Кіровоград

Кіровоград
Великий герб Кіровограда Прапор Кіровограда
Головний поштамт
Кіровоград на карті України. Кіровоградська область виділена
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Кіровоградська область
Район/міськрада	Кіровоградська міська рада
Код КОАТУУ	3510100000
Засноване	1754
Статус міста	з 1784 року
Поділ міста	2 райони
Населення	235 047 (1 грудня 2011)
Площа	103 км²
Густота населення	2 282 осіб/км²
Поштові індекси	25000-490
Телефонний код	+380-522
Координати	0048.51 0032.26748°30′36″ пн. ш. 32°16′00″ сх. д.48.51° пн. ш. 32.266667° сх. д. 48.51, 32.266667
Водойма	ріка Інгул
Назва мешканців	кіровоградці
Міста-побратими	Добрич (Болгарія)
День міста	третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Кіровоград
До Києва
- фізична	250 км
- залізницею	362 км
- автошляхами	302 км
Міська влада
Адреса	25006, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вулиця Велика Перспективна, 41
Веб-сторінка	Кіровоградська міська рада
Міський голова	Олександр Саінсус

Кіровогра́д (до 1924 року — Єлиcаветград, у 1924—1934 роках — Зинов'євськ, у 1934—1939 роках — Кірове) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт.

Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини, на берегах ріки Інгул, при впаданні в неї менших річок — Сугоклії та Біянки.

Місто було утворене у середині XVIII століття після будівництва фортеці святої Єлисавети. Відтоді відоме як Єлисаветград, місто пережило у середині ХІХ — на початку ХХ століть «золоту еру» — розвивалась промисловість, розбудовувалась міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема тут був відкритий перший український професійний театр. У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області. Нині промисловий комплекс Кіровограда налічує понад 70 підприємств, місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями. Кіровоград — чи не єдиний обласний центр України, дискусії щодо зміни назви якого не припиняються вже довгий час.

Назва

Пам'ятник С. М. Кірову, установлений у 1937 році, стоїть і дотепер. Фото 1948 року (скульптор М. Г. Манізер)

Починаючи від 10 січня 1939 року, місто носить назву Кіровоград, дану на честь російського радянського політичного діяча Сергія Кірова, який за життя ніколи у ньому не був і жодним чином із ним не пов'язаний. Саме таку форму назва має внаслідок двох причин:

• по-перше, з метою того, щоб назва області, утвореної в той самий день, не збігалася із назвою Кіровської області у РРФСР (нині Росія);
• по-друге, інтерфікс -о- покликаний відрізняти її від схожої (паронімічної) назви міста Кіровград у Свердловській області РРФСР (нині Росія).

Типовий для слов'янської топоніміки корінь «-град» має паралелі у всіх слов'янських мовах, зокрема у формуючих для української ойконіміки давньоруській (городъ) та старослов'янській (градъ) мовах із загальним первісним значенням «обгороджене місце».

У попередні роки Кіровоград мав такі назви:

• 1784 — 12 липня 1924 — Єлисаветград;
• 12 липня 1924 — 27 грудня 1934 року — Зинов'євськ (до реформи українського правопису назва писалась як Зінов'євськ);
• 27 грудня 1934 — 10 січня 1939 року — Кірове;
• від 10 січня 1939 року — Кіровоград.

Оскільки Григорій Зинов'єв вважався ворогом народу, у радянських джерелах часто назва «Зинов'євськ» не згадувалася. У них писали, що місто називалося Єлисаветградом до 1934 року.

Нині громадськість міста періодично здіймає питання про доцільність перейменування міста. Подеколи такі ініціативи знаходять відгуки в місцевої влади.

У сучасному Кіровограді існує також думка, підживлювана історичними розвідками місцевого краєзнавця Юрія Матівоса, що первинною назвою міста була Новокозачин. Загалом у місті й країні зберігається гостра полеміка щодо історичних назв Кіровограда та можливого перейменування міста.

Географія і клімат

Геологічна будова, ґрунти і корисні копалини

Геологічна будова території Кіровограда зумовлена його розташуванням на площі Українського кристалічного щита та його структурної одиниці — Кіровоградського тектонічного блоку, в основі якого лежить давній докембрійський фундамент, складений гранітами, гнейсами, чарнокітами, габро-лабрадоритами.

Ґрунти — чорноземи звичайні, глибокі мало- і середньогумусні на лесових породах. Мають високу природну родючість, хоч в орному шарі розпушені і частково втратили в минулому грудкувату структуру.

Корисні копалини на території і в околицях Кіровограда представлені, перш за все, будівельною сировиною. Відомими є Кіровоградські родовище вогнетривких глин і гранітне родовище, розташоване на правому березі ріки Сугоклії. Енергетичні запаси надр міста репрезентовані покладами бурого вугілля (Балашівсько-Кіровоградське родовище) та урану. Є поклади високоякісного піску, придатного для виробництва скла.

Рельєф і гідрографія

Річка Інгул у Кіровограді

Річка Сугоклія в околицях Кіровограда

Рельєф у місті визначений геологічною будовою. Кіровоград розташований у межах Придніпровської височини. Кіровоград лежить на рівнинах, обабіч ріки Інгул. Місто також перетинає притока Інгулу Сугоклія, низка струмків. Їм притаманні глибокі долини, у яких розширені ділянки змінюються вузькими каньйоноподібними, де береги круті і скелясті. Річище Інгулу в межах міста звивисте, заплава — двостороння. Зведено Кіровоградське (260 га) та Лелеківське водосховища. Стік Інгулу в межах Кіровограда розподіляється таким чином:

• березень—травень — 70%;
• червень—серпень — 9%;
• вересень—листопад — 6%;
• грудень—лютий — 15%.

Середня тривалість льодоставу — 2,5 місяці. Товщина льоду сягає 20—40 см.

