Нудиже
| село Нудиже | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Ковельський район |
| Громада | Головненська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1510 |
| Населення | 809 |
| Площа | 2,29 км² |
| Густота населення | 353,28 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44320 |
| Телефонний код | +380 3377 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°23′13″ пн. ш. 24°06′42″ сх. д. / 51.38694° пн. ш. 24.11167° сх. д.Координати: 51°23′13″ пн. ш. 24°06′42″ сх. д. / 51.38694° пн. ш. 24.11167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
178 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44320, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Нудиже |
| Карта | |
  Нудиже | |
 Нудиже | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Нуди́же — село в Ковельському районі Волинської області (Україна).
Населення становить 809 осіб. Розташоване за 25 кілометрів від м. Любомля. Належить до Головненської селищної громади.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село — 1564 р. (тоді воно мало назву «Нудиш» і налічувало 8 дворів).
Місцеве населення займалось сільським господарством, гончарством і бондарством. У селі діяла філія товариства «Просвіта».
У 1906 році Нудижі[1], село Згорянської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 72 версти, від волості 8. Дворів 303, мешканців 1694.
За польської влади (1919—1939) у селі діяв осередок КПЗУ, (18 членів).
Під час німецько-радянської війни 1941—1945 рр. у радянській армії воювали 65 вихідців із села, загинули на фронті — 56. Вивезено на примусові роботи в Німеччину 8 осіб.
1948 — в селі організували колгосп імені Ворошилова (згодом колгосп «Волинь»). Після ліквідації колгоспу 1999 року створили комунальне господарство при Нудиженській сільській раді.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 875 осіб, з яких 405 чоловіків та 470 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 809 осіб.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]
Релігія[ред. | ред. код]
- Пам'ятка архітектури місцевого значення — Хресто-Воздвиженська церква УПЦ МП, збудована в 1868 році.
- Релігійна громада Християн Віри Євангельської.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ І-ІІ ст. і дитячий садок, діють відділення зв'язку, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини продовольчих та промислових товарів.
Місцеве лісництво займається народними промислами: лозоплетінням, плетінням з житньої соломки, а також декоративним озелененням.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міста, селища та сіл Любомльського району // Сайт Любомльської районної ради
- Погода в селі Нудиже
- Село Нудиже, Волинська область, Любомльський район[недоступне посилання з квітня 2019]
- Карта села Нудиже
- Сайт Нудиженського лісництва
- Список населених місць Волинскої губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
Література[ред. | ред. код]
- Нуди́же // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.513
| ||||||||
| |||||||||||
