Спектр
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
В оптиці спе́ктром (лат. spectrum - привид) називається сукупність монохроматичних випромінювань, що входять до складу складного випромінювання. Спектр випромінювання може описуватися графічною, аналітичною або табличною залежністю. Джерела випромінювання можуть мати суцільний, смугастий, лінійчатий спектр або спектр, що має суцільну і лінійчату складові.
Галузь фізики, яка вивчає оптичні спектри, називається спектроскопією. Прилади, якими вимірюються спектри, називаються спектрометрами.
[ред.] Типи спектрів
Розрізняють спектр випромінювання й спектр поглинання тіла. Спектр випромінювання - це набір монохроматичних хвиль, які випромінює дане тіло. При вимірюванні спектру поглинання тіло опромінюють білим світлом і фіксують частоти променів, які пройшли через нього. Аналогічним чином вимірюється спектр відбиття - фіксуються частоти променів, відбитих тілом.
[ред.] Структура спектру
- Суцільний спектр – спектр, у якого монохроматичні складові заповнюють без розривів інтервал довжин хвиль, в межах якого відбувається випромінювання.
- Смугастий спектр – спектр, монохроматичні складові якого утворюють групи (смуги), що складаються з безлічі тісно розташованих монохроматичних випромінювань.
- Лінійчатий спектр – спектр, що складається з окремих, не примикаючих один до одного монохроматичних випромінювань.
