Міжнародна федерація тенісу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Міжнародна федерація тенісу (англ. International Tennis Federation, ITF) - керівна структура світового тенісу. Сьогодні об'єднує 205 національних організацій. Уповноважена виробляти й змінювати правила гри, представляє теніс в МОК, проводить ряд змагань, а також займається розвитком і популяризацією тенісу у світі.

Історія[ред.ред. код]

Необхідність створення міжнародної організації для сприятливого співробітництва національних федерацій тенісу й стандартизації правил гри назріла на початку двадцятого століття, у період швидкого росту популярності гри й збільшення числа міжнародних змагань.

1 березня 1913 року представники 12 національних тенісних організацій, зібравшись на установчі збори в Парижі, ухвалили заснувати Міжнародну Федерацію лаун-тенісу (англ. International Lawn Tennis Federation). Країнами-засновниками були:

Через півтора року ILTF була змушена призупинити роботу через початок Першої світової війни.

Діяльність була відновлена в 1919 році. В 1922 році засновано Раду з Правил, у завдання якої входила розробка уніфікованих правил гри, і боротьба за міжнародне визнання ILTF організацією відповідальної за правила тенісу.

Ряд важливих подій відбувається в 1923 році:

  • 16 березня Генеральна Конференція організації приймає перший звіт правил тенісу
  • Американська тенісна асоціація USTA вступила у федерацію як асоційований член
  • Засновуються Офіційні чемпіонати Австралії, Великобританії, Франції й США — праобрази турнірів Великого Шолому

У 1924 МОК офіційно визнала ILTF керівною організацією світового тенісу.

З моменту створення федерація виступає як інститут аматорського спорту, але вже до 30-их років XX століття питання участі професійних спортсменів у змаганнях і критерії поділу на професіоналів й аматорів став досить актуальним й в 1934 році організація вперше офіційно обговорює цю проблему й встановлює «правило восьми тижнів», що дозволяє аматорам одержувати компенсацію витрат за участь у турнірах, але не більш ніж за вісім тижнів у році.

До 1939 року перед початком другої Світової війни ILTF нараховувала 59 членів. Під час війни діяльність організації знову була припинена, а штаб-квартира перенесена у Лондон, де вона перебуває донині. Перша післявоєнна конференція відбулася 5 липня 1946 року.

У 1948 році вперше приймаються стандарти на тенісні м'ячі.

З початку 50-х років відбувається стрімка професіоналізація світового тенісу, в 1951 «вісім тижнів» були розширені до 210 днів у році.

У 1963 році до 50-річчя організації було засновано Кубок Федерації - жіночий командний чемпіонат, подібний до кубку Девіса.

Історичне для тенісу рішення приймається 30 березня 1968 року на надзвичайній сесії в Парижі — професійним гравцям дозволен доступ на всі турніри ILTF, у тенісі починається відкрита ера. ILTF організує серію турнірів Гран-прі, уперше в змаганнях цієї організації тенісистам надана можливість одержувати гроші за свої виступи.

«Правила поведінки» (англ. Code of Conduct), що регулюють норми спортивної поведінки під час змагань затверджені в 1975 році.

У 1977 році з назви федерації зникає слово «Lawn» і буква L з абревіатури - своєрідне визнання факту, що більшість тенісних турнірів більше не проводиться на траві.

Кубок Девіса — головне командне змагання в чоловічому тенісі переходить під егіду ITF в 1979 на прохання організаційного комітету.

На Літні Олімпійські ігри 1988, у рік 75-річчя ITF, теніс, після 64-літньої перерви повертається як олімпійський вид спорту.

Структура й керівні органи[ред.ред. код]

ITF об’єднує 205 національних тенісних організацій, 145 мають статус повноправних членів й 60 асоційованих. Крім того, на правах асоційованих членів в ITF входить 6 регіональних об’єднань.

Федерація діє на підставі Конституції ITF[1]. Вищими повноваженнями володіють Генеральні Збори, що проведяться щорічно. Генеральні збори затверджують бюджет, розглядають заявки претендентів на членство у федерації, і обирають Президента й Раду Директорів ITF. Строк повноважень президента - 4, директорів - 2 роки, у раду входять 12 директорів. Тільки повноправні члени мають право голосу на Генеральних Зборах.

У цей час Президентом ITF є Франческо Річі Бітті (англ. Francesco Ricci Bitti).

