Волошин Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волошин Іван Іванович
Народився 10 жовтня 1905(1905-10-10)
Київ, Російська імперія
Помер 15 серпня 1973(1973-08-15) (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність моряк, письменник, журналіст
Alma mater Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Членство Національна спілка письменників України
Партія КПРС
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Іван Іванович Волошин (10 жовтня 1905, Київ — 15 серпня 1973, Київ) — український радянський письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Працював робітником на заводі, матросом, журналістом. Почав друкуватися 1925 року. У своїх творах висвітлював творчу працю громадян СРСР.

Вступив до КПРС у 1928 році. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Творчість[ред. | ред. код]

Збірки повістей, нарисів і оповідань[ред. | ред. код]

  • «Самоцвіти» (1952)
  • «Наддніпрянські висоти» (1953)
  • «Дні художника» (1958)
  • «Місячне срібло» (1961)

Романи[ред. | ред. код]

  • «Художники» (1963)
  • «Сашко Родень» (1966)

Твори[ред. | ред. код]

  • «Сонце у росі» (1964)
  • «Кришталеві вогні» (1974)
    • Російський переклад — «Хрустальные огни» (1963).

Джерело[ред. | ред. код]