Блажко Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сергій Миколайович Блажко (17 листопада 187011 лютого 1956) — радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1929).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Хотимську (нині Могилівська область, Білорусь). 1892 року закінчив Московський університет. З 1894 працював у обсерваторії Московського університету, з 1910 викладав у Московському університеті (з 1918 - професор, у 1931-1937 — зав. кафедрою астрономії, у 1937-1953 — кафедрою астрометрії), у 1918-1920 - заст. директора обсерваторії Московського університету, у 1920-1931 — її директор.

Основні наукові роботи присвячені дослідженню змінних зір і практичній астрономії. Створив московську школу дослідників змінних зір. З 1895 року систематично фотографував зоряне небо з метою виявлення змінних зір, чим поклав початок великої колекції «скляної бібліотеки» Московської обсерваторії. 1904 року апаратурою власної конструкції сфотографував спектри двох метеорів і вперше дав їм правильне тлумачення. Це були одні з перших у світовій літературі фотографії спектрів метеорів. Особливу увагу приділяв вивченню затемнено-подвійних зірок типу Алголя. Вперше проаналізував вплив потемніння до краю диска зірки на форму кривої блиску і на визначення елементів орбіти, вказав метод врахування цього ефекту. Виявив зміни періодів і форми кривої блиску низки коротко-періодичних змінних зір типу RR Ліри. Це явище названо «ефектом Блажко». Одним з перших детально досліджував U Цефея у фазі нормальної яскравості і в мінімумі блиску. Запропонував (1919) новий метод виявлення малих планет. Беручи участь у спостереженні повного сонячного затемнення (1914), приладом власної конструкції сфотографував сонячну корону в поляризованому світлі. Автор низки оригінальних конструкцій — таких, як спеціальний зоряний спектрограф, блінк-мікроскоп, пристосування в меридіанних інструментах для ослаблення блиску для спостереження моментів проходжень зірок, спеціальна лупа для відліку розділених кругів та іншого.

Був видатним педагогом, викладав курси практичної і загальної астрономії, вперше в Московському університеті став викладати курс загальної астрофізики. Автор трьох підручників — «Курс практичної астрономії» (1-е видання 1938, 2-е видання 1940, 3-е видання 1951), «Курс загальної астрономії» (1947) і «Курс сферичної астрономії» (1-е видання 1948, 2-е видання 1954). Докладно описав історію розвитку астрономії в Московському університеті протягом 1824—1920 років.

Понад 20 років очолював Комісію з вивчення змінних зір при Астрономічній раді АН СРСР.

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

На його честь названо астероїд 2445 Блажко[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]