Кіровоград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кіровоград
Герб Кіровограда Прапор Кіровограда
«Янгол-охоронець України»
Кіровоград на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Кіровоградська область
Район/міськрада	Кіровоградська міська рада
Код КОАТУУ	3510100000
Засноване	1754
Статус міста	з 1784 року
Поділ міста	2 райони
Населення	254 103 (перепис 2001)
Поштові індекси	25000-490
Телефонний код	+380-522
Координати	48°30′36″ пн. ш. 32°16′0″ сх. д.
Водойма	Інгул
Міста-побратими	Добрич (Болгарія)
День міста	третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Кіровоград
До Києва
- фізична	250 км
- автошляхами	302 км
Міська влада
Адреса	25006, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 41, 24-08-24
Веб-сторінка	www.kr-rada.gov.ua
Міський голова	Пузаков Володимир Тихонович

Координати: 48°30′ пн. ш.; 32°16′ сх. д. Кіровогра́д — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Зміст 1 Загальна інформація 2 Географія і клімат 2.1 Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини 2.2 Рельєф і гідрографія 2.3 Клімат 3 Демографія 4 Походження назви 5 Історія 6 Економіка 6.1 Промисловість 6.2 Торгівля та побутове обслуговування 6.3 Пошта, зв'язок, банківська сфера і страхування 7 Транспорт 7.1 Трамвай 7.2 Тролейбуси 8 Соціальна інфраструктура: комунальне господарство, медицина і освіта 8.1 Комунальне господарство 8.2 Медицина 8.3 Освіта 9 ЗМІ 9.1 Друковані ЗМІ 9.2 Електронні ЗМІ 9.3 Проблеми і успіхи місцевих ЗМІ 10 Політичне і громадське життя 11 Культура, дозвілля і спорт 11.1 Театри, музика, кіно 11.2 Музеї 11.3 Культурні і національні товариства 11.4 Парки і сквери 11.5 Спорт 12 Архітектура й пам'ятки Кіровограда 12.1 Архітектурне обличчя міста 12.2 Історико-культурні та культові пам'ятки 12.3 Пам'ятники 13 Відомі люди, пов'язані з Кіровоградом 14 Галерея видів міста 15 Примітки 16 Джерела і посилання

[ред.] Загальна інформація

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, в долині і на берегах ріки Інгулу, при впадінні в неї менших річок Сугоклії та Біянки.

Площа населеного пункту — 10,3 тис. га^[1].

Населення 254 103 мешканці (за даними перепису населення України 2001 року), населення міськради — 262 543 мешканці.^[2]

Місто засноване у 1754 році як фортеця Святої Єлизавети. Колишні назви: Єлизаветград (1784—1924), Зінов'євськ (1924—1934), Кірове (1934—1939), сучасна назва з 10 січня 1939 року. Саме від 1939 року місто стало центром Кіровоградської області. Місто назване на честь С. М. Кірова, який, проте, ніколи не був у місті і жодним чином із ним не пов'язаний.

Сучасний Кіровоград поділяється на два адміністративні райони — Кіровський і Ленінський. До складу міськради також входить смт Нове.

Центральною вулицею міста є вулиця Леніна, площею — площа Кірова. Стратегічне значення в Кіровограді, будучи основними міськими магістралями, мають вулиці Карла Маркса (вісь центральної частини міста), вулиця 40-річчя Перемоги (шлях на Миколаїв), Полтавська (шлях на Кременчук), проспект Правди (шляхи на Умань та Кишинів). Важливе значення для протиповенневего захисту має набережна.

Дивіться також: Вулиці Кіровограда.

[ред.] Географія і клімат

Кіровоград розташований географічно в центрі Кіровоградської області та Кіровоградського району, що цілком відповідає його стратегічному та адміністративному статусу міста районного та обласного призначення^[1].

[ред.] Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини

Геологічна будова території Кіровограда зумовлена розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабродаритами.

Ґрунти — чорноземи звичайні, глибокі мало- і середньогумусні на лесових породах. Мають високу природну родючість, хоч в орному шарі розпушені і частково втратили в минулому грудочкувату структуру.

Корисні копалини на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські родовище вогнетривких глин і гранітне родовище, розташоване на правому березі ріки Сугоклія. Енергетичні запаси надр міста репрезентовані покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла^[1].

[ред.] Рельєф і гідрографія

Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Поверхня міста визначається хвилястістю і рівнинністю, розчленована річковою долиною, ярами та балками (глибина ерозійного розчленування 80 м).

Місто перетинає ріка Інгул та її притока Сугоклія, ряд струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:

• березень—травень — 70 %;
• червень—серпень — 9 %;
• вересень—листопад — 6 %;
• грудень—лютий — 15 %.

Середня тривалість водоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см^[1].

[ред.] Клімат

Кліматограма Кіровограда
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
32   -2 -8	31   -1 -6	27   3 -2	36   13 5	45   20 10	66   23 13	72   25 15	48   24 14	38   19 10	27   12 4	35   5 0	42   0 -4
Температура в °C • Сума опадів в мм Джерело: Клімат Кіровограда [3]

Клімат Кіровограда обумовлений його розташуванням у степовій зоні помірного поясу. Середня температура січня складає −5,6˚C, липня +20,2˚C. Середньорічна кількість опадів — 474 мм^[1] (у середньому за рік у місті спостерігається 130 днів з опадами), найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−15,1 °C) зафіксована 1963 року, найвища (+1,6 °C) — 2007 року. Найнижча середньомісячна температура в липні (+17,6 °C) спостерігалась у 1912 році, найвища (+25,6 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури повітря (−35,3 °C) зафіксовано 9 січня 1935 року, абсолютний максимум (+38,7 °C) — 27 липня 1909 року і 20 серпня 1929 року.

За останні 100—120 років температура повітря в Кіровограді, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °C. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 рік. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року^[4].

Переважні напрями вітрів узимку — північно-західні, влітку — південні. Найбільша швидкість вітру — в лютому, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,5 м/с, у липні — 3,4 м/с.

[ред.] Демографія

Населення Кіровограда станом на 1 січня 2009 року складає 245,7 тис. осіб^[5].

Більшість населення складають українці. Чисельними та організованими є громади росіян, євреїв, вірменів, німців. Також на території міста проживають болгари, серби, молдовани, греки.

Більшість громадян є віруючими православних церков різних конфесій (УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). У місті діють єпархіальні управління УПЦ МП та УПЦ КП, мають свої храми православні, католицька та юдейська громади, об'єднання церков ЄХБ^[1].

Динаміку змінюваності чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче (дані ґрунтуються як на переписах населення Російської імперії, СРСР та перепису населення України 2001 року, так і на оцінюваннях чисельності населення та ін. даних):

Рік/Роки	Населення, осіб	Рік	Населення, осіб	Рік	Населення, осіб
1770-ті	2400[1]	1910	76 000	1979	236 652[6]
1784	4170[1]	1926	65 000	1989	269 803[7]
1787	4746[1]	1939	100 300	1995	278 300
1858	23 700	1943	63 403[8]	2001	254 103[2]
1873	38 100	1959	128 207[9]	2005	248 367
1897	61 500[1]	1970	188 795[10]	2009	245 700

[ред.] Походження назви

Дивіться основну статтю: Історичні назви Кіровограда.

