Венгард 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Венгард-1
англ. Vanguard 1
Vanguard 1.jpg
Венгард-1
Основні параметри
COSPAR ID 1958-002B
NORAD ID 00005
Виготівник Дослідницька лабораторія ВМФ США (Naval Research Laboratory, NRL)
Оператор ВМФ США
Тип апарата орбітальний
Штучний супутник Землі
Дата запуску 17 березня 1958 12:15:41 UTC
Ракета-носій Венґард
Космодром Мис Канаверал СК 18Ей
Технічні параметри
Маса 1,47 кг
Розміри діаметр 16,3 см
Джерела живлення ртутно-цинкова батарея, шість панелей сонячних батарей
Орбітальні дані
Тип орбіти еліптична
Велика піввісь 8'689,7 км
Ексцентриситет 0,1909
Нахил орбіти 34,25°
Період обертання 134,2 хвилини

Венгард-1 (англ. Vanguard 1) — четвертий штучний супутник Землі, перший космічний апарат з живленням від сонячних батарей. Шостий запуск за програмою Венгард, четвертий вдалий, перший орбітальний. Зв'язок з апаратом втрачено 1964-го року, однак він досі перебуває на орбіті. Апарат був розроблений для перевірки можливості запуску триступеневою ракетою-носієм Венгард супутника і перевірки впливу на нього і його системи довколаземного космічного середовища. Він також мав використовуватись для геодезичних вимірювань за допомогою аналізу орбіти.

Опис[ред.ред. код]

Супутник був алюмінієвою сферою діаметром 152 мм масою 1,36 кг. Всередині містились: ртутно-цинкова батарея і два передавачі: 10 мВт 108 МГц і 5 мВТ 108,03 МГц. Перший передавач мав працювати від акумулятора, другий — від шести панелей сонячних батарей, розміщених на корпусі. Зі сфери стирчали шість коротких антен. Передавачі мали використовуватись для відстеження траєкторії супутника і визначення параметрів середовища між апаратом і наземними станціями. Також супутник мав два термістора для вимірювання внутрішньої температури, щоб оцінити ефективність теплового захисту.

Політ[ред.ред. код]

17 березня 1958-го року триступенева ракета-носій Венгард вивела апарат на орбіту з перигеєм 3'969 і апогеєм 654 км з періодом обертання 134,2 хв. Початкові розрахунки вказували на перебування супутника на орбіті щонайменше дві тисячі років, однак після відкриття тиску сонячної радіації і опору щільності атмосфери під час високої сонячної активності й впливу цих значних пертурбацій на висоту перигею супутника, очікуваний час пербування апарата на орбіті зменшився до двохсот сорока років. Акумуляторні батареї живили перший передавач 29 діб. Панелі сонячних батарей живили другий передавач понад шість років. Рівень сигналу ставав усе слабшим і в травні 1964-го року було отримано останній сигнал від супутника, після чого його переміщення відстежується оптичними приладами. Апарат досі перебуває на орбіті.

Результат польоту[ред.ред. код]

Оскільки Венґард-1 не мав жодних наукових приладів, ретельний аналіз параметрів орбіти дозволив вченим визначити справжню форму планети Земля і місця зосередження мас. Апарат виявив, що форма Землі трохи схожа на грушу.

Джерела[ред.ред. код]