Балансування на межі
Балансування на межі, також балансування над прірвою (англ. brinkmanship) — прийом переговорів (зазвичай у дипломатії, але використовується також у бізнесі), коли одна з сторін переговорів підштовхує події до небажаної для обох сторін, часто катастрофічної, розв'язки, з розрахунком на те, що в останній момент друга сторона у цілях самозбереження поступиться, так у підсумку вдасться уникнути катастрофи а також отримати односторонню перевагу. У дипломатії катастрофічною розв'язкою зазвичай є війна, що й породило крилатий вислів «балансування на межі війни» для означення політики, направленої на нагнітання воєнної погрози.
Походження назви[ред. | ред. код]
Винахід англійського слова англ. brinkmanship приписують Даллесу, держсекретарю США під час Холодної війни. Так, стаття у журналі «Лайф» від 16 січня 1956 року, котра вважає написаною під впливом Даллеса, містила фрази: «Необхідним умінням є здібність підійти до самого краю війни, не починаючи її. Той, хто уникає цієї грані, боїться її — програє».[1] На думку Даллеса, успішне балансування на грані війни включало:
- закінчення Корейської війни шляхом погрози ядерного удару по Маньчжурії;
- стримування китайських комуністів через демонстрацію воєнно-морських сил;
- уникнення вторгнення комуністів у Цзиньмэнь шляхом прийняття у Конгресі резолюції по Тайваню.
Сам прийом набагато старший за термін. Той же термін використовується дослідниками для опису, наприклад, подій Цивільної війни у США[2].
Психологія[ред. | ред. код]
Дослідники вважають, що загрози набувають додаткової ваги, якщо є можливість показати противнику готовність до ірраціональних дій і невідворотність загрози. Балансування на грані ілюструє гра («англ. chicken»), у якій два учасника розганяють автомобілі назустріч один одному; хто відвертає програє.[3] В американському фольклорі наводиться стратегія для підвищення ймовірності перемоги у такій грі: демонстративно викрутити своє кермо, поставивши противника перед вибором між катастрофою і програшем. Також ефективною є демонстрацією великих затрат, які пропадуть, якщо загроза не буде виконана.
В умовах ядерного протистояння, активна підготовка до війни працює одразу у двох напрямках: як доказ готовності до ірраціональних дій і демонстрація колосальних затрат, які виявляться марними, якщо ядерної війни не буде.
У дипломатії[ред. | ред. код]
Балансування на грані війни, зазвичай застосовується з однією з трьох взаємопов'язаних цілей:[3]
- запобігти виконанню суперником його зобов'язань;
- примусити поступитись;
- зганьбити суперника.
Прикладами балансування на грані війни вважають:[3]
- Фашодський інцидент (1898)
- Танжерська криза (1905—1906)
- Боснійська криза (1908—1909)
- Ремілітаризація Рейнської області (1936)
- Блокада Західного Берліна (1948)
- Корейська війна (1950)
- Китайсько-індійська війна (1962)
- Карибська криза (1962)
- Шестиденна війна (1967)
Класичним прикладом небезпек політики балансування на грані війни, служить початок Першої світової війни. Головні гравці (Німеччина, Франція, Росія) не збиралися починати війну, і ні одна з держав не планувала війни у масштабі всього континенту. У сторін був план досягти своїх цілей без оголошення війни, але стратегічна фривольність[4] і неадекватне управління кризою призвело до війни.[5]
Дональд Трамп та Північна Корея[ред. | ред. код]
Північнокорейська ядерна криза 2017-2018 років була описана як демонстрація балансування на межі між президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом і лідером Північної Кореї Кім Чен Ином[6][7]. За ядерною кризою послідував мирний процес, який дав неоднозначні результати[8][9].
У бізнесі[ред. | ред. код]
У якості прикладів катастроф в бізнесі і відповідного балансування на грані зазвичай приводять:
- Страйк — збитки від страйку зазвичай перевищують те, що компанія втратила б, вступивши робітникам. З іншої сторони, неотримана за час страйку зарплата зазвичай перевищує те, що робітники втратили б, вступивши компанії. Тим самим, у разі страйків обидві сторони програють; однак, кожна із сторін може спробувати отримати односторонню перевагу, погрожуючи страйком або локаутом;
- розрив виробничо-територіальний зв'язків. Наприклад, якщо два близько розташовані підприємства потребують одне іншого для виготовлення або збуту продукції (кооперація або ситуація «постачальник — споживач комплектующих виробів»), то руйнування зв'язку між ними буде катастрофічно для обох. З іншої сторони, погрожуючи руйнуванням зв'язків можна отримати цінові переваги.
Аналіз балансування на грані дозволяє запропонувати неочевидні стратегії для переговорів, наприклад:
- Нерозумні і необґрунтовані вимоги часто покращують позицію під час переговорів, так як показують готовність «йти до кінця» (з іншої сторони, завжди є ризик викликати у іншої сторони емоційну і нерозумну реакцію).
У мистецтві[ред. | ред. код]
Скульптор Горас Клиффорд Вестерманн створив статую . Brinkmanship[10].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sheply, James. How Dulles Averted War. Life, 16 января 1956 года.
- ↑ Larry E. Tise. Proslavery: A History of the Defense of Slavery in America, 1701—1840. University of Georgia Press, 2004. С. 185.
- ↑ а б в Jeffrey M. Elliot. The Arms Control, Disarmament, and Military Security Dictionary [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]. Wildside Press LLC, 2007. С. 10.
- ↑ Henry Kissinger. World order. Penguin, 2014. С. 64.(англ.)
- ↑ Richard Ned Lebow. Forbidden Fruit: Counterfactuals and International Relations. Princeton University Press, 2010. С. 262.
- ↑ Choe, Sang-Hun (22 вересня 2017). North Korea Hits New Level of Brinkmanship in Reacting to Trump. New York Times. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Noack, Rick (3 січня 2018). Under Trump, nuclear brinkmanship is the new normal. Washington Post. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ BBC North Korea returns US troops slained in the Korean War. 27 липня 2018. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 30 вересня 2018.
- ↑ North Korea Blows Up Liaison Office Shared With South Korea [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.], The New York Times, Choe Sang-hun, June 16, 2020. Retrieved June 16, 2020.
- ↑ David McCarthy. H.C. Westermann at war: art and manhood in cold war America [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]. University of Delaware Press, 2004. С. 103.
Посилання[ред. | ред. код]
- Deepak Malhotra. Six Steps for Making Your Threat Credible [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Bruce D. Henderson. Brinkmanship in Business. The Boston Consulting Group, Inc. 1968.
|
