Аргіродерма
| Аргіродерма | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Argyroderma congregatum Argyroderma crateriforme Argyroderma delaetii Argyroderma fissum Argyroderma framesii Argyroderma octophyllum Argyroderma patens Argyroderma pearsonii Argyroderma ringens Argyroderma subalbum Argyroderma testiculare Argyroderma theartii |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Аргіродерма (Argyroderma N.E.Br.) — рід багаторічних високосукулентних рослин з родини Аізоонових.
Зміст |
Етимлогія[ред.]
Ця назва походить від двох грецьких слів: argyros — «срібний» і derma — «шкіра».
Рід був описаний ботаніком Ніколасом Брауном в 1922 році.
Морфологічні ознаки[ред.]
Одиночні або утворюючі дернини рослини. На одному пагоні хрестоподібно розташовані по 2-4 листки. Листкові пластинки короткі, товсті, часто яйцеподібні. Верхня сторона листка — плоска або трохи опукла, нижня — сильно опукла, біля основи листки часто до половини зростаються. Листя — вапняно-зелені, або сіро-зелені. Квітки — одиночні, сидячі або на коротких квітконіжках, жовті, рожеві, інколи білі. Цвітуть у листопаді. Після цвітіння старі листя поступово відмирають, і починає утворюватися нова пара листя.
Догляд та утримання[ред.]
Аргіродермам необхідний дуже пухкий субстрат з мінімальним вмістом органіки. Оптимальна суміш листової, дернової землі, грубозернистого піску в співвідношенні 1:0,5:1. Повинен бути організований хороший дренаж, тому що при застої води рослини легко втрачають коріння. Цим рослинам потрібно надати максимум світла з великою кількістю сонячних променів. Поливати їх слід акуратно. При перезволоженні швидко загнивають. Взимку утримують без поливу при температурі 12-15 °С.
Розмножують переважно насінням.
В кімнатній культурі найчастіше зустрічається Аргіродерма рожева (Argyroderma roseum — синонім Argyroderma delaetii).
Поширення[ред.]
Відомий 61 вид цих рослин, які поширені у Капській провінції (Малий Намакваленд).
Джерела[ред.]
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
- Київський сайт про кактуси та кактусистів (рос.)
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО»Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-9603-0061-2 (рос.)
