Аустеніт
Аустені́т (за ім'ям англійського металурга Вільяма Робертса-Остіна; 1843—1902) — одна з структурних складових залізовуглецевих сплавів, твердий розчин вуглецю (до 2%) у гамма-залізі.
Кристалічна ґратка — гранецентрована кубічна .
Відзначається високою густиною, помірною твердістю, зниженою пружністю, значною міцністю та високою в'язкістю, немагнітний.
У сталі та чавуні звичайно стійкий лише при температурі, вищій від критичної точки А1 (див. Критичні точки металів), що лежить близько 723°.
Залежно від швидкості охолодження сталі аустеніт при температурі, нижчій від точки А1, перетворюється в інші структурні компоненти. Внаслідок додавання до сталі мангану, нікелю, хрому та інших елементів у ній при звичайній (кімнатній) температурі може зберігатися в суміші з мартенситом деяка кількість сталого, т. з. залишкового аустеніту.
Залишковий аустеніт можна одержати також у вуглецевій сталі внаслідок гартування. Сталь, легована достатньо великою кількістю вищезгаданих елементів, може мати при кімнатній температурі структуру, що складається переважно з аустеніту.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