Клімат

Кліматограма Кіровограда
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
32   -2 -8	31   -1 -6	27   3 -2	36   13 5	45   20 10	66   23 13	72   25 15	48   24 14	38   19 10	27   12 4	35   5 0	42   0 -4
Температура в °C • Сума опадів в мм Джерело: Клімат Кіровограда

Клімат Кіровограда обумовлений його розташуванням у степовій зоні. Середня температура січня складає −5,6˚C, липня +20,2˚C. Середньорічна кількість опадів — 474 мм (у середньому за рік у місті спостерігається 130 днів з опадами), найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−15,1 °C) зафіксована 1963 року, найвища (+1,6 °C) — 2007 року. Найнижча середньомісячна температура в липні (+17,6 °C) спостерігалась у 1912 році, найвища (+25,6 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури повітря (−35,3 °C) зафіксовано 9 січня 1935 року, абсолютний максимум (+38,7 °C) — 27 липня 1909 року і 20 серпня 1929 року.

За останні 100—120 років температура повітря в Кіровограді, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °C. Найтеплішим за всю історію спостережень виявився 2007 рік. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.

Переважні напрями вітрів узимку — північно-західні, влітку — південні. Найбільша швидкість вітру — в лютому, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,5 м/с, у липні — 3,4 м/с.

Історія

В околицях Кіровограда є значна кількість пам'яток археології. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кіровограда з часів середнього палеоліту. Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться і в межах обласного центру — так, у 2000-х був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний корабель у ході розкопок на кіровоградській вулиці Космонавта Попова.

У XVI — 1-й половині XVIІІ століть землі сучасного Кіровограда і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі.

Історія сучасного міста Кіровоград починається із заснування фортеці святої Єлисавети (1754).

Єлиcаветград

Місто, відоме зараз під назвою Кіровоград, розвинулося усередині XVIII століття як продукт агломерації сільських та військових поселень. Низка сучасних місцевих істориків та краєзнавців обстоюють думку, що до 1784 року, коли офіційно було проголошено створення міста, сучасний Кіровоград був козацьким поселенням Новокозачином, згодом розташованим поруч із російською фортецею св. Єлисавети. У освоєнні краю відіграли роль сербські переселенці, спеціально запрошені російською владою (Нова Сербія).

План Єлисаветинської фортеці

Згодом поруч із цими селами та слободами була збудована фортеця св. Єлисавети, первинно розташована на високому правому (західному) березі Інгулу. У подальшому вона планомірно забудовувалося й поповнювалась переселенцями, чим створювався образ «нового» міста, протиставлений хаотично розвинутим давнішим поселенням. Так, від 1764 року Фортеця св. Єлисавети стала осередком Єлисаветинської провінції Новоросійської губернії, а вже за декілька років фортеця містечка відіграла непересічне значення у російсько-турецькій війні 1768—1774, що не тільки перегрупувала розклад сил у регіоні, а й непрямо спричинилася до ліквідації Запорозької Січі. Містечко ж від 1775 року почало іменуватися Єлисаветградом.

І хоча військово-стратегічне значення Єлисаветграда та його фортеці зменшилось із просуненням кордонів імперії на південь і приєднанням Кримського ханства (1783) наприкінці XVIII століття містечко почало відігравати все більшу роль як важливий економічний і торгівельний центр. Адже місто опинилось на перетині важливих шляхів з Чорноморського узбережжя вглиб Росії, а до заснування Одеси, Херсона, Миколаєва взагалі було єдиним значним поселеням на півдні України, згодом правлячи за важливий пункт на шляху від цих міст у внутрішні райони.

У 1784—1795 роки Єлисаветград — центр Єлисаветградського повіту Катеринославського намісництва, 1795—1797 — Вознесенського намісництва, 1797—1801 — повітове місто Новоросійської губернії, у 1802 році — Миколаївської губернії, у 1803—1828 — Херсонської губернії, а у період 1829—1864 років — центр військових поселень у Південній Україні (у місті виникло військове містечко), нарешті від 1865 року — знову повітовий центр Херсонської губернії.

О. П. Пашутін

Фактично цей час — 3-я третина ХІХ — початок ХХ століття став «золотою добою» Єлисаветграда. Більшість цього часу припало на урядування в місті міського голови Олександра Пашутіна (1878—1905).

Економічне зростання міста йшло паралельно із культурним розвитком. Так, у Єлисаветграді швидко розвивались ринкові капіталістичні відносини, перш за все, в аграрному секторі. Значну роль для економіки міста мало введення в експлуатацію залізниці Харків—Єлисаветград—Одеса (1868—1869), за лічені роки місто з аграрного перетворилось на аграрно-промислове. Зводились майстерні і заводи з ремонту й виробництва сільськогосподарської і супутньої техніки, зокрема, епохальним став запуск 1874 року підприємства англійців Братів Ельворті, яке перетворилося на флагман місцевої промисловості ВАТ «Червона зірка».

Місто відразу ж за столичними містами імперії запустило своїми вулицями електричний трамвай, телефонну станцію, телеграф, водогін (у 1893 році), а на кінець століття тут діяло понад 20 гімназій, училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи, зокрема і перший (від 1870 року) заклад середньої освіти в місті Єлисаветградське земське реальне училище. Єлисаветград активно розбудовувався, набувши європейського вигляду, а 1882 року став «колискою української драматургії» — в місті відкрився перший український професійний театр, у якому працювали видатні українські культурні діячі Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Микола Садовський тощо.

Єлисаветградський електричний трамвай.

1897 року в Єлисаветграді відкрито електричний трамвай.

Перші десятиліття ХХ століття були позначені для Єлисаветграда посиленням соціального напруження на тлі військових кампаній та економічних ускладнень. Особливо великий неспокій охопив регіон після Жовтневого перевороту (1917). У період 1917—1919 років влада в місті неодноразово переходила від однієї політсили до іншої (Українська Центральна Рада, австро-угорці, більшовики, Григор'єв, Денікін) — наприклад, протягом 2 місяців Єлисаветград був адмінцентром Землі УНР Низ, але з поразкою визвольних змагань українців по всій країні остаточно відійшов до більшовиків. Останні зайняли напівзруйнований Єлисаветград, значна частина мешканців якого у пошуках порятунку перебралася за місто. Під час громадянської війни та у перші роки радянської влади у Єлисаветграді були в ходу власні єлисаветградські гроші.

