Міцність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мі́цність  (рос. прочность (материалов), англ. strength of materials, нім. Festigkeit f, Haltbarkeit f, Widerstandsfähigkeit f (von Materialien))— це здатність матеріалу чинити опір пластичній деформації і руйнуванню під дією навантажень.

Розрізняються міцність власне матеріалу і конструкційна міцність, короткочасна і тривала.

Показники міцності: тимчасовий опір, або границя міцності, границя витривалості, границя пластичності, границя текучості.

[ред.] Границя міцності

Важливою характеристикою матеріалу є границя міцності, яку визначають в результаті руйнування зразків під час статичних випробовувань на спеціальних розривних машинах. Найчастіше випробовують на розтяг, рідше на стиск, згин або закрут. У випадку розтягу стандартний зразок круглого (рідше прямокутного) перетину навантажують двома однаковими й протилежно спрямованими силами вздовж його осі. Ці сили плавно зростають доти, поки зразок не зруйнується. Найчастіше використовують довгі зразки, в яких відношення довжини до поперчного діаметру l/d = 10, рідше — короткі, в яких l₀/d₀ = 5, де l₀ — початкова розрахункова довжина і d₀ — початковий діаметр зразка; S₀ — початкова площа поперечного перегину зразка). Перед випробовуванням на зразок наносять позначки, якими позначають величину l₀, потім вимірюють l₀ і d₀.

Границя (межа) міцності при стиску щільних вивержених та метаморфічних гірських порід складає приблизно 100 МПа, а для особливо міцних порід, напр., базальтів, досягає 500 МПа. М. осадових порід суттєво залежить від їхної структури та пористості і лежить у межах 5-200 МПа. Теорія міцності розроблялася багатьма видатними вченими, серед яких були Галілей, Сен-Венан, Кулон, Максвелл, Мор, Ріттінґер і ін.

[ред.] Див. також

• Міцність гірських порід

[ред.] Література

• Травин О. В., Травина Н. В. Материаловедение. М.: Металлургия, 1989. — 384с.
• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3