Бабій Олекса
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Бабій Олекса | ||||
|---|---|---|---|---|
 Поручник | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
14 березня 1893 Жолоби, нині Томашпільський район, Вінницька область | |||
| Смерть | після 10 травня 1967 | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |||
| Національність | українець | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 1918–1922 | |||
| Приналежність |
УНР | |||
| Вид ЗС |
 Армія УНР | |||
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Оле́кса Бабі́й (14 березня 1893, Жолоби — після 10 травня 1967) — український військовий діяч, поручник Армії УНР. Кавалер орденів Хрест Симона Петлюри та Воєнний хрест[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Жолобівську вчительську школу (1908) та Вінницьку вчительську семінарію (1912). В автобіографії 16 червня 1922 року писав:
“1 вересня 1912 року поступив на посаду учителя Томашівської початкової школи на Поділлю. 28 лютого 1914 року поступив на посаду учителя математики по конкурсу в Степашську второклясову учительську школу. 17 травня 1917 року прийнятий до російського війська, демобілізувався 31 січня 1918 року. 1 вересня 1918 року поступив на посаду завідувача школи в с. Кетроси Ямпільського повіту на Поділлю. 26 жовтня 1919 року поступив до Армії УНР, в якій знаходжуся по цей час. 16 червня 1922 року, табір у Калішу”.
Служив у Кінному полку імені гетьмана Івана Мазепи.
Подавав документи до Української Господарської академії в Подєбрадах, але не був прийнятий, напевно, через відсутність документів про освіту. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Воєнним хрестом (10 травня 1967).
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 658. — Арк. 9.