Радянський час

Від 1923 року місто — окружний центр УСРР. 1924 року місто перейменоване на Зинов'євськ, від 1932 року — у складі Одеської області, у грудні 1934 року перейменоване на Кірове, а разом з новим перейменуванням у січні 1939 року стало обласним центром.

У роки Великої вітчизняної війни від 5 серпня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами. Під час окупації у місті були розстріляні майже всі євреї. У пам'ять про це біля кіровоградської синагоги за часів незалежності було встановлено знак. У перший рік окупації німецька влада намагалася загравати з українськими національними силами. Деякі вулиці в місті були перейменовані. Замість пам'ятника Кірову була встановлена гармата. Місто було зайнято радянськими військами 5 січня 1944 року в результаті Кіровоградської наступальної операції.

У повоєнний час Кіровоград перетворився на важливий осередок легкої та машинобудівної промисловості з певною (історично та географічно сформованою) орієнтацією на сільське господарство. Зокрема, на повну потужність запрацювали заводи сільськогосподарських машин «Червона зірка», гідравлічних насосів «Гідросила», радіодеталей «Радій», з виробництва друкарських машинок «Друкмаш» (нині не існує) тощо.

Протягом 1960—1980-их років Кіровоград продовжував нарощувати економічну базу, а населення міста знову подвоїлося. У цей час була в цілому оформлена сучасна міська інфраструктура, а у 1970-х роках з будівництвом набережної Інгулу було вирішено давню проблему затоплення прибережної міської зони.

Незалежна Україна

З 1991 року місто в незалежній Україні. На початку 90-х років промисловість у місті частково занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. Так, припинила діяльність низка виробництв, зокрема — «Друкмаш», завод ім. Таратути. І хоча ці підприємства були приватизовані, нові власники не спромоглися налагодити їхню роботу за нових економічних умов та збанкрутували. Приблизно в кінці 90-х років почалося пожвавлення діяльності приватних підприємців. Було відкрито нові магазини, аптеки, кількість робочих місць зросла. Окрім того, місто стало набувати кращого вигляду — як владою так і підприємцями було зроблено ремонти фасадів державних, приватних будівель.

Фінансово-економічна криза в Україні наприкінці 2000-х років сильно вплинула на економіку Кіровограда — тенденції розвитку змінилися стагнаційними, що зачепили в тому числі й найуспішнішу промислову галузь міста — сільськогосподарське машинобудування.

На чергових виборах міського голови Кіровограда, що відбувалися одночасно з парламентськими 2006 року, було обрано Валерія Кальченка, що одночасно з тим пройшов до Верховної Ради України (за списком Блоку Юлії Тимошенко), і пробувши на посаді міського очільника більше місяця, надав перевагу мандату народного депутата,відтак, місто близько півроку лишалося без міського голови, якого обирали вже 26 листопада 2006 року.

У 2000-х в Кіровограді реалізується широка програма заходів з розбудови міста: здійснюється капітальний ремонт доріг, реконструкція музеїв та капітальний ремонт зовнішнього освітлення, благоустрій території колишньої фортеці Святої Єлизавети, комунальне господарство та підприємства міста придбали нову техніку, тролейбуси, автобуси, завершується газифікація приватного сектора, почали зводитись нові житлові та громадські будівлі, пожвавився економічний і торговельний сектор міста.

Після 1991 року загострилось питання перейменування Кіровограда — місцева інтелігенція і представники широкої громадськості не раз зверталися з подібними пропозиціями і петиціями до міських можновладців. Нарешті у жовтні 2008 року міськрада Кіровограда вирішила провести одночасно з позачерговими виборами до Верховної Ради України місцевий референдум про повернення місту назви «Єлисаветград» (1754—1924 рр.). На той час ідею такого референдуму та перейменування підтримували депутати впливових фракцій БЮТ, «Нашої України» та Партії регіонів. Однак рішення про проведення дочасних парламентських виборів одночасно з Президентськими виборами 2010 року в межах країни ухвалено не було, відтак наразі місцева влада мусить визначитись з подальшою долею і перспективою проведення подібного референдуму.

План, вулиці та місцевості Кіровограда

План Кіровограда  

Балашівка

Солодка
Балка

Ковалівка

Некрасівка

Озерна
Балка

Бєляєва

Черемушки

Никанорівка

Новоолексіївка

Арнаутово

Масляниківка

Селище
Гірниче

Завадівка

Кущівка

Велика Балка

Катранівка

Фортеця
св. Єлисавети

Центр

село Соколівське

село Черняхівка

Значення кольорів:

   Житлові райони

   Промислові район

   Інші населені пункти

   Парки, ліси

   Сади

   Кладовища

   Водойми

Сучасний Кіровоград поділяється на два адміністративні райони — Кіровський і Ленінський. Кіровоградській міськраді також підпорядковується селище Нове.

Центральною площею міста є площа Кірова.

Головними міськими магістралями є вулиці Велика Перспективна (вісь центральної частини міста), вулиця 40-річчя Перемоги (шлях на Миколаїв), Полтавська (шлях на Кременчук), Університетський проспект (шляхи на Умань та Кишинів). Важливе значення для протиповеневого захисту має набережна.

Кіровоград має низку мікрорайонів:

Ковалівка; Велика Балка; Кущівка; Завадівка; Катранівка; Гірниче селище; Лелеківка Некрасівка; Балашівка; Стара Балашівка;

Новомиколаївка; Озерна Балка; Масляниківка; Арнаутово; Черемушки; Никанорівка; Бєляєва; Новоолексіївка; Солодка Балка.

