Міжнародна федерація тенісу
Міжнародна федерація тенісу (англ. International Tennis Federation, ITF) - керівна структура світового тенісу. Сьогодні об'єднує 205 національних організацій. Уповноважена виробляти й змінювати правила гри, представляє теніс в МОК, проводить ряд змагань, а також займається розвитком і популяризацією тенісу у світі.
Зміст |
Історія [ред.]
Необхідність створення міжнародної організації для сприятливого співробітництва національних федерацій тенісу й стандартизації правил гри назріла на початку двадцятого століття, у період швидкого росту популярності гри й збільшення числа міжнародних змагань.
1 березня 1913 року представники 12 національних тенісних організацій, зібравшись на установчі збори в Парижі, ухвалили заснувати Міжнародну Федерацію лаун-тенісу (англ. International Lawn Tennis Federation). Країнами-засновниками були:
- Австралія (об'єднана федерація Австралії й Нової Зеландії)
- Австрія
- Бельгія
- Німеччина
- Великобританія
- Данія
- Іспанія (представник не брав участь, але федерація надіслала лист створення, що схвалює, ILTF)
- Нідерланди
- Росія
- Франція
- Швеція
- Швейцарія
- Південна Африка
Через півтора року ILTF була змушена призупинити роботу через початок Першої світової війни.
Діяльність була відновлена в 1919 році. В 1922 році засновано Раду з Правил, у завдання якої входила розробка уніфікованих правил гри, і боротьба за міжнародне визнання ILTF організацією відповідальної за правила тенісу.
Ряд важливих подій відбувається в 1923 році:
- 16 березня Генеральна Конференція організації приймає перший звіт правил тенісу
- Американська тенісна асоціація USTA вступила у федерацію як асоційований член
- Засновуються Офіційні чемпіонати Австралії, Великобританії, Франції й США — праобрази турнірів Великого Шолому
У 1924 МОК офіційно визнала ILTF керівною організацією світового тенісу.
З моменту створення федерація виступає як інститут аматорського спорту, але вже до 30-их років XX століття питання участі професійних спортсменів у змаганнях і критерії поділу на професіоналів й аматорів став досить актуальним й в 1934 році організація вперше офіційно обговорює цю проблему й встановлює «правило восьми тижнів», що дозволяє аматорам одержувати компенсацію витрат за участь у турнірах, але не більш ніж за вісім тижнів у році.
До 1939 року перед початком другої Світової війни ILTF нараховувала 59 членів. Під час війни діяльність організації знову була припинена, а штаб-квартира перенесена у Лондон, де вона перебуває донині. Перша післявоєнна конференція відбулася 5 липня 1946 року.
У 1948 році вперше приймаються стандарти на тенісні м'ячі.
З початку 50-х років відбувається стрімка професіоналізація світового тенісу, в 1951 «вісім тижнів» були розширені до 210 днів у році.
У 1963 році до 50-річчя організації було засновано Кубок Федерації - жіночий командний чемпіонат, подібний до кубку Девіса.
Історичне для тенісу рішення приймається 30 березня 1968 року на надзвичайній сесії в Парижі — професійним гравцям дозволен доступ на всі турніри ILTF, у тенісі починається відкрита ера. ILTF організує серію турнірів Гран-прі, уперше в змаганнях цієї організації тенісистам надана можливість одержувати гроші за свої виступи.
«Правила поведінки» (англ. Code of Conduct), що регулюють норми спортивної поведінки під час змагань затверджені в 1975 році.
У 1977 році з назви федерації зникає слово «Lawn» і буква L з абревіатури - своєрідне визнання факту, що більшість тенісних турнірів більше не проводиться на траві.
Кубок Девіса — головне командне змагання в чоловічому тенісі переходить під егіду ITF в 1979 на прохання організаційного комітету.
На Літні Олімпійські ігри 1988, у рік 75-річчя ITF, теніс, після 64-літньої перерви повертається як олімпійський вид спорту.
Структура й керівні органи [ред.]
ITF об’єднує 205 національних тенісних організацій, 145 мають статус повноправних членів й 60 асоційованих. Крім того, на правах асоційованих членів в ITF входить 6 регіональних об’єднань.