Турніри ITF[ред.ред. код]

Міжнародна федерація тенісу щорічно організує ряд турнірів, а так само бере безпосередню участь в організації й проведенні змагань з тенісу на олимпийских іграх і турнірах Великого Шолому. При проведенні змагань федерація тісно співробітничає з організаціями професійних спортсменів ATP й WTA.

Змагання, що проводяться під егідою або за участю ITF:

  • Турніри Великого шолома - 4 найпрестижніші турніри у тенісі. Проводяться ITF, але мають найбільшу вагу в рейтингу ATP
  • Фінал Світового Туру ATP (разом з ATP) - заключний турнір чоловічого професійного сезону, у якому беруть участь 8 тенісистів й 8 пар згідно з найкращими результатами "Гонки ATP"
  • Кубок Девіса - найбільші міжнародні командні змагання в чоловічому тенісі серед національних збірних
  • Кубок Федерації (теніс) - командні змагання жіночих збірних, аналог Кубка Девіса
  • Кубок Хопмана - змагання національних збірних для змішаних пар
  • ITF співвласник і організатор Відкритого чемпіонату Японії, що входить в АТР-тур і Міжнародний Чемпіонат Іспанії, що є етапом WTA-туру
  • Федерація також проводить такі щорічні серії турнірів:
    • Чоловічий тур ITF (англ. ITF Men's Circuit)
    • Жіночий тур ITF (англ. ITF Women's Circuit)
    • Юніорський тур ITF (англ. ITF Junior Circuit)
    • Тур з гри в теніс на інвалідних колясках (англ. Wheelchair Tennis Tour)
    • Турніри ветеранів (англ. ITF Seniors Events)

Чоловічої й жіночий тур ITF складається з турнірів Satellite tournament й Futures Tournaments служать початковими етапами у світі професійного тенісу і їхні результати враховуються в рейтингах ATP й WTA.

Чемпіонат Світу за версією ITF[ред.ред. код]

Починаючи з 1978 року (для пар з 1996) федерація визначає Чемпіонів світу за версією ITF. У цей час для дорослих спортсменів ураховуються результати виступів у Турнірах Великого Шолому, Кубку Мастерс і турнірах ATP й WTA, що проводяться разом з ITF.

Чемпіони світу за версією ITF[ред.ред. код]

Одиночний розряд[ред.ред. код]