Окрім того, традиційно район центральної площі Кірова є місцевим Центром, а за районом біля Єлисаветинської фортеці по вулиці Ушакова на її початку (з боку Інгулу) закріпилась назва Вали, а ділянку самої фортеці (нині Першої міської лікарні) і далі називають Військовим містечком, нерідко мікрорайон вулиці Великої Пермської іменують Пермським.

Керівництво

До складу Кіровоградської міської ради входять 76 депутатів, що обираються громадою міста строком на 5 років. Секретарем Кіровоградської міської ради є Волков Ігор Вікторович.

Виконавчу владу в місті очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет (Виконком), який станом на кінець 2000-х років складається з 15 членів. Йому підпорядковані 5 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: економіки та фінансів; житлово-комунального господарства; розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту та зв'язку; містобудування та капітального будівництва; адміністративний; 8 управлінь, 10 відділів, 2 служби (контрольна й у справах дітей), реєстраційна палата та міський Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Чинним мером Кіровограда (з листопада 2010 року) є Олександр Саінсус, член Партії регіонів. За результатами виборів до місцевих органів влади, що відбулися 31 жовтня 2010 року до Кіровоградської міської ради у багатомандатному виборчому окрузі було обрано 38 депутатів, що представляють 6 політичних партій, та 38 депутатів, обрані в одномандатних мажоритарних виборчих округах. Партійний склад міської ради такий: Партія регіонів (40 депутатів, з них 14 за партійними списками), ВО «Батьківщина» (18 депутатів, з них за партійними списками — 12), Фронт Змін (5 депутатів, з них за партійними списками — 4), Солідарність жінок України (3 депутати за партійними списками), Сильна Україна (з депутати, з них 2 за партійними списками) Комуністична партія України та Соціалістична партія України (по 2 депутати за партійними списками), Народна партія і Партія «Солідарність» мають по 1 депутату, обраному за мажоритарними округами.

Населення

Населення Кіровограда станом на 1 грудня 2011 року складає 235 047 мешканців (мається на увазі наявне населення, а не тільки постійно проживаюче).

У етнічному складі населення Кіровограда більшість складають українці — за даними останнього Перепису населення України (2001) їхня питома частка склала 85,8%, таким чином, зрісши від 1989 року на 9%.

Численною є громада росіян (12% від загалу у 2001 році). Також у місті проживають білоруси, молдовани, вірмени, болгари, грузини, німці та представники інших етносів. На представників усіх національних громад Кіровограда, крім українців та росіян, припадає лише трохи більше 2%.

Більшість віруючих належать до православних церков різних конфесій (УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). У місті діють єпархіальні управління УПЦ МП та УПЦ КП, мають свої храми православні, католицька та юдейська громади, об'єднання церков ЄХБ.

Динаміку зміни чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче (дані ґрунтуються як на переписах населення Російської імперії, СРСР та перепису населення України 2001 року, так і на оцінюваннях чисельності населення та ін. даних):

Рік/Роки	Населення, мешканців	Рік	Населення, мешканців	Рік	Населення, мешканців
1770-ті	2400	1910	76 000	1979	236 652
1784	4170	1926	65 000	1989	269 803
1787	4746	1939	100 300	1995	278 300
1858	23 700	1943	63 403	2001	254 103
1873	38 100	1959	128 207	2005	248 367
1897	61 500	1970	188 795	2009	245 700

Економіка

Промисловість

За інформацією головного управління статистики в Кіровоградській області, за 2011 рік підприємствами Кіровограда реалізовано промислової продукції, виконано робіт та надано послуг на суму 8562,6 млн. грн..

Промисловий комплекс міста налічує понад 70 підприємств і охоплює 12 галузей.

Адміністративний корпус заводу ВАТ «Червона зірка»

Завод «Сахгідромаш»

Провідні галузі промисловості міста — машинобудування та харчова промисловість.

Основні підприємства кіровоградського машинобудування:

• ЗАТ НВП «Радій» — провідне підприємство з проектування, розробки та виготовлення автоматизованих систем управління технологічними процесами для атомних електростанцій України.
• ВАТ «Червона зірка» — є флагманом і одним із найстаріших підприємств галузі, було засноване англійськими підприємцями братами Ельворті ще 1874 року. Завод виготовляє посівну, ґрунтообробну та збиральну техніку для агропромислового комплексу.
• ВАТ «Гідросила» — виготовляє гідроагрегати для гідросистем комбайнів, тракторів, будівельно-дорожніх та інших мобільних машин.

За радянських часів у Кіровограді працював один з найбільших у Союзі виробників друкарських машинок — завод «Друкмаш» (пізніше «Інвалмаш», закритий у 2000-их), що виробляв друкарські машинки «Ятрань».

У машинобудуванні випуск промислової продукції в 2011 році порівняно з 2010 роком збільшився на 13,4% , в тому числі на підприємствах з виробництва машин та устатковання для сільського та лісового господарства – в 1,7 раза, машин та устатковання загального призначення – на 29,8%, електророзподільної та контрольної апаратури – на 1,8%.

Галузь виробництва будівельних матеріалів у місті представлена ЗАТ «Кіровоградграніт».

У структурі промисловості особливе місце посідає харчова галузь, до якої належить 18 підприємств, зорієнтованих переважно на виготовлення хлібобулочних, м'ясних, молочних виробів, олії, майонезу, алкогольних і безалкогольних напоїв та іншої продукції. Провідні з них:

• ВАТ «Кіровоградолія» — спеціалізується на виробництві олії. Питома вага підприємства в загальних обсягах виробництва цієї продукції в Україні становить близько 10%.
• Промислова група «Креатив» — багатогалузеве об'єднання підприємств, які виробляють високоякісну продукцію на сучасному обладнанні за європейськими технологіями.
• ВАТ «М'ясокомбінат Ятрань» — одне з провідних підприємств харчової промисловості України, виробляє близько 200 найменувань продукції (ковбаси і копченості, м'ясні продукти і напівфабрикати, риба, пельмені та вареники). На підприємстві впроваджено систему управління якістю за міжнародними стандартами ISO 9001-2000.
• Підприємство громадського об'єднання Асоціації підтримки вітчизняного товаровиробника Фірма «Ласка» — провідний виробник морозива у країні (понад 100 видів), має розгалужену дилерську мережу у багатьох регіонах України та експортує свою продукцію до низки країн СНД та США.
• ВАТ «Паляниця» — місцевий виробник хлібо-булочної продукції.

