Булавка Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Булавка
Булавка Микола Володимирович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження 24 серпня 1974(1974-08-24)
с. Черемошна Воля Любомльського району на Волині, Українська РСР, СРСР
Смерть 24 березня 2022(2022-03-24) (47 років)
поблизу с. Засілля Вітовського району Миколаївської області
(у ході російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1992—1999, 2022
Приналежність Україна Україна
Рід військ  Повітряні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Булавка (прізвище).

Микола Володимирович Булавка — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Булавка народився 24 серпня 1974 року в селі Черемошна Воля Любомільського району на Волині. Після закінчення 9 класів середньої школи у рідному селі вступив до Любомльського ПТУ, де одержав диплом з будівельної справи. У 1992 році його призвали до лав ЗСУ. Присягу приймав в нині окупованому Криму, в Євпаторії, а служив у Маріуполі. Після строкової служби спершу пішов на комп'ютерні курси від біржі праці. Потім його направили в школу прапорщиків. Після закінчення — пішов служити 5 років за контрактом — у Володимирі. Наприкінці 1990-х років військова служба була не престижною. Тому пішов зі служби і працював в ще одній улюбленій професії — будівельника. Багато років працював у Києві, їздив вахтовим методом. Потім їздив на заробітки до Польщі. Все, що заробив, зміг вкласти у власне господарство. З червня 2018 року Микола Булавка проживав у сусідньому селі Зачернеччя, де купив собі будинок та переїхав від батьків. Три роки пропрацював робітником з обслуговування у школі цього села[1].

З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем до тероборони, а з 7 березня до українського війська. Обіймав посаду командира відділення. Загинув 24 березня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Засілля Вітовського району Миколаївської області. Провели в останню путь військовика 28 березня 2022 року в рідному селі Черемошна Воля Головненської громади. Відспівали полеглого у храмі Святої Великомучениці Катерини у Черемошній Волі, а поховали на кладовищі села Нудиже[2][3][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Та я б віддала все на світі, якби сказали, що мій брат встав», – сестра про волинського Героя (Фото). Волинь (укр.). 6 квітня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
  2. ↑ НА ЛЮБОМЛЬЩИНІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ПОЛЕГЛОГО МИКОЛУ БУЛАВКУ. Волинські новини (укр.). 28 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
  3. ↑ НА МИКОЛАЇВЩИНІ ПІД ЧАС АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОБСТРІЛУ ЗАГИНУВ ВОЛИНЯНИН. Волинські новини (укр.). 26 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
  4. ↑ На Любомльщині попрощалися із Героєм, який загинув у війні за Україну. lyuboml.rayon.in.ua (укр.). 28 березня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
  5. ↑ Президент відзначив державними нагородами військовослужбовців Збройних Сил України. armyinform.com.ua (укр.). 3 травня 2022. Процитовано 24 липня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Булавка_Микола_Володимирович&oldid=39842677