Волощук Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волощук Михайло Володимирович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 19 липня 1980(1980-07-19)
Вільнянськ
Смерть 12 серпня 2014(2014-08-12) (34 роки)
Мандрикине
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Псевдо «Циклон»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Формування
 ДУК
Війни / битви Війна на сході України
Командування
???—2011 Начальник Вільнянського СІЗО
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волощук.

Миха́йло Володи́мирович Волощу́к[1](нар. 19 липня 1980(19800719) — пом. 12 серпня 2014) — підполковник Міністерства внутрішніх справ, вояк Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник Війни на сході України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дані про місце народження різняться. Зазначається місто Вільнянськ і село Верещаки[2] (Лановецький район, Тернопільська область — батьки переїхали коли Михайлу було 2 роки).[3] Закінчив Вільнянську ЗОШ №; Мелітопольський педагогічний університет і Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Десять років працював у пенітенціарній системі, проходив службу в підрозділі «Циклон», був начальником Вольнянського СІЗО, з 2011 року — на пенсії за вислугою років.

З перших днів створення Самооборони Запоріжжя, в лютому 2014 року, був її членом. В зону бойових дій пішов служити в складі добровольчого батальйону «Дніпро-1», боєць ДУК.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Вдень 12 серпня автобус групи бійців ДУК «Правий сектор» потрапив у засідку на блок-посту поблизу м. Донецька на об'їзній трасі біля залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося тільки трьом бійцям, які потрапили в полон. Серед них був командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і два брати Мартинових Олег та Андрій. Тоді ж загинули Величко Володимир Володимирович, Зозуля Анатолій Михайлович, Малолітній Олександр Іванович, Мартинов Олександр Олександрович, Мірошніченко Микола Валентинович, Пальгуєв Олександр Сергійович, Петрушов Олександр Валентинович, Смолінський Леонід Денисович, Суховий Сергій Іванович.[4]

Терористами тіло передане не було, у списках полонених прізвище не фігурувало, вважається зниклим безвісти. Вважалося — імовірно, похований на Краснопільському цвинтарі в м. Дніпрі. Станом на січень 2023 року на сайті «Книга пам'яті» місцем тимчасового поховання вказується місто Донецьк.

Без Михайла лишилась дружина.

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 30.
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Волощук Михайло Володимирович | Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. old.zounb.zp.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  2. ↑ Волощук Михайло Володимирович ("Циклон") - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 квітня 2024.
  3. ↑ 14 жовтня — День Захисника України
  4. ↑ Втрати Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Вікіпедія (укр.). 30 травня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  5. ↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
  6. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 12 серпня

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волощук_Михайло_Володимирович&oldid=42340955