Легка промисловість у Кіровограді представлена ВАТ Кіровоградська швейна фабрика «Зорянка», що співпрацює з провідними закордонними фірмами «Монтана», «Реггі Дизайн» та «Ленор Кардьє». Підприємство виготовляє жіночий одяг за дизайнерськими розробками модельєрів цих фірм за схемою давальницької сировини.

Торгівля та побутове обслуговування

Центральний ринок міста (вхід з боку вул. Преображенської, харчовий ринок)

Торговельний центр в одному з корпусів колишнього заводу «Друкмаш».

Кіровоград має давні торговельні традиції. 29 червня 1754 року біля фортеці, що будувалася, відбувся перший ярмарок, а від 1788 року згідно з царським указом ярмарки в місті стали щорічними. Всього їх проводилось протягом року 4 — найбільшим за торговими оборотами був Георгіївський, що відбувався 23 квітня.

На території міста Кіровограда функціонують Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата, 24 ринки, 4069 об'єктів торгівлі і побутового обслуговування, зокрема 2 705 підприємств роздрібної торгівлі (з них: 2 000 магазинів та відділів, 6 супермаркетів, 30 торгових комплексів та центрів, 12 автосалонів, 4 торгові доми, 175 аптек, 150 підприємств оптової та оптово-роздрібної торгівлі, 42 АЗС (з них 4 — АГЗС), 384 заклади харчування (у тому числі 5 ресторанів, 82 їдальні, 168 кафе, 5 барів, 28 закусочних, 17 пивних барів) та 627 побутового обслуговування (у тому числі 99 перукарень, 8 пралень, 107 СТО, 110 майстерень, 29 ательє, 11 більярдних та саун), які повністю задовольняють потреби населення у товарах народного споживання і наданні послуг.

У місті представлені (дані на кінець 2011 року) головні національні мережі супермаркетів як продовольчих і господарських товарів — «Фуршет», «Сільпо», «Велика Кишеня», «АТБ», «Наш Край», так і побутової та професійної техніки, аудіо- та відеоелектроніки — «Фокстрот», «Технополіс», «АБВ-Техніка», «Техноярмарок», Comfy. Діє місцева продуктова мережа «Копилка».

Кіровоград має декілька готелів, розташованих у центральній частині міста — тризірковий готельний комплекс «Європа», чотирьохзірковий готель Reikartz і двозіркові «Турист», «Київ» та «Інгул». У 2000-х роках у центрі міста після ретельної реставрації історичної будівлі було відкрито готель «Каталунья», перший чотиризірковий готель у місті. Інші готелі — «Україна» і відомчий «Сервіс-Радій», за містом також є декілька придорожних готельних комплексів і мотелів («Орлине гніздо» і «Ліана»).

У місті працює понад півтора десятка автосалонів.

Близько 40 АЗС у Кіровограді є власністю як великих операторів ринку («Укртатнафта», «Лукойл» тощо), так і місцевих — ТОВ «Кіровоградське паливо», «Славнафта-Кіровоград» тощо.

Пошта, зв'язок, банківська сфера і страхування

Поштамт (стиль модерн, кін. ХІХ ст.)

У 1869 році в Єлисаветграді відкрито телеграф, а 1884 року — нову поштову контору.

У теперішній час головним оператором надання населенню і бізнесу поштових послуг у Кіровограді (і області) є філія національного оператора підприємства УДППЗ «Укрпошта» — Кіровоградська дирекція УДППЗ «Укрпошта», яка у своєму складі має відособлені структурні підрозділи: 7 центрів поштового зв'язку, 12 цехів обслуговування споживачів, чимало відділень у місті та області.

В Кіровоградській області функціонують 44 підприємства різних форм власності, які надають послуги зв'язку. Операторами зв'язку є кіровоградська дирекція ВАТ «Укртелеком» (основний), Кіровоградська філія ЗАТ «Утел», Кіровоградська філія українсько-німецького підприємства «Інфоком» та деякі інші. У місті представлені всі основні оператори мобільного зв'язку в державі.

У Кіровограді працює Управління НБУ в Кіровоградській області і діють регіональні представництва і філії понад 40 українських банків, зокрема державних «Укрексімбанку», «Ощадбанку» та «Родовідбанку», найбільших операторів національного ринку «Приватбанку» (вул. Преображенська, 26/70), банку «Райффайзен-Аваль» (вул. Декабристів, 2/14), УкрСиббанку (вул. Тельмана, 5) тощо, існує розгалужена мережа банкоматів.

Ринок страхування в місті представляють понад 30 компаній, в тому числі національний лідер «Оранта», численні страхові компанії-відгалуження комерційних банків.

Транспорт

Кіровоградський залізничний вокзал

Через місто проходять автошляхи європейського значення:Ужгород — Тернопіль — Кіровоград — Донецьк — Довжанський (E50), Слободзея — Галац — Кишинів — Кіровоград — Полтава (E577); регіональні автошляхи: Кіровоград — Миколаїв, Кіровоград — Олександрівка; залізниця Котовськ — Помічна — Знам'янка.

У місті працює 2 автостанції і залізничний вокзал, функціонує Аеропорт «Кіровоград» (2 злітно-посадкові смуги, одна з яких є діючою), що відповідає 3-й категорії ІКАО, знаходиться державне підприємство авіакомпанія «Авіалінії України», 2 комерційні авіакомпанії «УРГА» і «Чайка», які працюють на міжнародних авіалініях. МААК «УРГА» є членом Європейської асоціації регіональних авіакомпаній (ЕRА).