Починаючи від 10 січня 1939 року, місто носить назву Кіровоград, дану на честь російського радянського політичного діяча Сергія Кірова, який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний. Саме таку форму назва має внаслідок двох причин:

• по-перше, з метою того, щоб назва області, утвореної в той самий день, не збігалася із назвою Кіровської області у РРФСР (нині Росія);
• по-друге, інтерфікс -о- покликаний відрізняти її від схожої (паронімічної) назви міста Кіровград у Свердловській області РРФСР (нині Росія).

Типовий для слов'янської топоніміки корінь «-град» має паралелі у всіх слов'янських мовах, зокрема у формуючих для української ойконіміки давньоруській (городъ) та старослов'янській (градъ) мовах із загальним первісним значенням «обгороджене місце».

У попередні роки Кіровоград мав такі назви:

• 1765 — 12 липня 1924 — Єлизаветград;
• 12 липня 1924 — 27 грудня 1934 року — Зинов'євськ;
• 27 грудня 1934 — 10 січня 1939 року — Кірове;
• від 10 січня 1939 року — Кіровоград.

Нині громадськість міста періодично підіймає питання про доцільність перейменування міста. 17 січня 2010 року разом із президентськими виборами, планується провести референдум з питання повернення історичної назви Єлисаветград (транскрипція уточнюватиметься)^[11].

[ред.] Історія

дивіться лсновну статтю: Історія Кіровограда.

Розвинулося наприкінці XVIII ст. як продукт агломерації сільських та військових поселень навколо Фортеці св. Єлизавети, первинно розташованої на високому правому (західному) березі Інгулу. У подальшому планомірно забудовувалося, чим створювався образ «нового» міста, протиставлений хаотично розвинутим давнішим населеним пунктам. Архітектурний вигляд міста, чистота та порядок, які особливо його характеризували в другій половині ХІХ ст. дозволили російському літературному критику і публіцисту Миколі Добролюбову в приватному листуванні назвати Єлисаветград «маленьким Парижем», і хоча в ті часи цим епітетом традиційно нагороджувався будь-який охайний провінційний центр Російської імперії, дана назва вже в наші дні стала активно використовуваним мемом у регіоні.

За радянської влади місто набуло статусу центра легкої та машинобудівної промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на сільське господарство. Зокрема, особливим статусом користувалися завод сільськогосподарських машин «Червона зірка» (відомий з дореволюційних часів як завод братів Роберта й Томаса Ельворті), заводи гідравлічних насосів «Гідросила», радіодеталей «Радій», з виробництва друкарських машинок «Друкмаш» (нині фактично не існуючий) тощо.

Після здобуття Україною незалежності місто спіткала тривала соціально-економічна криза, яка призвела до ґрунтовного переоформлення сфери виробництва та споживання, занепаду комунальної сфери і досі неподоланих наслідків переходу на ринкову економіку.

[ред.] Економіка

[ред.] Промисловість

Кіровоград — значний промисловий центр України. Промисловий комплекс міста, що налічує понад 70 підприємств і охоплює 12 галузей^[1][12][13], постійно збільшує обсяги виробництва власної продукції, впроваджує сучасні технології та завойовує нові ринки збуту.

Провідна галузь промисловості міста — машинобудування. Продукція кіровоградських машинобудівників широко відома в Україні та за її межами. Це — сівалки, культиватори, гідроприводи та гідронасоси, запасні частини для сільськогосподарської техніки, контейнери для радіоактивних відходів та багато іншого.

Основні підприємства кіровоградського машинобудування:

• ЗАТ НВП «Радій» — провідне підприємство з проектування, розробки та виготовлення автоматизованих систем управління технологічними процесами для атомних електростанцій України^[1].
• ВАТ «Червона зірка» — є флагманом і одним із найстаріших підприємств галузі, було засноване англійськими підприємцями братами Ельворті ще 1874 року. Завод виготовляє посівну, ґрунтообробну та збиральну техніку для агропромислового комплексу.
• ВАТ «Гідросила» — виготовляє гідроагрегати для гідросистем комбайнів, тракторів, будівельно-дорожніх та інших мобільних машин.

За радянських часів у Кіровограді працював один з найбільших у Союзі виробнииків друкарських машинок — завод «Друкмаш» (пізніше «Інвалмаш», закритий у 2000-их), що виробляв друкарські машинки «Ятрань».

Галузь виробництва будівельних матеріалів у місті представлена ЗАТ «Кіровоградграніт».

У структурі промисловості особливе місце посідає харчова галузь, до якої належить 18 підприємств, зорієнтованих переважно на виготовлення хлібобулочних, м'ясних, молочних виробів, олії, майонезу, алкогольних і безалкогольних напоїв та іншої продукції. Провідні з них:

• ВАТ «Кіровоградолія» — спеціалізується на виробництві олії. Питома вага підприємства в загальних обсягах виробництва цієї продукції в Україні становить близько 10 %.
• Промислова група «Креатив» — багатогалузеве об'єднання підприємств, які виробляють високоякісну продукцію на сучасному обладнанні за європейськими технологіями.
• ВАТ «М'ясокомбінат Ятрань» — одне з провідних підприємств харчової промисловості України, виробляє близько 200 найменувань продукції (ковбаси і копченості, м'ясні продукти і напівфабрикати, риба, пельмені та вареники). На підприємстві впроваджено систему управління якістю за міжнародними стандартами ISO 9001-2000.
• Підприємство громадського об'єднання Асоціації підтримки вітчизняного товаровиробника Фірма «Ласка» — провідний виробник морозива у країні (понад 100 видів), має розгалужену дилерську мережу у багатьох регіонах України та експортує свою продукцію до низки країн СНД та США^[1].
• ВАТ «Паляниця» — місцевий виробник хлібо-булочної продукції.

Легка промисловість у Кіровограді представлена ВАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка», що співпрацює з провідними закордонними фірмами «Монтана», «Реггі Дизайн» та «Ленор Кардьє». Підприємство виготовляє жіночий одяг за дизайнерськими розробками модельєрів цих фірм за схемою давальницької сировини^[1].

[ред.] Торгівля та побутове обслуговування

Кіровоград має давні торговельні традиції. 29 червня 1754 року біля фортеці, що будувалася, відбувся перший ярмарок, а від 1788 року згідно царського указу ярмарки в місті стали щорічними. Всього їх проводилось протягом року 4 — найбільшим за торговими оборотами був Георгіївський, що відбувався 23 квітня^[14].

На території міста Кіровограда функціонують Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата, 24 ринки, 4069 об'єктів торгівлі, ресторанного господарства і побутового обслуговування, зокрема 2705 підприємств роздрібної торгівлі (з них: 2000 магазинів та відділів, 6 супермаркетів, 30 торгових комплексів та центрів, 12 автосалонів, 4 торгові доми, 175 аптек, 150 підприємств оптової та оптово-роздрібної торгівлі, 42 АЗС (з них 4 — АГЗС), 384 заклади ресторанного господарства (у т.ч. 5 ресторанів, 82 їдальні, 168 кафе, 5 барів, 28 закусочних, 17 пивних барів) та 627 побутового обслуговування (у т.ч. 99 перукарень, 8 пралень, 107 СТО, 110 майстерень, 29 ательє, 11 більярдних та саун), які повністю задовольняють потреби населення у товарах народного споживання і наданні послуг^[1].