Рік Дорослі Юніори
Чоловіки Жінки Юнаки Дівчата
1978 Швеція Бйорн Борг США Кріс Еверт Чехія Іван Лендл Чехія Хана Мандлікова
1979 Швеція Бйорн Борг Чехія Мартіна Навратілова Еквадор Рауль Вів'єр США Мері-Лу Піатек
1980 Швеція Бйорн Борг США Кріс Еверт Франція Террі Тусланс США Сюзан Маскарін
1981 США Джон Макінрой США Кріс Еверт Австралія Пет Кеш США Зіна Гаррісон
1982 США Джиммі Коннорс США Мартіна Навратілова Франція Гі Форже США Гретхєн Раш
1983 США Джон Макінрой США Мартіна Навратілова Швеція Стефан Едберг Франція Паскаль Парадіс
1984 США Джон Макінрой США Мартіна Навратілова Австралія Марко Крацман Аргентина Габріела Сабатіні
1985 Чехія Іван Лендл США Мартіна Навратілова Італія Клаудіо Пістолецці Італія Лаура Гарроне
1986 Чехія Іван Лендл США Мартіна Навратілова Іспанія Хав'єр Санчес Аргентина Патрісія Трабіні
1987 Чехія Іван Лендл Німеччина Штефі Граф Австралія Язон Солтендерг СРСР Наталя Звєрєва
1988 Швеція Матс Віландер Німеччина Штефі Граф Венесуела Ніколас Перейра Аргентина Христина Тессі
1989 Німеччина Борис Беккер Німеччина Штефі Граф Швеція Ніклас Култі Аргентина Флоренсія Лабат
1990 Чехія Іван Лендл Німеччина Штефі Граф Італія Андреа Гауденці Чехія Каріна Хабсудова
1991 Швеція Стефан Едберг Югославія Моніка Селеш Швеція Томас Енквіст Чехія Зденка Малкова
1992 США Джим Кур'є Югославія Моніка Селеш США Бріан Даній Парагвай Розана Де Лос Ріос
1993 США Піт Сампрас Німеччина Штефі Граф Чилі Марсело Ріос Грузія Ніно Лаурсабішвілі
1994 США Піт Сампрас Іспанія Аранча Санчес-Вікаріо Аргентина Федеріко Браун Швейцарія Мартіна Хінгіс
1995 США Піт Сампрас Німеччина Штефі Граф Аргентина Маріано Забалету Росія Анна Курнікова
1996 США Піт Сампрас Німеччина Штефі Граф Франція Себастьян Грожан Франція Амелі Моресмо
1997 США Піт Сампрас Швейцарія Мартіна Хінгіс Франція Арно Діпаскуале Зімбабве Кара Блек
1998 США Піт Сампрас США Ліндсей Девенпорт Швейцарія Роджер Федерер Австралія Єлена Докіч
1999 США Андре Агассі Швейцарія Мартіна Хінгіс Данія Крістіан Плесс Росія Ліна Красноруцька
2000 Бразилія Густаво Куертен Швейцарія Мартіна Хінгіс США Енді Роддік Аргентина Марія-Емілія Салерні
2001 Австралія Ллейтон Х'юіт США Дженніфер Капріаті Люксембург Жіль Мюллер Росія Світлана Кузнєцова
2002 Австралія Ллейтон Х'юіт США Серена Вільямс Франція Рішар Гаске Чехія Барбара Стрикова
2003 США Енді Роддік Бельгія Жюстін Енен-Арденн Кіпр Маркос Багдатіс Бельгія Крістен Фліпкенс
2004 Швейцарія Роджер Федерер Росія Анастасія Мискіна Франція Гаель Монфіс Нідерланди Михаела Крайчек
2005 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Кім Кляйстерс США Дональд Янг Білорусь Вікторія Азаренко
2006 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Жюстін Енен-Арденн Нідерланди Тіемо де Баккер Росія Настасія Павлюченко
2007 Швейцарія Роджер Федерер Бельгія Жюстін Енен-Арденн Литва Рікардас Беранкіс Польща Уршула Радваньська
2008 Іспанія Рафаель Надаль Сербія Єлена Янкович Китайський Тайбей Янг Цун-хуа Таїланд Ноппаван Летчівакарн
2009 Швейцарія Роджер Федерер США Серена Вільямс Швеція Даніель Берта Франція Крістіна Младеновіч
2010 Іспанія Рафаель Надаль Данія Каролін Возняцкі Колумбія Хуан Себастіан Гомез Росія Дарія Гаврилова
2011 Сербія Новак Джокович Чехія Петра Квітова Чехія Іржі Весели Росія Іріна Хромачева

Парний розряд[ред.ред. код]

Рік Чоловіки Жінки
1996 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
США Ліндсей Девенпорт
США Мері Джо Фернанадес
1997 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марко Вудфорд
США Ліндсей Девенпорт
Чехія Яна Новотна
1998 Нідерланди Якко Елтінг
Нідерланди Пауль Хаархіус
США Лінзі Девенпорт
Білорусь Наталя Звєрєва
1999 Індія Маеш Бгупаті
Індія Леандр Паес
Швейцарія Мартіна Хінгіс
Росія Анна Курнікова
2000 Австралія Тодд Вудбрідж
Австралія Марк Вудфорд
Франція Джюлі Галард-Декугі
Японія Аі Сугіяма
2001 Швеція Йонас Бйоркман
Австралія Тодд Вудбрідж
США Ліза Раймонд
Австралія Рене Стаббс
2002 Канада Даніель Нестір
Багамські острови Марко Ноулс
Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2003 США Боб Браян
США Майк Браян
Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2004 США Боб Браян
США Майк Браян
Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
2005 США Боб Браян
США Майк Браян
США Ліза Раймонд
Австралія Саманта Стосур
2006 США Боб Браян
США Майк Браян
США Ліза Раймонд
Австралія Саманта Стосур
2007 США Боб Браян
США Майк Браян
Зімбабве Кара Блек
США Лізель Хубер
2008 Канада Даніель Нестор
Сербія Ненад Зімонжич
Зімбабве Кара Блек
США Лізель Хубер
2009 США Боб Браян
США Майк Браян
США Серена Вільямс
США Вінус Вільямс
2010 США Боб Браян
США Майк Брайан
Аргентина Хісела Дулко
Італія Флавія Пеннетта
2011 США Боб Браян
США Майк Брайан
Чехія Квета Пешке
Словенія Катарина Среботнік

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]