Повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

По́віт (пол. powiat [ˈpɔvʲjat], біл. паве́т, рос. пове́т) — середня адміністративно-територіальна одиниця в Республіці Польща.

Раніше пові́т — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві Литовському, Польському королівстві, Речі Посполитій, Королівстві Галичини та Лодомерії, Західно-Українській Народній Республіці, Російській імперії, а також ранньому СРСР.

Етимологічно термін «повіт» походить від слова «віче» і дослівно означає район, в якому чоловіче населення здатне зібратись на єдине віче для вирішення місцевих питань.

Ієрархічно стоїть нижче польського воєводства або російської губернії і вище ніж українська-російська волость, або польська ґміна.

В УРСР-СРСР повіти скасовано внаслідок адміністративної реформи 19221923 років.

Історичні згадки[ред.ред. код]

Полтавська губернія з поділом на повіти і стани у 1860-х роках.

Уперше трапляється в джерелах кінця XIV століття, написаних діловою «руською» мовою Великого князівства Литовського. На території Галицької Русі, західної Волині та західного Поділля в складі Польського королівства до 30-х років XV століття повіти являли собою округи, якими управляли воєводи, які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися старостам. З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До середини XVI століття деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471 року) — судово-адміністративними округами.

У роки національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 16481657 років на території Гетьманської держави було скасовано повіти і запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня).

Після входження українських земель до складу монархії Габсбурґів (Австрійської) на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи (циркули) і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці XVIII століття на губернії та уїзди. Дистрикти й уїзди місцевим населенням традиційно іменувалися повітами, що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19 та 20 століть. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а уїзди до 1918 року.

Повітовий поділ зберігався в УРСР до 1923 року, коли замість 102 повітів було створено 52 округи. В 19191939 роках повіт був адміністративно-територіальною одиницею на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі.

Сучасна Польща[ред.ред. код]

Мапа польських повітів

З 01 січня 1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, в якому проживають понад 100 тис. жителів, а також місто, яке з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства. Повіт повинен охоплювати по можливості однорідну за поселенською і просторовою структурою і за суспільними економічними зв'язками територію.

У Польщі до сфери обов'язків керівництва по́вітів включені всі локальні питання, що виходять за межі ґміни, зокрема, охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека і захист від повеней, запобігання стихійним лихам і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво і утримання міжґмінних доріг .

Повітам можуть делегуватись права воєводств в тих питаннях, які можуть вирішуватись на місці.

Ґміна і повіт вирішують усі адміністративні питання їхніх жителів. Отже громадяни позбавляються від потреби їздити до воєводського центру для вирішення адміністративних проблем.

Повіт має окремий бюджет, його доходи не залежать від доходів ґмін. Повіт не здійснює нагляд за діяльністю ґмін, не може відбирати їхні права і вмішуватись у їхнє фінансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику.

Рада повіту обирається на місцевих виборах.

Розмір повіту обирається виходячи з того, щоб уся діяльність його адміністрації могла перебувати під безпосереднім контролем виборців. Начальником ради управління є староста.

Див. також[ред.ред. код]