Вакуленко Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Вакуленко
Сергій Вакуленко
Сергій Вакуленко
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Миколайович
Вакуленко
Народження 7 вересня 1993(1993-09-07) (30 років)
  Харків, Україна
Зріст 183 см
Вага 75 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Вірменія «Пюнік»
Номер 79
Юнацькі клуби
2006−2008
2009−2010 		Україна УФК (Харків)
Україна «Шахтар» (Донецьк)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009−2019 Україна «Шахтар» (Донецьк) 0 (0)
2010−2011 →  Україна «Шахтар-3» 27 (5)
2015−2017 →  Україна «Маріуполь» 76 (18)
2018 →  Україна «Олімпік» 21 (2)
2019 →  Україна «Арсенал» (Київ) 12 (7)
2019 Україна «Карпати» 16 (0)
2020−2022 Вірменія «Арарат-Вірменія» 50 (5)
2022− Вірменія «Пюнік» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008−2010 Україна Україна (U-17) 7 (0)
2011−2012 Україна Україна (U-19) 18 (0)
2012−2014 Україна Україна (U-21) 9 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 4 квітня 2021.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Вакуленко.

Сергі́й Микола́йович Ваку́ленко (нар. 7 вересня 1993, Харків, Україна) — український футболіст, гравець клубу «Пюнік». Колишній гравець молодіжної збірної України. Виступає в основному на позиціях центрального захисника та опорного півзахисника[1][2][3].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець харківського УФК і донецького «Шахтаря». Після випуску з академії «гірників» виступав за їх молодіжну (2009—2014, 68 ігор, 12 голів) і юнацьку (2012—2013 роки, 2 гри) команди, а також за «Шахтар-3» (2010—2011, 27 матчів, 5 голів)[4].

31 грудня 2014 року головний тренер маріупольського «Іллічівця» Микола Павлов в телефонній розмові запропонував Вакуленко попрацювати під його керівництвом. Бажаючи виступати в команді Прем'єр-ліги, футболіст поїхав на збір з маріупольцями, після чого уклав з цією командою контракт[5]. У вищому дивізіоні Вакуленко дебютував 27 лютого 2015 року в виїзній грі проти одеського «Чорноморця». У новій команді Вакуленко починав свої виступи на позиції півзахисника, але згодом був переведений в захист, де став провідним центрбеком[1]. До кінця сезону футболіст без замін відіграв за «Іллічівець» 11 матчів у Прем'єр-лізі. У літнє міжсезоння його команду після вильоту в першу лігу очолив Валерій Кривенцов. «Іллічівець» поповнився низкою нових футболістів, після чого 21-річний Вакуленко став лідером оновленого колективу[6].

У січні 2018 року Вакуленко залишив приазовський клуб, у складі якого став чемпіоном Першої ліги[7]. Цієї ж зими футболіст уклав орендну угоду з донецьким «Олімпіком»[8], за який виступав в УПЛ до кінця 2018 року.

2019 рік гравець гравець провів у складі ще двох клубів Прем'єр-ліги — київського «Арсенала» та львівських «Карпат».

29 січня 2020 року підписав контракт з чемпіоном Вірменії, клубом «Арарат-Вірменія»[9]. Тренери команди планують використовувати Вакуленка на позиціях центрального захисника та опорного півзахисника[2].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

З 2008 року регулярно залучався до юнацьких збірних України. У січні 2014 року Вакуленко в складі молодіжної збірної України під керівництвом Сергія Ковальця виступав на Кубку Співдружності, де зіграв 6 матчів і завоював золоті медалі[10]. У серпні 2014 року входив в розширений список кандидатів на ігри відбору на молодіжний чемпіонат Європи 2015 з командами Швейцарії та Ліхтенштейну[11].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Арарат-Вірменія»: 2019–20

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Україна. Збірна туру. football.ua. Архів оригіналу за 27 серпня 2015. Процитовано 21 березня 2020.
  2. ↑ а б Вакуленко: «В Арараті мене під опіку взяв вірменський українець». ua-football.com. 5 лютого 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  3. ↑ Serhii Vakulenko. Player profile. transfermarkt.com (англ.). Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  4. ↑ Официально. Немтинов, Вакуленко, Жичиков и Крюков — игроки «Ильичёвца». Пресс-центр ФК «Ильичевец». 16 січня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2015.
  5. ↑ Сергей Вакуленко: «Я нуждался в шаге вперёд». Пресс-центр ФК «Ильичевец». 28 січня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2015.
  6. ↑ Сергей Вакуленко: «„Ильичёвец“ будет играть в умный футбол». Пресс-центр ФК «Ильичевец». 14 липня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2015.
  7. ↑ Вакуленко залишив «Маріуполь». Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  8. ↑ Офіційно: Сергій Вакуленко — гравець «Олімпіка». Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  9. ↑ Вакуленко підписав контракт з чемпіоном Вірменії. ua-football.com. 29 січня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  10. ↑ Украина (U-21): триумф на Содружестве под микроскопом. footboom.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2015. Процитовано 21 березня 2020.
  11. ↑ Обнародован состав молодежной сборной Украины по футболу на игры отбора к Евро-2015. unian.net. Архів оригіналу за 4 серпня 2015. Процитовано 21 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вакуленко_Сергій_Миколайович&oldid=37162777