Волга
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Волга | |
|---|---|
 Волга в Ярославлі |
|
| Витік | Валдайська височина |
| Гирло | Каспійське море |
| Країни басейну | Європейська частина Росії |
| Довжина | 3530 км |
| Висота витоку | 228 м |
| Середньорічний стік | у Волгограді: 8000 м³/с |
| Площа басейну | 1 360 тис. км² |
 |
|
Волга — річка в Росії, з довжиною 3530 км найбільша ріка в Європі. До споруди водосховищ довжина складала 3690 км.
Зміст |
[ред.] Географія
Волга бере початок на Валдайській височині (на висоті 228 м), впадає в Каспійське море. Гирло лежить на 28 м нижче від рівня океану. Загальний перепад — 256 м. Волга приймає близько 200 приток. Ліві притоки численніші і багатоводніші за праві. Річкова система басейну Волги включає 151 тис водотоків (річки, струмки і тимчасові водотоки) загальною протяжністю 574 тис км. Басейн Волги займає близько 1/3 Європейської території Росії і тягнеться від Валдайської і Середньоруської височини на заході до Урала на сході. На широті Саратова басейн різко звужується і від Камишина до Каспійського моря Волга тече, не маючи приток. Основна, частина водозбору Волги, від витоків до міст Нижнього Новгорода і Казані, розташована в лісовій зоні, середня частина басейну до міст Самари і Саратова — у лісостеповій зоні, нижня частина — у степовій зоні до Волгограда, а південніше — у напівпустельній зоні. Волгу прийнято ділити на 3 частини: верхня Волга — від витоку до гирла Оки, середня Волга — від впадіння Оки до гирла Ками і нижня Волга — від впадіння Ками до гирла.
Витік Волги — джерело коло села Волга-Верхов'є в Тверській області. У верхній течії, в межах Валдайської височини Волга проходить через невеликі озера — Верхіт, Стерж, Вселуг, Пєно і Волго. Біля витоку з озера Волго ще в 1843 була споруджена дамба (Верхньоволзький бейшлот) для регулювання стоку води і підтримки судноплавних глибин в межень.
Між містами Твер і Рибінськ на Волзі створені Іваньківське водосховище (так зване Московське море) з дамбою і ГЕС у міста Дубна, Углицьке водосховище (ГЕС у Углича), Рибінське водосховище (ГЕС у Рибінська). У районі Рибінськ — Ярославль і нижче Костроми річка тече у вузькій долині серед високих берегів, перетинаючи Углицько-Даниловську і Галицько-Чухломську височину. Далі Волга тече вздовж Унженської і Балахнінської низовин. У Городца (вище за Нижній Новгород) Волга, перегороджена дамбою Горьковської ГЕС, утворює Горьковське водосховище. Найбільші притоки верхньої Волги — Селіжаровка, Твєрца, Молога, Шексна і Унжа.
У середній течії, нижче за впадіння Оки, Волга стає ще більш повноводною. Вона тече вздовж північного краю Приволзької височини. Правий беріг річки високий, лівий — низовинний. У Чебоксар побудована Чебоксарська ГЕС, вище за греблю якої розташовано Чебоксарське водосховище. Найбільші притоки Волги в її середній течії — Ока, Сура, Вєтлуга і Свіяга.
У нижній течії, після впадання Ками, Волга стає могутньою рікою. Вона тече вздовж Приволзької височини. Біля Тольятті, вище Самарської Луки, яку утворює Волга, огинаючи Жигулівські гори, споруджена гребля Волзької ГЕС ім. В. І. Леніна; вище за греблю тягнеться Куйбишевське водосховище. На Волзі в районі міста Балаково зведена гребля Саратовської ГЕС. Нижня Волга приймає порівняно невеликі притоки — Сок, Самару, Великий Іргиз, Єруслан. У 21 км вище Волгограда від Волги відокремлюється ліве гирло — Ахтуба (довжина 537 км), яка тече паралельно основному річищу. Великий простір між Волгою і Ахтубою, перетнутий численними протоками і староріччями, називається Волго-Ахтубінської заплавою; ширина розливів в межах цієї заплави сягала раніше 20—30 км. На Волзі між початком Ахтуби і Волгоградом побудована Волзька ГЕС; вище за дамбу тягнеться Волгоградське водосховище.