У місті представлені (дані на сер. 2009 року) головні національні мережі, як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», «Велика Кишеня», «АТБ», «Наш Край»^[15], так і побутової і професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», «Технополіс», «АБВ-Техніка», «Техноярмарок», «Комфі»^[16]. Діє місцева продуктова мережа «Копилка».

Як на свою величину, Кіровоград має значну кількість готелів доволі пристойного класу, причому розташованих у центральній частині міста^[17] — тризірковий готельний комплекс «Європа»^[18] і двозіркові «Турист», «Київ» та «Інгул»^[19]. А нещодавно (у 2000-х рр.) у центрі міста після ретельної реставрації історичної будівлі було відкрито готель «Каталунья», перший чотиризірковий готель у місті^[20]. Інші готелі — «Україна» і відомчий «Сервіс-Радій», за містом також є декілька придорожних готельних комплексів і мотелів («Орлине гніздо» і «Ліана»).

У місті працює понад півтора десятка автосалонів^[21].

Близько 40 АЗС у Кіровограді є власністю як великих операторів ринку (ВАТ «Укртатнафта», «Лукойл-Україна» тощо), так і місцевих — ТОВ «Кіровоградське паливо», «Славнафта-Кіровоград» тощо^[22].

Розвиток сфери обслуговування населення міста останнім часом здійснювався за рахунок розширення мережі підприємств із сучасними формами обслуговування. За формами власності кількість приватних об'єктів роздрібної торгівлі складає 97,5%, ресторанного господарства — 82%, побутового обслуговування — 99,7%^[1].

[ред.] Пошта, зв'язок, банківська сфера і страхування

1869 року в Єлисаветграді (Кіровограді) відкрито телеграф, а 1884 року — нову поштову контору^[1].

У теперішній час головним оператором надання населенню і бізнесу поштових послуг у Кіровограді (і області) є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта» — Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта», яка у своєму складі має відособлені структурні підрозділи: 7 центрів поштового зв'язку, 12 цехів обслуговування споживачів, чимало відділень по місту і області^[23].

В Кіровоградській області функціонують 44 підприємства різних форм власності, які надають послуги зв'язку^[24]. Операторами зв'язку є Кіровоградська дирекція національного оператора електрозв'язку ВАТ «Укртелеком»^[25] (основний), Кіровоградська філія ЗАТ «Утел», Кіровоградська філія українсько-німецького підприємства «Інфоком» та деякі інші. У місті представлені всі основні оператори мобільного зв'язку в державі.

У Кіровограді працює Управління НБУ в Кіровоградській області і діють регіональні представництва і філії понад 40 українських банків, зокрема державних «Укрексімбанку» і «Ощадбанку», найбільших операторів національного ринку «Приватбанку» (вул. Преображенська, 26/70), банку «Райффайзен-Аваль» (вул. Декабристів, 2/14), УкрСиббанку (вул. Тельмана, 5) тощо, існує розгалужена мережа банкоматів^[26].

Ринок страхування в місті представляють понад 30 компаній, в т.ч. національний лідер «Оранта», численні страхові компанії-відгалуження комерційних банків^[27].

[ред.] Транспорт

Через місто проходять автошляхи європейського значення: Брест — Париж — Нюрнберг — Прага — Ужгород — Тернопіль — Кіровоград — Донецьк — Махачкала (E50), Слобозія — Галац — Кишинів — Кіровоград — Полтава (E577); регіональні автошляхи: Кіровоград — Миколаїв, Кіровоград — Олександрівка; залізниця Котовськ — Помічна — Знам'янка.

У місті працює 2 автостанції і залізничний вокзал.

У місті функціонує Аеропорт «Кіровоград» (2 злітно-посадкові смуги, одна з яких є діючою), що відповідає 3-й категорії ІКАО, знаходиться державне підприємство авіакомпанія «Авіалінії України», 2 комерційні авіакомпанії «УРГА» і «Чайка», які працюють на міжнародних авіалініях. МААК «УРГА» є членом Європейської асоціації регіональних авіакомпаній (ЕRА)^[24].

У теперішній час міський громадський транспорт представлений тролейбусами, автобусами і маршрутними таксі.

До 1941 року в Кіровограді функціонувало також дві трамвайних лінії.

У 1941 році при відступі радянських військ було підірвано трамвайну електростанцію, зруйновано господарство. Німці при відступі розібрали колії та вивезли їх. Після закінчення війни були невдалі (через брак коштів) спроби відновити кіровоградський трамвай.^[28]

[ред.] Трамвай

Дивись основну статтю: Кіровоградський трамвай.

Перший проект побудови кінного трамвая з'явився у Єлисаветграді ще 1887 року, а в квітні 1895 року інженер залізничних шляхів І.А. Ліхачов подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая, і в травні того ж року управа дала дозвіл на будівництво, підписавши угоду з Ліхачовим терміном на 50 років.

Укладати колію почали у квітні 1897 року, а вже в липні її було відкрито і розпочався регулярний рух вагонів електричного трамвая. Згодом, у 1899 році, подовжили лінію на Кущівку. 8 січня 1918 року рух трамвая припинився, але 1 травня 1922 року відновився. В цей час курсувало 10 вагонів 2 лініями.

У 1929 році побудовано нові 3,5 км ліній з центру до Новомиколаївки. А 1940 року загальна довжина колії становила 16,2 км, депо мало 29 вагонів, одну тяглову підстанцію, допоміжний трамвайний парк, діяли аж 4 маршрути.

Подальшому розширенню Кіровоградського трамваю завадила Друга Світова війна, а при відступі Червоної Армії взагалі було підірвано міську електростанцію. По війні відновлення трамвайного сполучення в місті було визнано недоцільним (на користь тролейбусного перевезення).

[ред.] Тролейбуси

Тролейбусний рух у Кіровограді було відкрито 2 листопада 1967 року.

У 1990-их роках у Кіровограді діяло 11 маршрутів. Наприкінці 1990-их — на початку 2000-их було закрито 9 маршрутів (окрім 4 і 10). У 2003 році відновлено маршрути № 5, 9, у 2004 — маршрути № 1 і 2. У 2005—2006 роках діяв маршрут № 6 «Залізничний вокзал — вулиця Лісопаркова» (раніше закритий наприкінці 1990-их). У 2006 році відкрито маршрут № 3.

Тролейбусні маршрути міста (станом на 1.01.2007)^[29]:

• № 1 101-ий мікрорайон — вулиця Лісопаркова
• № 2 вулиця Волкова — площа Богдана Хмельницького
• № 3 вулиця Космонавта Попова — залізничний вокзал
• № 4 вулиця Космонавта Попова — вулиця Лісопаркова
• № 5 101-ий мікрорайон — залізничний вокзал (в 7:20 і 16:40 у будні до ТЕЦ)
• № 9 вулиця Генерала Жадова — залізничний вокзал (в 7:20 і 16:40 у будні до ТЕЦ)
• № 10 вулиця Генерала Жадова — вулиця Лісопаркова

Перевезення здійснює ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія». Рухомий склад: тролейбуси ЗіУ-682, ЮМЗ-Т2 і ЛАЗ-Е183.

