Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄЛИЗАВЕТИНСЬКА ПРОВІНЦІЯ

ЄЛИЗАВЕТИНСЬКА ПРОВІНЦІЯ  (від 1777 — Єлизаветградська провінція) — адм.-тер. одиниця в складі Новоросійської губернії. Утворена 1764. Попервах до її складу входили Чорний і Жовтий гусарські полки (див. Полк), Єлизаветградський пікінерський полк, новозаселені слободи старообрядців (див. Старообрядництво), 1769—75 додано Молдов. гусарський полк та 7 держ. округів. Адм. центр — фортеця св. Єлизавети (з 1775 — м. Єлизаветград, нині — м. Кіровоград). Від 1776 Є.п. поділялася на повіти — Єлизаветградський, Крюківський (згодом — Петриківський) та Катерининський (згодом — Ольвіопольський). Існувала до утворення Катеринославського намісництва (1783), яке поділялося на 15 повітів, у т. ч. Єлизаветградський.

Дж.: Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое, т. 5, № 3380; т. 17, № 12376; т. 20, № 14252; т. 22, № 15910. СПб., 1830.

Література

• Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края. (1731–1823), ч. 1. Одесса, 1836.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: В.В. Панашенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Elyzavetynska_provinciya; том: 3