Федерація діє на підставі Конституції ITF[1]. Вищими повноваженнями володіють Генеральні Збори, що проведяться щорічно. Генеральні збори затверджують бюджет, розглядають заявки претендентів на членство у федерації, і обирають Президента й Раду Директорів ITF. Строк повноважень президента - 4, директорів - 2 роки, у раду входять 12 директорів. Тільки повноправні члени мають право голосу на Генеральних Зборах.
У цей час Президентом ITF є Франческо Річі Бітті (англ. Francesco Ricci Bitti).
Турніри ITF [ред.]
Міжнародна федерація тенісу щорічно організує ряд турнірів, а так само бере безпосередню участь в організації й проведенні змагань з тенісу на олимпийских іграх і турнірах Великого Шолому. При проведенні змагань федерація тісно співробітничає з організаціями професійних спортсменів ATP й WTA.
Змагання, що проводяться під егідою або за участю ITF:
- Турніри Великого шолома - 4 найпрестижніші турніри у тенісі. Проводяться ITF, але мають найбільшу вагу в рейтингу ATP
- Фінал Світового Туру ATP (разом з ATP) - заключний турнір чоловічого професійного сезону, у якому беруть участь 8 тенісистів й 8 пар згідно з кращими результатами "Гонки ATP"
- Кубок Девіса - найбільші міжнародні командні змагання в чоловічому тенісі серед національних збірних
- Кубок Федерації (теніс) - командні змагання жіночих збірних, аналог Кубка Девіса
- Кубок Хопмана - змагання національних збірних для змішаних пар
- ITF співвласник і організатор Відкритого чемпіонату Японії, що входить в АТР-тур і Міжнародний Чемпіонат Іспанії, що є етапом WTA-туру
- Федерація також проводить такі щорічні серії турнірів:
Чоловічої й жіночий тур ITF складається з турнірів Satellite tournament й Futures Tournaments служать початковими етапами у світі професійного тенісу і їхні результати враховуються в рейтингах ATP й WTA.
Чемпіонат Світу за версією ITF [ред.]
Починаючи з 1978 року (для пар з 1996) федерація визначає Чемпіонів світу за версією ITF. У цей час для дорослих спортсменів ураховуються результати виступів у Турнірах Великого Шолому, Кубку Мастерс і турнірах ATP й WTA, що проводяться разом з ITF.
Чемпіони світу за версією ITF [ред.]
Одиночний розряд [ред.]
.svg){kind=small}
Парний розряд [ред.]
| Рік | Чоловіки | Жінки |
|---|---|---|
| 1996 |  Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд |
 Ліндсей Девенпорт Мері Джо Фернанадес |
| 1997 | Тодд Вудбрідж Марко Вудфорд |
Ліндсей Девенпорт Яна Новотна |
| 1998 |  Якко Елтінг Пауль Хаархіус |
Лінзі Девенпорт Наталя Звєрєва |
| 1999 |  Маеш Бгупаті Леандр Паес |
 Мартіна Хінгіс Анна Курнікова |
| 2000 | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд |
 Джюлі Галард-Декугі Аі Сугіяма |
| 2001 |  Йонас Бйоркман Тодд Вудбрідж |
Ліза Раймонд Рене Стаббс |
| 2002 |  Даніель Нестір Марко Ноулс |
 Вірхінія Руано Паскуаль Паола Суарес |
| 2003 | Боб Браян Майк Браян |
Вірхінія Руано Паскуаль Паола Суарес |
| 2004 | Боб Браян Майк Браян |
Вірхінія Руано Паскуаль Паола Суарес |
| 2005 | Боб Браян Майк Браян |
Ліза Раймонд Саманта Стосур |
| 2006 | Боб Браян Майк Браян |
Ліза Раймонд Саманта Стосур |
| 2007 | Боб Браян Майк Браян |
 Кара Блек Лізель Хубер |
| 2008 | Даніель Нестор Ненад Зімонжич |
Кара Блек Лізель Хубер |
| 2009 | Боб Браян Майк Браян |
Серена Вільямс Вінус Вільямс |
| 2010 | Боб Браян Майк Брайан |
Хісела Дулко Флавія Пеннетта |
| 2011 | Боб Браян Майк Брайан |
Квета Пешке.svg){kind=small} Катарина Среботнік |
Виноски [ред.]
- ↑ Офіційний текст конституції (англ.), (фр.)
Посилання [ред.]
|
||||||||||||||||||||||||||||