[ред.] Соціальна інфраструктура: комунальне господарство, медицина і освіта

[ред.] Комунальне господарство

Як і у багатьох українських містах, більшість міських комунікацій у Кіровограді збудовані ще за СРСР, а в скрутні економічно 1990-ті на них катастрофічно не вистачало фінансування, тому, як і скрізь у державі, в місті схожі для решти українських міст проблеми з комунальним господарством. Однак, серед позитиву варто відмітити відносне вирішення проблеми з водопостачанням (до речі, водогін у тоді ще Єлисаветграді взялися будувати ще в 70-х рр. ХІХ ст., а завершили спорудження 1893 року — місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води, стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок, втім вода, звісно, була платною^[1]) та станом на кінець 2000-х охайність і чистоту міста (принаймні центральної частини), а серед значних недоліків — стан дорожного полотна на окремих ділянках міста.

Газопостачання в Кіровограді здійснюється ВАТ «Кіровоградгаз» — газопроводи та газорегуляторні пункти знаходяться у задовільному технічному стані і відповідають вимогам нормативних документів із питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації будівель, споруд і розподільчих газопроводів^[24].

Постачання електричної енергії в область здійснює оператор ВАТ «Кіровоградобленерго», який є монополістом, до основних видів ліцензованої діяльності якого належать виробництво, передача та постачання електроенергії споживачам Кіровограда (та Кіровоградської області) за тарифами, що регулюються згідно чинного законодавства^[24].

Для водозабезпечення Кіровограда (і низки інших н/п області) в 1973 році було введено в експлуатацію водогін «Дніпро — Кіровоград» проектною потужністю споруд 168 тис. м³ питної води на добу — станом на 2005 рік централізованим водопостачанням охоплено 88,6 % міста^[24].

Орган, відповідальний за водопочтачання в місті, перебуває натепер у комунальній власності — комунальне підприємство «Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство Кіровоградської міської ради». Також до системи комунального господарства Кіровограда належать житлово-експлутаційні контори (ЖЕКи №№ 1,2,7,12,13,15) та комунальні ремонтно–експлуатаційні підприємства (КРЕПи №№ 3,4,6,9,10,11), ДКП «Аварійно-диспетчерська служба». На комунальне підприємство «Теплоенергетик» покладено функцію контролю за міськими тепловими мережами.

У місті створені також спеціальні служби-комунальні підприємства — з утримання міських шляхів (і мостів); «Міськсвітло», що відповідає за станом електричних мереж і зовнішнім освітленням міста; «Трест зеленого господарства», що здійснює функцію озеленення тощо^[30].

Вивезення сміття з прибудинкових територій здійснюють підприємства «РАФ-плюс» та «Універсал-2005» (останнє перебуває в комунальній власності), втім, як і в багатьох інших містах України, лишається нагальною проблема вивезення сміття з приватного сектору міста.

В цілому варто зазначити, що низка заходів, здійсюваних командою чинного мера В.Т. Пузакова (напр., акція «Чистий дім. Чиста вулиця. Чисте місто» на межі 2008—09 рр.^[31] або проведення місячників із благоустрою міста^[32]) сприяють наведенню чистоти на міських вулицях, що позитивно впливає на відчуття комфорту від перебування і проживання в місті. Крім того, реставруються старі будівлі, на які так багата центральна частина Кіровограда, ремонтуються автодорожні шляхи, втім якість полотна останніх лишається незадовільною навіть у центрі Кіровограда.

[ред.] Медицина

Міську лікарню в Кіровограді (тоді Єлисаветграді) було відкрито ще 1823 року — вона була на 54 ліжка, за лікування в ній треба було платити 30 копійок на день для місцевого населення і 50 — для приїжджих^[1].

Нині охорону здоров'я в Кіровограді здійснюють 17 закладів лікувального і профілактичного спрямування. Серед них:

• Перша міська лікарня;
• КЗ «Поліклінічне об'єднання м.Кіровограда»;
• Центральна міська лікарня;
• Кіровоградська міська лікарня швидкої медичної допомоги і станція ШМД;
• 5-та міська поліклініка;
• 2 пологових будинки;
• дитяча поліклініка №1 і дитяча міська лікарня;
• декілька стоматполіклінік, в т.ч. і дитяча, міськтубдиспансер та деякі інші спеціалізовані медзаклади^[33].

[ред.] Освіта

Першу школу (для дітей військових офіцерів) у Кіровограді (тодішньому Єлисавтеграді) було відкрито ще 1763 року. Нарикінці ХVІІІ ст. у ній навчалося 53 учні. А у 1861 році в місті вже налічувалося, крім приватних пансіонів, вісім навчальних закладів — у них працювало близько 40 вчителів і навчалося понад 700 учнів^[1]. Велике значення для Кіровограда та й України в цілому мало Єлисаветградське земське реальне училище, ставши alma mater для цілої плеяди діячів культури і громадського життя.

На сучасному етапі (кінець 2000-х років) у Кіровограді 40 закладів дошкільної освіти і 42 загальноосвітніх закладів середньої освіти, в т.ч. з числа останніх створених, переважно на базі ЗОШ, декілька гімназій (Гімназія нових технологій навчання), навчально-виховних комплексів і об'єднань, комунальний заклад «Педагогічний ліцей», а також вечірня загальноосвітня школа №38 та загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів з утриманням дітей-сиріт та класами для дітей зі зниженим зором, 3 спецшколи^[34].

Позашкільну освіту в місті здійснюють наступні комунальні заклади:

• Будинок вчителя;
• Школа естетичного виховання «В гостях у казки»;
• Центр дитячої та юнацької творчості «Центр-Юність»;
• Кіровоградська міська станція юних техніків;
• Будинок дитячої та юнацької творчості;
• Міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Каскад»^[34].

Діють 4 музичні школи^[35] і розгалужена мережа закладів фізичної культури та спорту для дітей і молоді^[36].

Вищу освіту в місті Кіровоград можна отримати в 14 вищих навчальних закладах різного профілю, з яких 6 мають ІІІ–ІV рівні акредитації (по 3 державних і приватних), решта 8 — І–ІІ рівні акредитації (лише один з них є приватним), а також у численних філіях (структурних підрозділах) вищих навчальних закладів України, розташованих у інших містах держави^[37].

Вищі навчальні заклади ІІІ–ІV рівнів акредитації:

Контингент студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у Кіровограді становить 20,5 тисяч осіб (2000-ні рр.)^[37].

державні:

• Кіровоградський національний технічний університет (КНТУ)^[38] — просп. Університетський, 8; надає освіту за спеціальностями: бухгалтерський облік, економіка підприємства, обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях, інструментальне виробництво, обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів, обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів, обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем та мереж;
• Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка^[39] — вул. Шевченка, 1;
• Державна льотна академія України — вул. Добровольського, 1, м. Кіровоград-25005.

недержавні:

• Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки — вул. Полтавська, 40, м. Кіровоград-25006;
• Кіровоградський інститут комерції — вул. Башкірська, 2а, м. Кіровоград-25006;
• Соціально-педагогічний інститут «Педакадемія» — вул. Шевченка 32/34, м. Кіровоград-25006.

Вищі навчальні заклади І–ІІ рівнів акредитації:

Контингент студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в цілому в Кіровоградській області станом на початок 2004/2005 навчального року становить 12, 5 тисяч осіб^[37].

