Літній час
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перехі́д на лі́тній час — переведення годинника на 1 годину вперед щодо часу, прийнятого в даному часовому поясі.
У багатьох країнах світу люди переводять свої годинників вперед або назад двічі на рік. Дехто має з цим великий клопіт, бо не знає, коли стрілку переводити вперед, а коли назад.
Терміни дії літнього часу в Україні вводяться відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН для гармонізації відліку часу на території всієї Європи і довколишніх до неї держав.
Перехід на літній час в Україні здійснюється в останню неділю березня о 3-й годині а перехід на зимовий час (переведення годинника на годину назад) - в останню неділю жовтня о 4-й годині.
Зміст |
[ред.] Походження та історія
По суті вигідність запровадження літнього часу зумовлено традицією значно зміщувати час сну відносно темного часу доби: людина прокидається, як правило, протягом світлового дня або незадовго до світанку, а лягає спати значно пізніше, ніж заходить Сонце. Зсунувши влітку час людської активності на годину назад, отримаємо додаткове світло (а отже, економію електроенергії) ввечері, але не втратимо нічого вранці. Взимку такий ефект не спостерігатиметься, оскільки тоді Сонце сходить пізніше за звичний час пробудження людей, і те, що зекономиться ввечері, втратиться вранці. Однак можна взимку залишити літній час просто для того, щоб не переводити годинник постійно (це так званий "декретний" час, про який буде згадано нижче); але тоді виникає недолік: узимку треба прокидатися задовго до сходу Сонця, що вважається шкідливим для організму. Дехто натомість вважає шкідливим факт щорічного переведення годинника. Існує ще такий аргумент проти літньго часу: зараз освітлення не становить вагомої частки у структурі витрат електроенергії, особливо після широкого запровадження енергозберігаючих ламп; суттєвіше впливає різноманітна електронна техніка, використання якої не залежить від сонячного світла.
Ідею літнього часу запропонував 1784 року Бенджамін Франклін. А понад століття пізніше її активно пропагував англієць Вільям Віллет. Однак Парламент запровадив закон про перехід на літній час уже після смерті Віллета.
За словами британського письменника Тоні Френсіса, думка про користь зміни часу осяяла Віллета, архітектора із Числгерста (графство Кент), коли він якось влітку раннім ранком прогулювався верхи на коні у Петс-Вуді. Віллет помітив, що віконниці багатьох домів були замкненні. "Яке марнування денного світла!" — мабуть, подумав він і почав у праламенті Великобританії кампанію за введення законопроекту про зміну часу. Переводячи навесні та влітку годинники на 80 хвилин вперед — чотири рази по 20 хвилин, а восени назад, люди матимуть увечері більше денного світла.
В одній з листівок Віллет написав: "Світло — це один із найбільших дарів Творця для людини. Коли навколо світло, скрізь панує радість, не так сильно тистнуть турботи і з'являються сили, щоб далі боротися за життя".[1]
Король Едвард VII не став чекати рішення парламенту. Він просто оголосив, що в Сандрінґгамі — його королівському палаці з прилеглими околицями, площею 7900 гектарів, — усі переходять на літній час. Згодом король запровадив ці самі зміни у своїх маєтках у Вінзорі та Балморелі. Таким чином, вперше годинникову стрілку перевели у Великобританії в 1908 році.
У Росії перехід на "літній" час перший раз відбувся в 1917 р. Його почали застосовувати на території спочатку Радянської Росії, а згодом СРСР круглий рік, називаючи такий час "декретним". А з 1981 р. було запроваджено сезонні відмінності між "літнім" і "зимовим" часом, причому "зимовий" час залишався "декретним", унаслідок чого "літній" час відрізнявся від поясного аж на 2 години. У 1990 р. "декретний" час було скасовано на території Української РСР. Що ж до сезонних відмінностей часу, то протягом кількох років в Україні її то вводили, то відміняли, але незабаром зупинилися на досі чинній схемі, згідно з якою розрізняється "літній" і "зимовий" час, але ще одна "декретна" година не передбачена. Натомість у Росії "декретний" час не скасовували, але на сучасних картах поясного часу факт його наявності трактується просто як належність території до відповідного поясу, так що, наприклад, Київ і Москва опиняються в різних поясах, що відрізняється від колишнього стану речей, але не суперечить принципам поділу Землі на часові пояси, який є доволі умовним і довільним.
Спочатку датою переходу на літній час було 1 квітня, а датою повернення на зимовий час - 1 жовтня. Згодом було визнано, що адаптуватися до часових змін зручніше у вихідні дні, тому ці події перенесли відповідно на останню неділю березня та останню неділю вересня. Із 1996 р. за рекомендацією Європейської економічної комісії ООН період дії літнього часу був продовжений до останньої неділі жовтня.
[ред.] Поширення по світі
Політики наважилися прийняти зміни часу, аби зменшити потребу у штучному світлі та зекономити пальне, під час Першої світової війни. Невдовзі інші країни теж впровадили цю зміну з подібних міркувань. Практика щорічного переходу на "зимовий" і "літній" час діє сьогодні більш, ніж в 110 країнах світу. У ряді країн дата переходу визначається з урахуванням регіональних традицій. У США останнім часом спостерігається тенденція розширювати період дії літнього часу на кілька тижнів у порівнянні з традиційним варіантом.
[ред.] Дивіться також
[ред.] Джерела
- ↑ цитовано з журналу Пробудись! за 8 липня 2000 р. с. 31
Постанова Кабінету Міністрів України № 509 від 13 травня 1996 року "Про порядок обчислення часу на території України"
