Будинок Новікова (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок Новікова
Будівля в березні 2020 року
Будівля в березні 2020 року
Будівля в березні 2020 року
50°27′58″ пн. ш. 30°30′47″ сх. д. / 50.466111° пн. ш. 30.513056° сх. д. / 50.466111; 30.513056
Країна Україна Україна
Місто Київ
Розташування вулиця Верхній Вал, 28/12
Тип будівлі садиба
Стиль псевдоренесанс
Архітектор Микола Казанський
Початок будівництва 1893
Побудовано 1894
Статус  пам'ятка архітектури та містобудування
(охоронний номер №988-Кв)[1]
Стан відреставровано
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок Новікова — пам'ятка архітектури зведена 1893 року на замовлення купця Івана Новікова архітектором Миколою Казанським в стилі «київського» ренесансу (псевдоренесансу). Будівлю відреставровано 2018 року. У споруді знаходиться офісний центр «Regus Podil Heritage».

Опис[ред. | ред. код]

Двоповерховий цегляний будинок з підвалом, фасад прикрашений маскаронами із жіночих облич. Тому в народі звався будинком «з янголами». На першому поверсі будинку розміщались торгівельні приміщення, а житлові — на другому.[2][3]

Історія[ред. | ред. код]

Будинок споруджено за проектом архітектора Миколи Казанського в 1893—1894 роках. Замовниками архітектурного проекту була родина Новікових, а власником став Іван (Яків) Семенович Новіков — купець першої гільдії, землевласник, один із найуспішніших комерсантів Російської імперії. З братом Афанасієм вони займались рибним промислом на Волзі й закупівленю деревини. Родина Новікових була багатою, тому в домі часто гостювали актори та художники, а діти влаштовували концерти й театральні п'єси.[4]

У 1917 році під час єврейських погромів родина Новікова дала прихисток євреям. Під час Жовтневого перевороту 1917 року брата Івана, Афанасія, розстріляли в сусідньому будинку більшовики, а Івану з родиною вдалося уникнути смерті. Згодом будинок експропріювали й перетворили на комунальні квартири. У будинку в різні часи були магазин робітничого кооперативу, книгарня, ресторан «Дніпро», Подільський РАГС.[5]

У 1970-ті через будівництво синьої лінії метрополітену будівлю вкоротили наполовину, знісши її північно-східну частину.[6]

Наприкінці XX століття будинок вичерпав свій експлуатаційний ресурс і став непридатним для експлуатації. У 2001 році будівлю орендувала фірма «Консул»,[7] яка зобов'язалась провести реконструкцію будівлі. Невдовзі власника було визнано банкрутом, а в квітні 2016 року суд зобов'язав власника повернути будівлю в «придатному для використання стані». Проводились численні акції активістів, щоб привернути увагу громади до занедбаного будинку.[8]

У 2018 році будівлю було відреставровано.[9][10][11]

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до наказів Мінкультури від 15.02.2012 № 108, від 04.07.2013 № 604
  2. Звід пам'яток історії та архітектури. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  3. Секрети Верхнього Валу в Києві: особняк з жіночими обличчями і найстаріший ринок України. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  4. Будинок Новікова на Подолі: справа про умисне вбивство. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  5. Будинок Новікова. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  6. Дом Ивана Новикова (Верхний Вал, 28/12). Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  7. Спадок у руїнах: Верхній Вал, 28/12. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 8 грудня 2019.
  8. Дать шанс дому Новикова. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 8 грудня 2019.
  9. Під знесення чи реставрацію: що відбувається з будинками старого Києва. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
  10. Реновация старого фонда Киева: реально ли спасти наше культурное наследие?. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
  11. У Києві за архівними фото реставрували покинутий будинок Новікова. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.