До 1941 року в Кіровограді працювали 2 трамвайні лінії.

У 1941 році при відступі радянських військ було підірвано трамвайну електростанцію, зруйновано господарство. Німці при відступі розібрали колії та вивезли їх. Після закінчення війни були невдалі (через брак коштів) спроби відновити кіровоградський трамвай.

Нині міський громадський транспорт представлений тролейбусами, автобусами і маршрутними таксі.

Автобусні пасажирські перевезення в Кіровограді здійснюються машинами «Автобусного парку 13527» — належить ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія». Це ж напівдержавне підприємство наряду з декількома приватними операторами представлене і на ринку перевезень маршрутними таксі міста (загалом понад 20 маршрутів), що становить основу внутрішньоміського пасажиропотоку. У Кіровограді періодично збурюються скандали з приводу як перерозподілу маршрутів, так і якості надання послуг з перевезення пасажирів, їхньої вартості тощо.

Значну роль у місті відіграє тролейбусне сполучення.

Тролейбусний рух у Кіровограді було відкрито 2 листопада 1967 року. Переживши кризовий стан на початку 2000-х, у середині десятиліття галузь було реанімовано. Станом на жовтень 2009 року в місті працювало 4 тролейбусних маршрути (№№ 1,3, 9,10). Тролейбусне перевезення здійснює ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія». Рухомий склад: тролейбуси ЗіУ-682, ЮМЗ Т2 і ЛАЗ-Е183.

Соціальна інфраструктура: комунальне господарство, медицина і освіта

Комунальне господарство

Залізничний міст

Більшість міських комунікацій у Кіровограді збудовані ще за СРСР, а в 1990-ті на них не вистачало фінансування, тому в місті схожі для решти українських міст проблеми з комунальним господарством. Серед позитиву відмічається відносне вирішення проблеми з водопостачанням (водогін у тоді ще Єлисаветграді взялися будувати ще в 70-х роках ХІХ століття, а завершили спорудження 1893 року — місто щодобово отримувало 22 тисячі відер води, стали до дії 167 пожежних та 160 дворових колонок, втім вода була платною).

Газопостачання в Кіровограді здійснюється ВАТ «Кіровоградгаз». Постачання електричної енергії в область здійснює оператор ВАТ «Кіровоградобленерго», який є монополістом, до основних видів ліцензованої діяльності якого належать виробництво, передача та постачання електроенергії споживачам Кіровограда (та Кіровоградської області) за тарифами, що регулюються згідно з чинним законодавством.

Кіровоградський краєзнавчий музей (Будинок Барського) (вересень 2006 року).

Для водозабезпечення Кіровограда (і низки інших населених пунктів області) в 1973 році було введено в експлуатацію водогін «Дніпро — Кіровоград» проектною потужністю споруд 168 тисяч м³ питної води на добу — станом на 2005 рік централізованим водопостачанням охоплено 88,6% міста.

Орган, відповідальний за водопостачання в місті, перебуває натепер у комунальній власності — комунальне підприємство «Кіровоградське водопровідно-каналізаційне господарство Кіровоградської міської ради». Також до системи комунального господарства Кіровограда належать житлово-експлутаційні контори (ЖЕКи №№ 1,2,7,12,13,15) та комунальні ремонтно-експлуатаційні підприємства (КРЕПи №№ 3,4,6,9,10,11), ДКП «Аварійно-диспетчерська служба». На комунальне підприємство «Теплоенергетик» покладено функцію контролю за міськими тепловими мережами.

У місті створені також спеціальні служби-комунальні підприємства — з утримання міських шляхів (і мостів); «Міськсвітло», що відповідає за станом електричних мереж і зовнішнім освітленням міста; «Трест зеленого господарства», що здійснює функцію озеленення тощо.

Вивезення сміття з прибудинкових територій здійснюють підприємства «РАФ-плюс» та «Універсал-2005» (останнє перебуває в комунальній власності), втім, як і в багатьох інших містах України, лишається нагальною проблема вивезення сміття з приватного сектору міста.

Медицина

Перша міська лікарня розміщена у приміщеннях колишньої Єлисаветинської фортеці

Міську лікарню в Кіровограді (тоді Єлисаветграді) було відкрито в 1823 році — вона була на 54 ліжка, за лікування в ній треба було платити 30 копійок на день для місцевого населення і 50 — для приїжджих.

Нині охорону здоров'я в Кіровограді здійснюють 17 закладів лікувального і профілактичного спрямування. Серед них:

• Перша міська лікарня;
• КЗ «Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда»;
• Центральна міська лікарня;
• Кіровоградська міська лікарня швидкої медичної допомоги і станція ШМД;
• 5-та міська поліклініка;
• 2 пологових будинки;
• дитяча поліклініка № 1 і дитяча міська лікарня;
• декілька стоматологічних поліклінік, в тому числі і дитяча, міськтубдиспансер та деякі інші спеціалізовані медзаклади.

Освіта

Головний корпус КДПУ ім. В. Винниченка (приміщення колишньої жіночої гімназії)

Головний корпус Державної льотної академії

Головний корпус КНТУ

Першу школу (для дітей офіцерів) в Єлисаветграді було відкрито в 1763 році. Нарикінці ХVІІІ ст. в ній навчалося 53 учні. У 1861 році в місті вже налічувалося 8 навчальних закладів, і це не враховуючи приватних пансіонів.

Велике значення для Кіровограда та й України в цілому мали Єлисаветградська чоловіча гімназія та Єлисаветградське земське реальне училище, ставши alma mater для цілої плеяди діячів культури і громадського життя.

На сучасному етапі (на початок 2012 року) у Кіровограді діє розгалужена мережа закладів дошкільної освіти (40) і закладів середньої освіти (42). Також у місті талановитим учням декілька комунальних закладів надають позашкільну, мистецьку (4 музичні школи) і спортивну освіту.