державні:

• Кіровоградський машинобудвівний коледж Кіровоградського національного технічного університету;
• Кіровоградський комерційний технікум;
• Кіровоградський медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна;
• Кіровоградське музичне училище;
• Кіровоградський будівельний технікум;
• Кіровоградський технікум механізації сільського господарства;
• Кіровоградський кібернетико-технічний коледж;
• Кіровоградський технікум статистики.

недержавний:

• Кіровоградський коледж економіки і права імені М.П. Сая.

Структурні підрозділи вищих навчальних закладів України, які надають освітні послуги у Кіровограді

(як державних, так і приватної форми власності):

відокремлені:

• Кіровоградський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ^[40];
• Кіровоградська філія Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»;
• Кіровоградська філія Міжрегіональної академії управління персоналом;
• Факультет менеджменту туризму Київського інституту туризму, економіки і права у місті Кіровограді;
• Кіровоградський факультет Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ).

невідокремлені:

• Кіровоградський навчально-консультативний пункт Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут»;
• Кіровоградський навчально-консультативний пункт Київського юридичного інституту МНС України^[37].

[ред.] ЗМІ

У Кіровограді розвиваються як друковані, так і електронні ЗМІ. На ринку присутні як загальноукраїнські періодичні видання, так і місцеві, діють регіональні кореспондентські пункти найтиражніших українських газет («Україна Молода»), деяких загальноукраїнських телеканалів (1+1); телеринок представлений як обласною державною телерадіокомпанією, так і оператором кабельних мереж; розвивається Інтернет.

[ред.] Друковані ЗМІ

Головні регіональні суспільно-політичні періодичні видання:

• газета «Кіровоградська правда»^[41] — обласна газета, одне з найстаріших видань у області (видається починаючи від 1918 року), об'єднує ще декілька додатків (загальний наклад станом на липень 2009 року — 18 000 прим.);
• газета «Україна-Центр»^[42] — всеукраїнський щотижневик, видається російською мовою, починаючи з 24 грудня 1993 року; крім Кіровоградської централізовано поширюється в суміжних областях, до того ж доступна для загальноукраїнської передплати; має додатки «Спорт-рев'ю» та «УЦ-Репортер» (обидва також російськомовні); у цього періодичного видання станом на кінець червня 2009 року доволі значний наклад — 20 000 прим. (разом з додатками — 23 490 прим.).
• газета «Вечірня газета» — вісник Кіровоградської міської ради; виходить з липня 1990 року; наклад — 10 101 прим. (на кін. червня 2009 року);
• газета «21-й канал» — щотижневик, позиціонується як незалежний (засновником видання є творчий колектив — обласна організація журналістів газети «21-й канал»); періодичне видання має найбільший наклад серед суспільно-політичних видань регіону — 50 100 прим. (на кін. червня 2009 року);
• газета «Народне слово» — газета Кіровоградської обласної ради та обласної державної адміністрації.

Всі перелічені видання мають акредитацію при Кіровоградській обласній раді п'ятого скликання^[43].

Також існують деякі менші за значенням видання, в т.ч. і видання регіональних партійних осередків (напр. газета Кіровоградського обкому СПУ «Справедливість»).

[ред.] Електронні ЗМІ

Місцеве телебачення репрезентує в регіоні Кіровоградська обласна державна телерадіокомпанія^[44].

Оператором кабельного телебачення в Кіровограді є ТОВ Телерадіоінформаційна компанія «КАБС». Підприємство у кабельній мережі «ТРІК КАБС» здійснює якісну ретрансляцію провідних телеканалів України і світу^[45].

В регіоні активно розвивається Інтернет. Серед тенденцій цього процесу можна виділити 2 напрямки — з одного боку популярними інформаційними ресурсами є як відгалуження всеукраїнських (напр., інтернет-видання «Кіровоград.рroUA.com»^[46]), так і місцеві (напр., фото-інформаційне інтернет-видання Кіровоградської області «Fotoinform»^[47]), в т.ч. електронні версії друкованих ЗМІ (як у випадку з «Україна-Центр»); з іншого боку — чи не всі центральні регіональні державні органи і більшість установ і закладів різних галузей мають або планують розробити власні веб-сторінки.

[ред.] Проблеми і успіхи місцевих ЗМІ

Загальнопоширеною думкою є та, що нині місцевим кіровоградським ЗМІ, на жаль, подеколи бракує не лише об'єктивності, актуальності, неупередженості, а й професіоналів, які б могли виготовити якісний інформаційний продукт, що підтвердило опитування кіровоградських студентів-журналістів, здійснене їхньою колегою у травні 2009 року спеціально для «Кіровоград.proUA.com»^[48], а наочно засвідчив кримінальний інцидент з народним депутатом України В.О. Лозінським в Голованівському районі області в червні 2009 року, коли більшість місцевих ЗМІ подали інформацію не відразу, деякі почали висвітлювати ситуацію однобоко, інші взагалі не повідомляли про непересічну подію, що сколихнула всю країну.

Однак Кіровоград, зокрема місцевий ринок ЗМІ знає і приклад феноменального успіху й широкого визнання друкованого періодичного видання. Загальноукраїнська російськомовна газета-«цілителька» «Бабушка», заснована наприкінці осені 2000 року (містить побутові поради, знання народної медицини, рецепти страв тощо), за три роки зусиллями творчого колективу, стала загальнопопулярною в Україні і навіть Молдові, а її наклади 2003 року сягнули позначки в 400 000 примірників, що є абсолютним рекордом для кіровоградських друкованих ЗМІ, і на той момент вивело газету в перелік найтиражніших періодичних видань країни^[49].

[ред.] Політичне і громадське життя

За даними Кіровоградського міського управління юстиції станом на 1 червня 2007 року в місті Кіровограді зареєстровано 107 політичних партій. Більшість із них є малочисельними, слабо структурованими, їх діяльність залежить від обласних організацій або керівних центрів, які знаходяться у столиці держави місті Києві. Безпосередній вплив на вирішення соціально-економічних проблем життєдіяльності територіальної громади мають ті організації політичних партій, що мають найбільші фракції у міській раді, а саме — партія «Батьківщина» та УСДП (БЮТ), Партія регіонів, НСНУ, КПУ, СПУ^[1] (мер міста В.Т. Пузаков є членом КПУ).

У місті (станом на поч. 2008 року) діє 298 громадських організацій, з числа яких 11 — жіночі, 11 — ветеранські, і 49 молодіжних. Молодіжне життя Кіровограда активізується завдяки ряду громадських організацій, що об'єднують своє членство для провадження різноманітної діяльності за інтересами. До найдієвіших молодіжних організацій можна віднести міські осередки Пласту-Національної Скаутської Організації України та Українського дитячо-юнацького товариства «Січ», що проводять виховні програми для української молоді міста; міську організацію Кіровоградської обласної ліги інтелектуального розвитку «КОЛІР», що займається організацією і проведенням інтелектуальних ігор, та низку організацій-юнацьких відгалужень партійних організацій (Українська соціал-демократична молодь, Комсомол, «Молоді демократи» тощо)^[1]. Активну позицію в організаціїї сприятливого соціального середовища відіграє громадська організація Творче об'єднання «Технології оптимального розвитку особистості».

[ред.] Культура, дозвілля і спорт

Кіровоград є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють по 2 театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні державні, комунальні, відомчі та інші музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо^[5].

