Повіт
По́віт (пол. powiat [ˈpɔvʲjat], біл. паве́т, укр. пові́т) — середня адміністративно-територіальна одиниця в Республіці Польща.
Раніше пові́т — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Князівстві Литовському і Речі Посполитій.
Етимологічно термін «повіт» походить від слова «віче» і дослівно означає район, в якому чоловіче населення здатне зібратись на єдине віче для вирішення місцевих питань.
Ієрархічно стоїть нижче польського воєводства або російської губернії і вище ніж українська-російська волость, або польська ґміна.
В УРСР-СРСР повіти скасовано внаслідок адміністративної реформи 1922–1923 років.
Історичні згадки [ред.]
Вперше трапляється в джерелах кінця XIV століття, написаних діловою «руською» мовою Великого князівства Литовського. На території Галицької Русі, західної Волині та західного Поділля в складі Польського королівства до 30-х років XV століття повіти являли собою округи, якими управляли воєводи, які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися старостам. З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку). До середини XVI століття деякі з повітів складалися з свого роду підповітів на чолі з старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471 року) — судово-адміністративними округами.
В роки національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 років на території Гетьманської держави було скасовано повіти і запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня).
Після входження українських земель до складу Австрійської монархії на території Галичини і Буковини запроваджувався поділ на округи і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці XVIII століття на губернії та уїзди. Дистрикти й уїзди місцевим населенням традиційно іменувалися повітами, що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі 19 та 20 століть. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а уїзди до 1918 року.
Повітовий поділ зберігався в УРСР до 1923 року, коли замість 102 повітів було створено 52 округи. В 1919–1939 роках повіт був адміністративно-територіальною одиницею на західноукраїнських землях, що входили до складу Польщі.
Сучасна Польща [ред.]
З 01.01.1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, в якому проживають понад 100 тис. жителів, а також місто, яке з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства. Повіт повинен охоплювати по можливості однорідну за поселенською і просторовою структурою і за суспільними економічними зв'язками територію.
В Польщі в сферу обов'язків керівництва по́вітів включені всі локальні питання, що виходять за межі ґміни, зокрема, охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека і захист від повеней, запобігання стихийним лихам і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво і утримання міжгмінних доріг .
Повітам можуть делегуватись права воєводств в тих питаннях, які можуть вирішуватись на місці.
Ґміна і повіт вирішують всі адміністративні питання їх жителів. Таким чином громадяни позбавляються від необхідності їздити в воєводський центр для вирішення адміністративних проблем.
Повіт має окремий бюджет, а його доходи не залежать від доходів ґмін. Повіт не здійснює нагляд за діяльністю ґмін, не може відбирати їх права і вмішуватись в їх фнансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику.
Рада повіту вибирається на місцевих виборах.
Розмір повіту вибирається виходячи з того, щоб вся діяльність його адміністрації могла знаходитись під безпосереднім контролем виборців. Начальником ради управління є староста.
Див. також [ред.]
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2013) |