Вищу освіту в Кіровограді можна отримати в 14 вищих навчальних закладах різного профілю, з яких 5 мають ІІІ-ІV рівні акредитації (по 3 державних і приватних), решта 8 — І-ІІ рівні акредитації (лише один з них є приватним), а також у численних філіях (структурних підрозділах) вищих навчальних закладів України, розташованих у інших містах держави.

Провідними державними вишами міста є Кіровоградський національний технічний університет (КНТУ), Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка та Державна льотна академія України.

Традиційно популярним лишається навчання у професійних профільних державних вишах (І-ІІ рівнів акредитації): машинобудівному коледжі КНТУ, медичному коледжі ім. Є. Й. Мухіна, Кіровоградському музичному училищі, Кіровоградському будівельному технікумі тощо.

Як структурні підрозділи (відокремлені) вищих навчальних закладів інших міст України, що діють у Кіровограді, надають освітні послуги Кіровоградський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, філія Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», філія Міжрегіональної академії управління персоналом, Факультет менеджменту туризму Київського інституту туризму, економіки і права, факультет КНУКіМ.

ЗМІ

Підбірка основних кіровоградських регіональних видань, червень 2009 року

В Кіровограді розвиваються як друковані, так і електронні ЗМІ, в тому числі й у мережі Інтернет. Головні регіональні суспільно-політичні періодичні видання — газети «Кіровоградська правда», «Україна-Центр», «Вечірня газета», «21-й канал», «Народне слово».

Місцеве телемовлення здійснює обласна держтелерадіокомпанія і оператор кабельного телебачення ТОВ Телерадіоінформаційна компанія «КАБС».

В регіоні активно розвивається Інтернет:

• головні центральні регіональні державні органи і більшість установ та закладів різних галузей міста станом на 2010 рік мають власні веб-сторінки.

Політичне і громадське життя

Безпосередній вплив на вирішення соціально-економічних проблем життєдіяльності територіальної громади мають організації політичних партій, що мають фракції у міській раді, а саме — Партія регіонів (членом якої є міський голова Олександр Саінсус), партія «Батьківщина», Фронт Змін, Солідарність жінок України, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Сильна Україна, Народна партія та Союз Лівих Сил.

У місті (станом на початок 2008 року) діє 298 громадських організацій, з числа яких 11 — жіночі, 11 — ветеранські, і 49 молодіжних. Молодіжне життя Кіровограда активізується завдяки ряду громадських організацій, що об'єднують своє членство для провадження різноманітної діяльності за інтересами. До найбільш дієвих молодіжних організацій можна віднести молодіжне крило Народного Руху України — «Молодий Народний Рух» та партії ВО «Батьківщина» — обласну організацію ВМГО «Батьківщина молода». У Кіровограді діють також міські осередки Пласту-Національної Скаутської Організації України та Українського дитячо-юнацького товариства «Січ», що проводять виховні програми для української молоді міста; міську організацію Кіровоградської обласної ліги інтелектуального розвитку «КОЛІР», що займається організацією і проведенням інтелектуальних ігор, та низку організацій-юнацьких відгалужень партійних організацій (Українська Народна Молодь, Комсомол, «Спілка молодих соціалістів», Інститут соціокультурного менеджменту тощо).

Культура, дозвілля і спорт

Кіровоград є значним культурним осередком Центру країни — тут працюють театри і кінотеатри, обласна філармонія, численні музеї, 30 бібліотек, 9 будинків культури і центрів дозвілля, 4 дитячих музичних школи, по одній — мистецькій і художній дитячій школі, чимало музичних і фольклорних колективів тощо.

Функції з додержання державної політики в галузі культури й культурного розвитку громадян міста, як українців, так і представників національних меншин, здійснює Відділ культури і туризму Кіровоградської міськради.

Місто, з яким у Кіровограда встановлені партнерські стосунки (єдине місто-побратим) — болгарський Добрич.

В 2011 році Кіровоград здобув звання танцювальної столиці України.

Театри, музика, кіно

Театр імені Марка Кропивницького

Кінотеатр «Зоряний» у центрі міста

Кіровоград (Єлисаветград) відомий тим, що тут розпочав роботу перший український професійний театральний колектив — наприкінці XIX — на початку XX століть на сцені місцевого театру виступали корифеї української сцени — І. Тобілевич, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицький, М. Заньковецька. У приміщенні єлисаветградського театру виступали вітчизняні та зарубіжні композитори і музиканти Ф. Ліст, М. Мусоргський, О. Скрябін, А. Рубінштейн, М. Лисенко та співаки Ф. Шаляпін, Л. Собінов.

Сучасні кіровоградські театри:

• академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького;
• обласний академічний театр ляльок;
• академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни»;
• студентський театр-студія «Резонанс»;
• театр-студія «Мода».

У місті діє обласна філармонія, при якій працюють Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни», Ансамбль народної та сучасної музики «Єлисавет-ретро», камерний оркестр «Концертіно», діє дитяча філармонія.

Інші професіональні творчі (музичні і хореографічні) колективи міста: заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань», муніципальний камерний хор, ансамбль пісні і танцю «Весна», дитячі колективи «Пролісок», «Росинка» та iншi. Сучасні діячі культури Кіровограда: народні артисти України А. Кривохижа і А. Червінська, заслужені артисти України В. Стратьєв, Р. Валькевич, Б. Попов.

Велика міська концертна зала (на 550 місць) — в міському палаці культури iм. Компанійця.

Станом на кінець 2009 року в Кіровограді 2 кінотеатри:

• кінотеатр «Зоряний»;
• кінотеатр «Портал».

Музеї та бібліотеки

Кіровоградський обласний художній музей (кол. Пасаж, 1887)

Меморіальний музей Осьмьоркіна

У Кіровограді (та його околицях) 11 державних і комунальних музейних закладів:

• обласний краєзнавчий музей;
• на правах відділів краєзнавчого музею:
  • заповідник-музей «Хутір Надія»;
  • меморіальний музей М. Л. Кропивницького;
  • музей історії українського хореографічного мистецтва;
• обласний художній музей;
• художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна;
• музей Генріха Нейгауза;
• літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;
• музей музичної культури імені Кароля Шимановського;
• народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;
• історичний музей «Євреї Єлисаветграда».

