Борисов Вадим Вадимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисов Вадим Вадимович
Vadim Borisov
рос. Вади́м Вади́мович Бори́сов
Громадянство СРСР Soviet Union
Дата народження 30 квітня 1955(1955-04-30) (69 років)
Місце народження Москва, СРСР
Робоча рука права
Мейджори
Вімблдон 1р (1976)

Парний розряд

Мейджори
Ролан Гаррос 1р (1973)
Інші парні турніри
Мікст
Ролан Гаррос 1р (1973)
Вімблдон 1р (1976)

Вадим Вадимович Борисов (нар. 30 квітня 1955, Москва) — радянський і російський тенісист, тенісний тренер, заслужений майстер спорту СРСР (1985). Неодноразовий чемпіон СРСР в чоловічому і змішаному парному розряді, шестиразовий чемпіон Європи серед любителів в різних розрядах (в 1980 році — абсолютний чемпіон). Капітан збірної Росії в Кубку Девіса, вперше вивів її у фінал цього турніру.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вадим Борисов — син однієї з провідних радянських тенісисток свого часу Клавдії Борисової — народився в 1955 році. У теніс грав з шести років[1]. Тренер — С. П. Мірза[2] . З 1974 року став одним із десяти кращих тенісистів СРСР, де залишався 11 років поспіль. У 1976 році був вперше запрошений в збірну СРСР на матч Кубка Девіса з командою Монако, де приніс команді два очки. У тому ж році виступив на Вімблдоні, пройшовши кваліфікаційний відбір[3] і програвши в першому колі супернику з Японії, проте в подальшому мало виступав в професійних турнірах, за винятком Кубка Девіса.

Основні досягнення Борисова припадають на любительські турніри. Він шість разів вигравав чемпіонат Європи серед любителів в різних розрядах, ставши в тому числі абсолютним чемпіоном Європи в 1980 році (переміг в одиночному, чоловічому і змішаному парному розрядах)[4]. Борисов представляв СРСР на трьох тенісних турнірах Універсіад: на Універсіаді 1977 року в Софії він став бронзовим призером в одиночному розряді, в 1979 році в Мехіко приніс радянської збірної дві золоті медалі — в одиночному розряді і чоловічих парах, а ще через два роки в Бухаресті завоював «срібло» в одиночному розряді і «бронзу» в парі з Сергієм Леонюк.

Вищими досягненнями Борисова в індивідуальних професійних турнірах є вихід в 1980 році в фінал турніру Гран-прі в Софії в одиночному розряді (програв шведу Перу Хьертквісту) і в парі з німцем Томасом Еммріхом, а також перемога в " челленджері " в Травемюнде (НДР) в 1984 році. З 1979 по 1984 рік Борисов постійно був членом збірної СРСР в Кубку Девіса і двічі (у 1981 і 1984 роках) допоміг їй виграти Європейську зону. Серед його результатів в Кубку Девіса — перемога в лютому 1980 роки над Янніком Ноа, який до того моменту входив в число 30 кращих тенісистів світу.

У чемпіонатах СРСР Борисов двічі перемагав в міксті (1980, 1981, обидва рази з Оленою Єлисеєнко) і один раз в чоловічому парному розряді (1984, з Костянтином Пугаєвим). Хоча Борисов тричі очолював список найсильніших тенісистів СРСР (в 1979, 1980 і 1983 роках), чемпіоном СРСР в одиночному розряді йому стати не вдалося і його кращим результатом залишився вихід у фінал в 1977 році, де він програв Володимиру Короткову[5].

Стиль гри[ред. | ред. код]

Микола Озеров називав сильними сторонами гри Борисова удар зліва і кручену свічку. Озеров відзначав швидкість і винахідливість Борисова і вміння грати по всьому корту[1].

Шаміль Тарпіщев називає Борисова королем «коротких діалогів» і «швидкоплинних перестрілок», відзначаючи одночасно його стратегічну слабкість. Тарпіщев відзначає неготовність Борисова як гравця до монотонної і рутинної роботи, а також до об'єктивної оцінки своїх сил, приводячи в приклад «сухе» поразка від Б'єрна Борга в матчі ліги World Team Tennis, на який він сам упросив тренера його випустити, будучи впевненим в перемозі[6].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення активних виступів Вадим Борисов працює тренером. Зайнявши в 1993 році пост капітана збірної Росії, на наступний рік він вивів її в перший в її історії фінал Кубка Девіса . Після поразки в фіналі від шведів йому, однак, не дозволили продовжувати роботу зі збірною, в якій його на посаді капітана змінив тренер Євгена Кафельникова Анатолій Лепьошін[7]. Пізніше Борисов переїхав до Німеччини, щоб працювати тренером в одному з тенісних клубів Гамбурга[8]. Серед інших місць роботи Борисова — тенісна школа Черкасова[9]. Зараз він працює в Москві.

Фінали Гран-прі за кар'єру[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 1 (0–1)[ред. | ред. код]

Результат W/L Дата Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 0–1 Гру 1980 Софія, Болгарія Килим Швеція Пер Єртквіст 3–6, 2–6, 5–7

Парний розряд: 1 (0–1)[ред. | ред. код]

Результат W/L Дата Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 0–1 Гру 1980 Софія, Болгарія Килим НДР Томас Еммріх ФРН Гармут Кірхгюбель
Австрія Роберт Райнінгер 		6–4, 3–6, 4–6

Титули на челленджерах[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: (1)[ред. | ред. код]

Ранг Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
1. 1984 Травемюнде, Німеччина Ґрунт Аргентина Алехандро Гансабаль 7–5, 7–5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Н. Н. Озеров. Теннис большой: По обе стороны сетки. Спартак-70: Сайт, посвящённый 70-летию общества «Спартак». Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 7 березня 2012.
  2. ↑ Умер Святослав Петрович Мирза | Спортивное общество Спартак. Спортивное общество Спартак (рос.). 29 січня 2007. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 27 вересня 2017.
  3. ↑ Даниил Сальников (10 грудня 2008). Борисов: участь тренера – отвечать за всё. Championat.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2012. Процитовано 7 березня 2012.
  4. ↑ Вадим Борисов [Архівовано 5 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайте Зала российской теннисной славы
  5. ↑ Чемпионаты СССР летние личные [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] в Энциклопедии «Российский теннис»
  6. ↑ Ш. Тарпищев, О. Спасский. День третий // Корт зовёт. — М. : Молодая гвардия, 1988. — ISBN 5-235-00031-5.
  7. ↑ Александр Моргин. (10 січня 1995). Серия побед российских теннисистов привела к серии кадровых перемен. Известия. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 7 березня 2012.
  8. ↑ Александр Ерастов. (4 грудня 2008). Золотой «Оскар» с ракеткой. Российская газета. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 7 березня 2012.
  9. ↑ Наши тренеры [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайте школы Черкасова

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борисов_Вадим_Вадимович&oldid=40128503