Дельта Волги починається в місці відділення від її русла гирла Бузан (у 46 км на північ від Астрахані) і є однією з найбільших в Росії. У дельті налічується до 500 рукавів, проток і дрібних річок. Головні рукава — Бахтемір, Камизяк,Стара Волга, Болда, Бузан, Ахтуба (з них судноплавний Бахтемір).
- Дивись основну статтю: Дельта Волги.
[ред.] Фізічні данні
Основне живлення Волги здійснюється сніговими (60 % річного стоку), ґрунтовими (30 %) і дощовими (10 %) водами. Природний режим характеризується весняною повінню (квітень — червень), малою водніст'ю в період літньої і зимовою межені і осінніми дощовими паводками (жовтень). Річні коливання рівня Волги до регулювання сягали у Твері 11 м, нижче Камського гирла — 15—17 м і у Астрахані — 3 м. Із спорудою водосховищ стік Волги зарегульований, коливання рівня різко зменшився.
Середньорічна витрата води у Верхньоволзького бейшлота 29 м³/сек, у міста Твер — 182, у міста Ярославль — 1 110, у міста Нижній Новгород — 2 970, у міста Самара — 7 720, у міста Волгоград — 8 060 м³/сек. Нижче за Волгоград річка втрачає близько 2 % на випаровування. Максимальні витрати води в період повені у минулому нижче за впадання Ками сягали 67 000 м³/сек, а у Волгограді в результаті розливу по заплаві не перевищували 52 000 м³/сек. У зв'язку з регулюванням стоку максимальні витрати повені різко знизилися, а літні і зимові меженні витрати сильно підвищилися. Водний баланс басейну Волги біля Волгограду в середньому за багаторічний період складає: опади 662 мм, або 900 км³ у рік, річковий стік 187 мм, або 254 км³ у рік, випаровування 475 мм, або 646 км³ у рік.
До створення водосховищ протягом року Волга виносила до гирла близько 25 млн т наносів і 40—50 млн т розчинених мінеральних речовин. Температура води Волги в середині літа (липень) сягає 20—25°С. Розкривається Волга у Астрахані в середині березня, в 1-ій половині квітня розтин відбувається на верхній Волзі і нижче Камишина, на всьому решті протяжении — в середині квітня. Замерзає у верхній і середній течії в кінці листопада, в нижній — на початку грудня; вільними від льоду залишається близько 200 днів, а поблизу Астрахані близько 260 днів. Із створенням водосховищ тепловий режим Волги змінився: на верхніх б'єфах тривалість льодових явищ збільшилася, а на ніжніх стала коротше.
[ред.] Волга — центральна водна артерія Росії
Терріторіально до складу бассейна Волги входят Астраханська, Волгоградська, Саратовська, Самарська, Ульяновська, Нижегородська, Ярославська, Івановська, Костромська, Московська, Смоленська, Тверська, Владимирська, Калузька, Орловська, Рязанська, Вологодська, Кіровська, Пензенська, Тамбовська області, Пермський край, Удмуртія, Марій Ел, Мордовія, Чувашія, Татарстан, Башкортостан, Калмикія, Комі, Москва тощо.
Волга сполучена з Балтійським морем Волго-Балтійським по воді, Вишневолоцкою і Тихвінською системами; з Білим морем — через Северодвінську систему і через Біломорсько-Балтійський канал; з Азовським і Чорним морями — через Волго-Донський канал.
У басейні верхньої Волги розташовані великі лісові масиви, в середньому і частково в Нижньому Поволжжі великі площі зайняті посівами зернових і технічних культур. Розвинені баштанництво і садівництво. У Волго-Уральському районі — багаті родовища нафти і газу. Поблизу Солікамська — значні поклади калійних солей. У Нижньому Поволжжі (озеро Баскунчак, Ельтон) — куховарська сіль. У Волзі мешкає близько 70 видів риб, з них 40 промислових (найважливіші: вобла, сельдь, лящ, судак, сазан, сом, щука, осетер, стерлядь).
[ред.] Посилання
- Information and a map of the Volga's watershed
- Volga Delta from Space
- Photos of the Volga coasts
- "CABRI-Volga": EU-Russian project on environmental risk management in the Volga Basin
 |
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
