Загородня вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Загородня вулиця
Київ
Вигляд від Великої Васильківської вулиці
Вигляд від Великої Васильківської вулиці
Вигляд від Великої Васильківської вулиці
МісцевістьНова Забудова
РайонГолосіївський
Колишні назви
Либідський провулок, Загородна вулиця, вулиця Панаса Любченка
Загальні відомості
Протяжність270 м
Координати початку50°24′54″ пн. ш. 30°31′26″ сх. д. / 50.415083° пн. ш. 30.524000° сх. д. / 50.415083; 30.524000Координати: 50°24′54″ пн. ш. 30°31′26″ сх. д. / 50.415083° пн. ш. 30.524000° сх. д. / 50.415083; 30.524000
Координати кінця50°24′51″ пн. ш. 30°31′13″ сх. д. / 50.414194° пн. ш. 30.520361° сх. д. / 50.414194; 30.520361
поштові індекси03150
Транспорт
Найближчі станції метро «Либідська»
Рухдвосторонній (від вул. Великої Васильківської до вул. Антоновича), односторонній (від вул. Антоновича до вул. Казимира Малевича)
Покриттяасфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10969
У проєкті OpenStreetMapw23062449
Мапа
Мапа
CMNS: Загородня вулиця у Вікісховищі

За́городня ву́лиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від Великої Васильківської вулиці до вулиці Казимира Малевича.

Прилучається вулиця Антоновича.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в 1-й половині XIX століття, у 1869 році отримала назву Либідський провулок (рос. Лыбедской переулок)[1] (прямував до р. Либідь). Згодом об'єднаний із Загородною вулицею, яка простягалася тоді до вулиці Василя Тютюнника (на той час — Прозорівської вулиці).

У 1977 році Загородню вулицю знову було поділено, частина її набула назву вулиця Панаса Любченка[2], на честь радянського партійного і державного діяча Панаса Любченка, а решту вулиці було ліквідовано на початку 1980-х років у зв'язку зі знесенням старої забудови.

Сучасну історичну назву вулиці відновлено 2015 року[3].

У XIX–XX століттях у Києві назву Загородня також мали нинішні вулиці Золотоустівська та Ґарета Джонса.

Забудова

[ред. | ред. код]

До вулиці відноситься лише один будинок — № 15, в якому розташовуються різні державні установи та приватні підприємства.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 березня 1977 року № 410 «Про впорядкування найменувань та перейменувань вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1712. Арк. 107–117. [Архівовано з першоджерела 26 липня 2013.]
  3. Рішення Київської міської ради від 8 жовтня 2015 року № 128/2031 «Про повернення історичних назв вулицям та провулкам у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 147 (4743). — 28 жовтня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]

Джерела

[ред. | ред. код]