Ахтговен (Лейдердорп)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Присілок
Ахтговен
Achthoven
Ферми Ахтговена

Координати 52°08′33″ пн. ш. 4°32′54″ сх. д. / 52.14250000002777341° пн. ш. 4.54860000002777820° сх. д. / 52.14250000002777341; 4.54860000002777820Координати: 52°08′33″ пн. ш. 4°32′54″ сх. д. / 52.14250000002777341° пн. ш. 4.54860000002777820° сх. д. / 52.14250000002777341; 4.54860000002777820

Країна  Нідерланди
Провінція Південна Голландія
Муніципалітет Лейдердорп
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
OSM 161633, 161632 161632 ·R (Лейдердорп)
Ахтговен. Карта розташування: Нідерланди
Ахтговен
Ахтговен
Ахтговен (Нідерланди)
Ахтговен. Карта розташування: Південна Голландія
Ахтговен
Ахтговен
Ахтговен (Південна Голландія)
Мапа

Ахтго́вен (нід. Achthoven) — присілок у провінції Південна Голландія, Нідерланди. Підпорядковується муніципалітету Лейдердорп.

Опис[ред. | ред. код]

Ахтговен розташований на північному березі річки Ауде-Рейн, на південний схід від міста Лейдердорп, з яким сполучається дорогою Achthovenerweg (укр. Ахтговенський шлях). Сформований з кількох старовинних ферм та промислово-офісного комплексу «De Lage Zijde».

На північ від присілка Ахтховен лежить однойменний польдер.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Вздовж дороги Achthovenerweg розташована низка старовинних ферм і літніх будинків, зведених здебільшого у XVIII столітті. Усі вони внесені до Національного реєстру пам'яток архітектури.

  • № 7 — ферма XVIII століття, № 25685 у Реєстрі[1].
  • № 9 — ферма, № 25686 у Реєстрі[2].
  • № 13 — ферма «Dijkzicht», зведена у XIX столітті, № 25687 у Реєстрі[3].
  • № 25 — садиба «Bouwlust», зведена у XVIII–XIX століттях, № 25688 у Реєстрі[4]. Складається з фермерського будинку Т-образної форми, літнього будинку, комори, стайні та інших господарських споруд. Брама, що веде до ферми, вироблена з заліза та прикрашена табличкою з назвою садиби. Ця ферма є типовим зразком заміської садиби XVIII–XIX століть.
  • № 43 — садиба «Hoogkraan», зведена у другій половині XIX — на початку XX століть, № 512179 у Реєстрі (комплекс пам'яток)[5]. Ця садиба відома ще з початку XIX століття, тоді нею володів фермер Пітер Рейнаард. Сучасний будинок зведений близько 1875 року у стилі неокласицизм (№ 512180). Також пам'ятками архітектури є комора (№ 512182) і кована вхідна брама (№ 512181). З 1950 року садиба має виключно житлове призначення.
  • № 49 — садиба «Agthoven», зведена у XVIII столітті, № 25690 у Реєстрі[6]. Також пам'яткою архітектури є ковані ворота у стилі Людовіка XVI, що ведуть до садиби (№ 25689)[7]
  • № 51 — садиба «Ringgraaf», зведена у 1886 році. Складається з кількох пам'яток архітектури: головного будинку (1886 р., № 512170), воріт (1886 р., № 512171), комори та стайні (1930 р., № 512172), стодоли (бл. 1925 р, № 512173), гаражу (бл. 1925 р, № 512174) і свинарника (бл. 1925 р, № 512175)[8]. Збереглися старовинні інтер'єри та декор.
  • № 60 — садиба «De Hoeve Welgelegen», зведена у 1940 році, № 512177 в Реєстрі.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boerderij. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  2. Boerderij op T-vormige plattegrond, gedeeltelijk onderkelderd voorhuis tussen zijtopgevels in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  3. Dijkzicht in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  4. Boerderij op T-vormige plattegrond voorhuis met opkamer onder pannen schilddak, het achtergedeelte onder rieten zadeldak in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  5. Hoogkraan in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  6. Boerderij met onderkelderd voorhuis met opkamer onder tentdak, aangebouwd woon- en stalgedeelte, elk onder zadeldak in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  7. Smeedijzeren inrijhek met naam buitenplaats. Lodewijk XVI trant in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Процитовано 12 травня 2015.(нід.)
  8. Ringgraaf in Leiderdorp. rijksmonumenten.nl. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 травня 2015.