Місто, з яким у Кіровограда встановлені партнерські стосунки (місто-побратим, єдиний), — болгарський Добрич.

[ред.] Театри, музика, кіно

У місті працюють 2 театри:

• академічний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького;
• обласний театр ляльок.

У місті діє обласна філармонія.

При Кіровоградській обласній філармонії працюють Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», Ансамбль народної та сучасної музики «Єлисавет-ретро», камерний оркестр «Концертіно», діє дитяча філармонія^[50].

Кіровоградські кінотеатри:

• кінотеатр «Зоряний»;
• кінотеатр «Портал».

[ред.] Музеї

Справжньою гордістю Кіровограда є його музеї — їх у місті та його околицях 11:

• обласний краєзнавчий музей;
• художній музей;
• заповідник-музей «Хутір Надія»;
• меморіальний музей Марка Кропивницького;
• Музей історії українського хореографічного мистецтва;
• художньо-меморіальний музей Олександра Осьмьоркіна;
• музей Генріха Нейгауза;
• літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;
• музей музичної культури імені Кароля Шимановського;
• народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
• історичний музей «Євреї Єлисаветграда».

Кіровоград є чи не єдиним обласним центром країни, де всі міські музеї без винятку мають власні інтернет-сторінки^[51].

І це тільки державні та комунальні музеї, а є ще музейні заклади відомчі (проте відкриті для загального огляду, як Музей історії заводу «Червона зірка», колишній завод Ельворті) та ті, що діють на громадських засадах.

[ред.] Культурні і національні товариства

Зі здобуттям незалежності України (1991 рік), як в принципі і раніше, національно-культурні потреби українців та інших етнічних груп держави, представники яких проживають у Кіровограді, реалізуються у значному числі державних офіціозних структур — у місті плідно функціонують обласні осередки загальноукраїнських культурницьких організацій — Спілки письменників України^[52], Спілки журналістів України^[53], Спілки художників України^[54] та інших.

Власне українською культурницькою організацією в місті є Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, яка постала як ініціативна група у складі місцевих науковців ще в червні 1989 року (власне діяльність Товариства в місті була відновлена по великій перерві, спричиненій поразкою у національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст.)^[55], і є натепер провідним осередком укранської культури міста. Українське козацтво (його новітня форма) предствлено в місті Кіровоградським крайовим козацьким товариством Буго-Гардівської паланки Українського козацтва^[56].

Кіровоград завжди був мультикультурним містом — тут дбайливо і з пошаною ставляться до культурних надбань і потреб національних та релігійних громад міста:

• росіяни і т.зв. російськомовні — діє відділення Всеукраїнської громадської організації «Російський (Руський) рух України» Руська община ім. О.С. Пушкіна (виникла 2001 року), в рамках діяльності якої постійно проводяться різноманітні культурницькі заходи, підтримуються контакти з Росзарубіжцентром, Посольством Російської Федерації в Україні, іншими українськими та російськими державними і громадськими установами, окремими діячами тощо, зокрема російськими товариствами в інших містах України, представниками кіровоградського земляцтва в Росії тощо^[57][58].
• поляки і католики — у Кіровограді працює засноване 1997 року Об'єднання поляків Кіровоградщини «Полонія» ім. Кароля Шимановського (входить до складу Спілки поляків України). Щорічно об'єднання організовує відзначення польських національних свят, музичні фестивалі ім. К. Шимановського, вечори польської поезії, танцю тощо; опікується популяризацією польської культури, зокрема, шляхом запровадження відділень польської мови в навчальних закладах міста, поширенням відомостей про славного земляка Кароля Шимановського, встановленням контактів з культурно-освітніми установами та державними органами Польщі тощо. Значну роль у польському і духовному русі в місті відіграє римо-католицький костел Святого Духа, збудований у 1990-х замість храму, зруйнованого в добу сталінізму^[59].
• євреї — у вересні 1991 року міська влада передала єврейській релігійній общині будинок Великої хоральної синагоги, а 1994 року зареєстрована Кіровоградська єврейська община, у лютому 1996 року релігійна громада прогресивного юдаїзму «Атиква», у 1997 році почала свою роботу Кіровоградська Служба милосердя єврейської общини (у 2002 реорганізовано в Кіровоградський обласний Благодійний єврейський общинний центр «Хесед Шломо»); у вересні 1998 року відбулись прем'єрні вистави єврейського музично-драматичного театру «Тхія». Понад тисячу членів єврейської громади міста мають змогу відвідувати щотижневі общинні збори, інші заходи, а також перший у країні (на час відкриття 1998 року) історичний єврейський общинний музей «Євреї Єлисаветграда»^[60][61].

[ред.] Парки і сквери

Кіровоград є доволі зеленим містом — крім великого числа парків («Ковалівський», «Перемоги», ім. 50-річчя Жовтня) і скверів («Молодіжний», «Центральний», «Трудової слави», «Шибанова», «Шевченка» тощо), в місті існують значні зелені масиви, наприклад, на Фортечних Валах Єлизаветинської фортеці.

Головні міські парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва^[62]:

• парк «Ковалівський» (за СРСР мав назву Парк імені Леніна) — розташований у самому середмісті Кіровограда; площа — 8,3 га; є традиційним улюбленим місцем відпочинку і дозвілля містян і гостей Кіровограда.
• парк «Перемоги»^[63] — історичний парк на березі річки Сугоклія площею бл. 25 га.
• парк ім. 50-річчя Жовтня — мальовнича місцина на правому березі річки Інгул; найбільший за площею парк міста (42,7 га).
• парк Пушкіна — на острові на Інгулі, з'єднаному містками.
• парк Космонавтів.

На околиці міста розташований Кіровоградський дендропарк, у якому крім здійснення природоохоронної функції, створено зону з атракціонами для розваг і відпочинку населення.

Улюбленим заміським парком кіровоградців, розташований у Долинському районі на відстані 65 км від обласного центру в бік Кривого Рогу, є Дендропарк "Веселі Боковеньки", де понад 100 років тому було закладено великий парк із затишними галявинами і тінистими алеями, великим дендрарієм (налічує бл. 1000 видів); зараз також, біля центрального входу, існують невеликий готель і заклади харчування^[64].

[ред.] Спорт

У Кіровограді працює 13 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 1 — ШВСМ, в яких займається 6,6 тис. дітей. Залученню дітей до занять спортом сприяє робота фізкультурно-спортивних товариств, спортивних клубів та громадських об'єднань.

До послуг любителів спорту і фізкультури (станом на 2008 рік) — 4 стадіони, 202 спортивних майданчики, 1 водноспортивна база, 4 тенісних корта, 8 футбольних полів, 20 стрілецьких тирів, 66 спортивних залів, 93 приміщення для занять фізкультурно-оздоровчою роботою, серед яких 48 обладнані тренажерами, є плавальний басейн, льодова ковзанка, атлетичне містечко з тренажерним обладнанням, 4 футбольних поля зі штучним покриттям^[1].

Центральною спортивною ареною Кіровограда є футбольний стадіон «Зірка» місткістю в 20 тис. глядачів^[65], що є домашнім полем для футбольного клубу першої ліги «Зірка» (виступав у вищій лізі Чемпіонату України з футболу в сезонах 1995/1996 — 1999/2000 та у сезоні 2003/2004). Тут же, на центральному стадіоні «Зірка» відкрито «Алею спортивної слави», де щороку відзначають кращих спортсменів, тренерів, спортивні колективи, громадських діячів, спонсорів^[1].

