBC News: Mock funeral for Venice's 'death'(англ.)
  4. World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
  5. «Cittadini Stranieri» [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 25 січня 2012. 
  6. Міла Тєшаєва: Дивовид // Український тиждень № 3 (168) від 21 січня 2011 Посилання

Посилання[ред.ред. код]


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.