Астраханський міст (новий)
| Астраханський автодорожній міст | |
|---|---|
 | |
| 46°22′09″ пн. ш. 48°01′13″ сх. д. / 46.369316666694771811° пн. ш. 48.02029722224977348° сх. д.Координати: 46°22′09″ пн. ш. 48°01′13″ сх. д. / 46.369316666694771811° пн. ш. 48.02029722224977348° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
| Розташування | місто Астрахань |
| Галузь застосування | автомобільний |
| Перетинає | річку Волга |
| Тип конструкції | коробчаті металеві прольоти, 1 проліт над Волгою має розвідну секцію, але жодного разу не розводився. |
| Загальна довжина | 2505 м |
| Ширина | 24 м |
| Максимальне навантаження | 350 |
| Початок будівництва | 1980 |
| Відкрито | 29 грудня 1988 |
  Астраханський міст Астраханський міст (Росія) | |
 | |
 Астраханський автодорожній міст у Вікісховищі | |
Астраханський автодорожній міст (рос. Астраханский автодорожный мост) — автодорожній міст через річку Волгу, розташований у місті Астрахань, Росія.
Так званий «новий» (щодо розташованого нижче за течією поєднаного залізнично-автомобільного моста). Розташований на 3040,5 км річки Волга, рахуючи від Московського Південного порту.
Перетинає Трусовський та Міський гирла річки Волга у створі вулиці Анрі Барбюса. Ширина проїжджої частини складає 19 м.
Конструкція моста — нерозрізні металеві прогонові будови коробчатого перетину. Установка споруд на опори виконувалася поздовжнім насувом.
Судноплавство[ред. | ред. код]
У Трусовському гирлі: четвертий прогін від правого берега (завширшки у межах суднового ходу 140 м) призначений для суден і складів, що йдуть вниз; п'ятий проліт від правого берега (140 м) — для тих що йдуть вгору.
У Міському гирлі другий прогін від правого берега призначений для руху суден в обох напрямках. Ширина прогону в межах суднового ходу 120 м.
Автострада[ред. | ред. код]
Новий міст є закінченням федеральної автомагістралі «Каспій».
Література[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Астраханський міст (новий)
- Внеклассные автодорожные мосты Нижневолжского региона. Харебава Ж. А., Фанин С. П., Овчинников И. Г., Раткин В. В. Саратов: Издательский Центр «Наука». 2008 г.