Гордістю Кіровограда є СДЮШОР «Надія» (має у своєму розпорядженні велику комплексну спортивну споруду в центрі міста), яка за час свого існування від березня 1975 року підготувала переможців і призерів Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, інших престижних міжнародних і внутрішніх змагань, численних майстрів спорту і тисячі кандидатів у майстри спорту.^[66].

6 лютого 2008 року в Кіровограді на території Ковалівського парку урочисто відкрився льдовий клуб «Пінгвін» (відкриття клубу відтерміновувалось з осені 2007 року) — перша міська крита льодова ковзанка, обладнана просторими гардеробними кімнатами, пунктом прокату ковзанів, медпунктом, опалюваними роздягальнями та душовими. Крім цього, клуб включає глядацькі трибуни та затишну кав'ярню. Планується, що в «Пінгвіні» культивуватимуться заняття хокеєм та фігурним катанням, задля чого тут працюватимуть досвідчені тренери з інших міст^[67].

В цілому найбільш популярними, зокрема за кількістю осіб, котрі займаються тим чи іншим видом спорту, в Кіровограді (за даними на 2008 рік) є футбол (886 осіб), дзюдо (841 особа), легка атлетика (738 осіб), плавання (685 осіб), гімнастика спортивна (503 особи), бокс (583 особи), баскетбол (486 осіб), велоспорт (424 особи), а от за результатами виступів у змаганнях професіональних спортсменів-кіровоградців (оцінюються за всеукраїнським рейтингом), впевнено лідирують бейсбол, спортивна гімнастика, хокей на траві, плавання, стрільба кульова, важка атлетика^[1].

[ред.] Архітектура й пам'ятки Кіровограда

[ред.] Архітектурне обличчя міста

У Кіровограді, зокрема в історичному центрі, частково (у порівнянні з іншими обласними центрами країни доволі непогано) збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. ХІХ століття), в т.ч. низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо. Особливістю Єлисаветграда/Кіровограда є застосування в архітектурі окремих стилів (доволі великого числа), а не пануючого еклектизму, як скажімо в Києві.

Так, з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму):

• палацовий корпус, ансамбль штабу, юнкерського училища та манежу (40-і рр. ХІХ ст.);
• присутствені місця (1848—51, арх. В.Верлон, добудовані 1882—1913)^[68].

Зразком українського бароко в місті є будівля, в якій зараз міститься академічний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького (сер. ХІХ ст.).

Є в місті і споруди т.зв. «єврейського бароко», по суті еклектичні, але з використанням деяких цікавих стилів — так, скажімо, в будівлі сучасної міської лікарні № 3 на вулиці Леніна використано мавританський стиль. У низці будівель в стилі модерн вдало застосовано мотиви неоросійського («неоруського») стилю.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.ст. цікавою архітектурною тенденцією у Єлисаветграді стало використання стилю модерн:

• будівля Пасажу — зараз обласний художній музей, 1887;
• будинок Барського, збудований у стилі «ранній модерн» у 1885—1905 рр, зараз краєзнавчий музей;
• будинок поштової контори, зараз офіс дирекції Кіровоградської філії «Укрпошти», кін. ХІХ ст., з елементами модерну та інші.

Однак у немалому ступені архітектурне обличчя Кіровограда визначали робочі квартали, забудовані спорудами напівбарачного типу. Вулиця Кірова — одна з декількох вулиць історичного центру, що зберегла забудову робітничих кварталів.

Визначними архітекторами-будівничими Єлисаветграда/Кіровограда є:

• Андрій Михайлович Достоєвський (1825—1897) — молодший брат видатного російського письменника Ф.М. Достоєвського, працював міським архітектором Єлисаветграда від жовтня 1849 року до липня 1858 року;
• Яків Васильович Паученко (1866—1914) — видатний будівничий Єлисаветграда, рідний дядько художника-авангардиста О.О. Осмьоркіна. За його проектами було збудовано лікарню Червоного Хреста Св. Анни, лікувальні Гольденберга (суч. міська лікарня № 3), Вайсенберга, Мейтуса (тепер дитяча музична школа № 1), Міжнародний кредитний банк, Гостинний двір, театр «Ілюзіон», числені приватні будинки, в т.ч. і власний будинок митця, в якому зараз розміщений Художньо-меморіальний музей О.О. Осьмьоркіна. У своїй творчості з успіхом поєднував популярний того часу модерн з іншими архітектурними стилями;
• Олександр Львович Лишневський (1868—1942) — талановитий архітектор (працював у стилях модерн і неокласицизм, відомий, перш за все, будівлями в Санкт-Петербурзі), початковий період самостійної творчості якого припав на роботу міським архітектором Єлисаветграда (від 1895 до 1901 року); тут за його були збудовані ремісничо-грамотне училище, реальне училище, гімназія, відділення банку, ряд особняків і церква.

За СРСР Кіровоград був забудований багатоповерховими (на той час) адміністративними, громадськими та житловими будинками, серед яких:

• будинок обкому Компартії України (арх. Л. Дворець, В. Сікорський, 1954);
• універмаг «Дитячий світ» (арх. А. Сидоренко, 1955);
• Будинок політосвіти (1972);
• критий ринок (1972);
• педагогічний універитет (арх. А. Сидоренко, 1978)^[68].

У 1970-х роках значним успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки Інгул^[69].

Наприкінці 1980-х рр. було розпочато будівництво, а здано в експлуатацію вже за незалежної України (1992 року) готель «Європа», на розі вулиць Карла Маркса і Єгорова, що відтоді посідає провідне місце в готельному господарстві регіону^[70].

[ред.] Історико-культурні та культові пам'ятки

До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать:

• Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці (Грецька церква), 1805-12 рр. — кам'яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев'яної. Збереглися давні розписи, реставровані 1905 року, тут також розташовується кам'яна дзвіниця й будинок настоятеля (1812 рік). Собор є єдиною культовою спорудою, яка ніколи не припиняла свою діяльність, навіть за доби СРСР.
• залишки Єлисаветинської фортеці — окремі будівлі військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня (у теперішній час тут міститься Перша міська лікарня), фортечні вали, спеціально для огляду встановлено тогочасні гармати.
• комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років).
• Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—ХІХ ст.ст.) — за СРСР 1965 року в його стінах було відкрито картинну галерею, що власне і врятувало культову споруду від знесення, а з проголошенням незалежності України господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року знову стала релігійна громада УПЦ МП, і відтоді богослужіння в ньому не припиняються. У 1990—2000-х рр. храм не тільки прикрасився зовні, але й став притулком для багатьох святинь.
• Свято-Покровська церква, 1850—75 роки.
• Головна синагога, 1853 рік.

[ред.] Пам'ятники

Дивись основну статтю: Пам'ятники Кіровограда.

У місті встановлено низку пам'ятників — як за радянської доби (Меморіал Слави, С.Кірову тощо), так і в часи незалежності України (братам Ельворті, жертвам Чорнобильської трагедії тощо).

Значним зосередженням пам'ятників і пам'ятних знаків у місті є т.зв. Вали (місце розташування Єлисаветинської фортеці) — тут міститься Меморіал Слави, низка інших монументів і знаків, присвячених подіям і персоналіям ВВВ, пам'ятні хрести Голодомору і першому православному храму міста.

