Атомна дипломатія
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
«А́томна диплома́тія» — політика «з позиції сили», яку правлячі кола СРСР і США намагалися проводити після другої світової війни щодо інших держав.
Історія[ред. | ред. код]
Зародження «Атомної дипломатії» припадає на 1945—49, коли США тимчасово зберігали монополію в галузі виробництва атомної зброї. Термін «атомна дипломатія» був вперше використаний після того, як США скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму та Нагасакі у серпні 1945 року.[1]
Головний засіб «Атомної дипломатії» — залякування і шантаж, загроза застосування атомної зброї проти інших країн
В 2023 році Російська федерація викорисовує атомну дипломатію у своїй закорднонній політиці.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- С. Галака. Атомна дипломатія // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 45. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- М. М. Білоусов. Дипломатія УРСР // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про УРСР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Атомна дипломатія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 296.
- ↑ Замок, Високий (16 жовтня 2022). Карибська криза vs «атомна дипломатія» путіна: світ знову опинився на порозі ядерної війни — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua) . Процитовано 23 січня 2023.