Повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пові́т — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві Литовському, Польському королівстві, Речі Посполитій, Королівстві Галичини та Лодомерії, Західно-Українській Народній Республіці, Російській імперії, а також ранньому СРСР. Нині є адміністративною одиницею середнього рівня в Польщі.

Етимологічно термін «повіт» походить від слова «віче» і дослівно означає район, в якому чоловіче населення здатне зібратись на єдине віче для вирішення місцевих питань.

В УРСР-СРСР повіти скасовано внаслідок адміністративної реформи 19221923 років.

Історичні згадки[ред.ред. код]

Полтавська губернія з поділом на повіти і стани у 1860-х роках.

Уперше трапляється в джерелах кінця XIV століття, написаних діловою «руською» мовою Великого князівства Литовського. На території Галицької Русі, західної Волині та західного Поділля в складі Польського королівства до 30-х років XV століття повіти являли собою округи, якими управляли воєводи, які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися старостам. З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До середини XVI століття деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471 року) — судово-адміністративними округами.

У роки національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 16481657 років на території Гетьманської держави було скасовано повіти і запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня).

Після входження українських земель до складу монархії Габсбурґів (Австрійської) на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи (циркули) і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці XVIII століття на губернії та уїзди. Дистрикти й уїзди місцевим населенням традиційно іменувалися повітами, що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19 та 20 століть. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а уїзди до 1918 року.

Повітовий поділ зберігався в УРСР до 1923 року, коли замість 102 повітів було створено 52 округи. В 19191939 роках повіт був адміністративно-територіальною одиницею на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі.

Сучасна Польща[ред.ред. код]

Докладніше: Повіти Польщі
Мапа польських повітів

З 1 січня 1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, в якому проживають понад 100 тис. жителів, а також місто, яке з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства. Повіт повинен охоплювати по можливості однорідну за поселенською і просторовою структурою і за суспільними економічними зв'язками територію.

У Польщі до сфери обов'язків керівництва по́вітів включені всі локальні питання, що виходять за межі ґміни, зокрема, охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека і захист від повеней, запобігання стихійним лихам і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво і утримання міжґмінних доріг .

Розмір повіту обирається виходячи з того, щоб уся діяльність його адміністрації могла перебувати під безпосереднім контролем виборців. Начальником ради управління є староста.

Див. також[ред.ред. код]