У Кіровограді гідно в монументальній формі вшановано персоналії, чиї життя і творчість пов'язані з містом, — М. Л. Кропивницького, В. І. Григоровича, братів Ельворті. Найближчими роками, згідно розпорядження обласної влади від 13 вересня 2005 року за № 589-р/185-гр у виконання Указу Президента України від 16 травня 2005 року за № 793 «Про увічнення пам'яті видатних діячів Української Народної Республіки» та Постанови Верховної Ради України від 5 липня 2005 року за № 2731-ІV «Про відзначення 125-річчя з дня народження видатного громадського, політичного діяча і письменника Володимира Винниченка» у місті має з'явитись пам'ятник В. К. Винниченку^[71].

У розкішного монумента «Янгол-охоронець України», встановленого на площі Незалежності до 250-річчя міста (2004), є всі шанси стати новітнім символом міста.

[ред.] Відомі люди, пов'язані з Кіровоградом

Із Кіровоградом (Єлизаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів української культури, історії, спорту тощо. На його честь названо проспект у центрі міста.

Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда (Кіровограда) є Володимир Кирилович Винниченко (1880—1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист (за СРСР ці факти не популяризувалися). Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки, які сформували його як борця за державність українців.

Місто відоме і як колиска першого українського професійного театрального колективу. Наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградського театру публіка гаряче аплодувала відомим композиторам і музикантам Ф. Лісту, М. Мусоргському, О. Скрябіну, А. Рубінштейну, М. Лисенку; співакам Ф. Шаляпіну, Л. Собінову.

У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський.

Тут починали свій творчий шлях письменники: І. Карпенко-Карий, Ю. Яновський, Я. Іванкевич; музиканти Г. Нейгауз, К. Шимановський, композитор Ю. Мейтус, художник-авангардист О.О. Осмьоркін.

У 1907 році в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського.

У 1958—1963 роках у Кіровоградському педагогічному інституті навчався Євген Марчук, майбутній прем'єр-міністр України, секретар РНБО, міністр оборони України.

У 60—70-х роках XX століття в Кіровоградському музучилищі навчались народна артистка України, солістка Національної опери України Лідія Забіляста (сопрано) та відомий російський композитор і продюсер Ігор Крутой.

У Кіровограді народилися відомі футболісти: володар Суперкубка УЄФА, дворазовий чемпіон Англії та Шотландії Андрій Канчельскіс, володар Кубка УЄФА Андрій П'ятов, автор першого голу збірної України на чемпіонатах світу Андрій Русол, півзахисник збірної України Сергій Назаренко.

У Кіровограді також народився срібний призер Олімпіади в Сіднеї у командному заліку зі спортивної гімнастики Руслан Мезенцев.

Серед відомих кіровоградців є й сучасники, що посприяли розвиткові й уславленню рідного міста:

• О. С. Симоненко (нар. 1974) — майстер спорту міжнародного класу з велотреку, володар Кубка України з велоспорту, переможець чемпіонатів світу в Італії, Франції та Німеччині, срібний призер (у командному заліку) XXVII літньої Олімпіади (Сідней, 2000); за підсумками Олімпіади відзначений орденом «За заслуги» II ступеня. 2003 року Олександрові Симоненку було присвоєно почесне звання «Почесний громадянин м. Кіровограда», а 2005 року (після закінчення спортивної кар'єри) обрано заступником голови фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України в Кіровоградській області.
• В. М. Желтобрюх (нар. 1932) — значно посприяв розвитку економіки міста на керівних посадах головних міських промислових підпрємств ВАТ «Гідросила» та ВО «Червона зірка»; від 1992 року засновник і директор ТОВ фірма «Ось»; кандидат технічних наук, автор понад 30 винаходів, впроваджених у виробництво, почесний громадянин міста Кіровограда, нагороджений орденами Знак пошани, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора.
• А. М. Кривохижа (нар. 1925) — народний артист України, багаторічний керівник заслуженого самодіяльного ансамблю народного танцю України «Ятрань», почесний громадянин міста Кіровограда.

Марко Кропивницький

Іван Карпенко-Карий

Генріх Нейгауз

Андрій П'ятов

[ред.] Галерея видів міста

Будинок Єлисаветградського окружного суду (на поч. ХХ ст.)

Будинок Єлисаветградського окружного суду (на поч. ХХІ ст.)

Грецька церква Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці, 1812

Кіровоградське обласне управління СБУ (модерн)

Панорама центральної частини міста, вид з вікна готелю «Турист» (2006)

Кіровоградська міська рада, вересень 2005 року, у 2009 році — тривають роботи з впорядкування майдану перед будівлею

На набережній Інгулу (забудова радянської доби)

Готель «Інгул» на березі Інгулу (вул. К. Маркса, 55)

Супермаркет «Копилка» (місцева мережа), ТЦ і кінотеатр «Портал» (вул. 50 років Жовтня, 1-а)

[ред.] Примітки

[ред.] Джерела і посилання

• Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, 303 стор.
• Кіровоград // Українська радянська енциклопедія, Т.5., К., 1980, стор. 202—203
• Бажан О.Г. Кіровоград // www.history.org.ua е-Енциклопедія історії України // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005., стор. 329-330
• Офіційний веб-сайт Кіровоградської міської ради
• Інформація про місто Кіровоград на офіційному веб-сайті Кіровоградської міської ради
• 35. Центр України серед Дикого Поля. // Автомобільна прогулянка Україною. Путівник., К.: Балтія-Друк, стор. 366—371
• Кіровоград, вересень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
• Фото Кіровограда
• «Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)
• Новини Кіровограда (і області) (від 16 лютого 2007 року дотепер) на інтернет-видання ХайВей (Портал громадянської журналістики)
• Тематичний каталог сайтів Кіровограда (рос.)
• Новини Кіровограда та Кіровоградщини (рос.)
• www.kirovograd.net («Весь Кіровоград», інтернет-портал, присвячений місту)

п • о • р Кіровоград
Райони:	Кіровський • Ленінський
Смт:	Нове

п • о • р   Міста і смт Кіровоградської області
Міста:	Бобринець · Гайворон · Долинська · Знам'янка · Кіровоград · Мала Виска · Новомиргород · Новоукраїнка · Олександрія · Помічна · Світловодськ · Ульяновка
Смт:	Балахівка · Вільшанка · Власівка · Голованівськ · Димитрове · Добровеличківка · Єлизаветградка · Завалля · Знам'янка Друга · Капітанівка · Компаніївка · Лісове · Молодіжне · Нова Прага · Новгородка · Нове · Новоархангельськ · Олександрівка · Онуфріївка · Павлиш · Пантаївка · Петрове · Побузьке · Приютівка · Салькове · Смоліне · Устинівка

п • о • р Кіровоградська область
Райони:	Бобринецький • Вільшанський • Гайворонський • Голованівський • Добровеличківський • Долинський • Знам'янський • Кіровоградський • Компаніївський • Маловисківський • Новгородківський • Новоархангельський • Новомиргородський • Новоукраїнський • Олександрівський • Олександрійський • Онуфріївський • Петрівський • Світловодський • Ульяновський • Устинівський
Міста обласного значення:	Знам'янка • Кіровоград • Олександрія • Світловодськ