У Кіровограді всі міські музеї без винятку мають власні інтернет-сторінки.

Окрім фінансованих з міського бюджету, є низка відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д. I. Чижевського.

Серед сучасних кіровоградських краєзнавців та істориків — Юрій Матівос, Сергій Шевченко, Анатолій Авдєєв, Василь Бондар, Костянтин Шляховий, Юрій Тютюшкін, Павло Босий тощо.

У Кіровограді діє розгалужена мережа бібліотечних закладів. Головні бібліотеки міста і регіону:

• Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського (вул. Велика Перспективна, 24);
• Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка (вул. Декабристів, 6/15);
• Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. А. П. Гайдара (вул. Шевченка 5/22).

Культурні, національні і релігійні товариства

Зі здобуттям незалежності України (1991), національно-культурні потреби українців та інших етнічних груп держави, представники яких проживають у Кіровограді, реалізуються у значному числі державних офіціозних структур — у місті плідно функціонують обласні осередки загальноукраїнських культурницьких організацій — Спілки письменників України, Спілки журналістів України, Спілки художників України та інших.

Власне українською культурницькою організацією в місті є Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, яка постала як ініціативна група у складі місцевих науковців ще в червні 1989 року (власне діяльність Товариства в місті була відновлена після великої перерви, спричиненої поразкою у національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст.), і є натепер провідним осередком української культури міста. Українське козацтво (його новітня форма) представлено в місті Кіровоградським крайовим козацьким товариством Буго-Гардівської паланки Українського козацтва.

В Кіровограді діє низка національних і релігійних громад:

Кіровоградська Велика хоральна синагога

• росіяни — діє відділення Всеукраїнської громадської організації «Російський (Руський) рух України» Руська община ім. О. С. Пушкіна (виникла 2001 року), в рамках діяльності якої постійно проводяться різноманітні культурницькі заходи, підтримуються контакти з Росзарубіжцентром, Посольством Російської Федерації в Україні, іншими українськими та російськими державними і громадськими установами, окремими діячами тощо, зокрема російськими товариствами в інших містах України, представниками кіровоградського земляцтва в Росії тощо.
• поляки — у Кіровограді працює засноване 1997 року Об'єднання поляків Кіровоградщини «Полонія» ім. Кароля Шимановського (входить до складу Спілки поляків України). Щорічно об'єднання організовує відзначення польських національних свят, музичні фестивалі ім. К. Шимановського, вечори польської поезії, танцю тощо; опікується популяризацією польської культури, зокрема, шляхом запровадження відділень польської мови в навчальних закладах міста, поширенням відомостей про славного земляка Кароля Шимановського, встановленням контактів з культурно-освітніми установами та державними органами Польщі тощо. Значну роль у польському і духовному русі в місті відіграє римо-католицький костел Святого Духа, збудований у 1990-х замість храму, зруйнованого в добу сталінізму.
• євреї — у вересні 1991 року міська влада передала єврейській релігійній общині будинок Великої хоральної синагоги, а 1994 року зареєстрована Кіровоградська єврейська община, у лютому 1996 року релігійна громада прогресивного юдаїзму «Атиква», у 1997 році почала свою роботу Кіровоградська Служба милосердя єврейської общини (у 2002 реорганізовано в Кіровоградський обласний Благодійний єврейський общинний центр «Хесед Шломо»); у вересні 1998 року відбулись прем'єрні вистави єврейського музично-драматичного театру «Тхія». Понад тисячу членів єврейської громади міста мають змогу відвідувати щотижневі общинні збори, інші заходи, а також перший у країні (на час відкриття 1998 року) історичний єврейський общинний музей «Євреї Єлисаветграда».

Парки і сквери

Центральний вхід до парку культури та відпочинку «Ковалівський»

Кіровоград є доволі зеленим містом — окрім великого числа парків («Ковалівський», «Перемоги», ім. 50-річчя Жовтня) і скверів («Молодіжний», «Центральний», «Трудової слави», «Шибанова», «Шевченка» тощо), в місті існують значні зелені масиви, наприклад, на Валах Єлисаветинської фортеці.

Головні міські парки:

• парк «Ковалівський» (за СРСР мав назву Парк імені Леніна) — розташований у самому середмісті Кіровограда; площа — 8,3 га; є місцем відпочинку і дозвілля городян і гостей Кіровограда.
• парк «Перемоги» — історичний парк на березі річки Сугоклії площею близько 25 га.
• парк ім. 50-річчя Жовтня — мальовнича місцина на правому березі річки Інгулу; найбільший за площею парк міста (42,7 га).
• парк Пушкіна (Козачий острів) — на острові на Інгулі, з'єднаному містками.
• парк Космонавтів.

На околиці міста розташований Кіровоградський дендропарк, у якому окрім природоохоронної функції, створено зону з атракціонами для розваг і відпочинку населення.

Спорт

Стадіон «Зірка»

Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Надія»

У Кіровограді розвивається як професіональний, так і аматорський спорт, для чого створено і діє відповідна спортивна інфраструктура.

Спортивні споруди Кіровограда (станом на кінець 2000-х років):

• 4 стадіони;
• 202 спортивних майданчики;
• 1 водноспортивна база;
• 4 тенісних корти;
• 8 футбольних полів;
• 20 стрілецьких тирів;
• 66 спортивних залів;
• 93 приміщення для занять фізкультурно-оздоровчою роботою, серед яких 48 обладнані тренажерами;
• плавальний басейн;
• атлетичне містечко з тренажерним обладнанням;
• 4 футбольних поля зі штучним покриттям

У вказаний період у місті працювало 13 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 1 — ШВСМ, в яких займається 6,6 тис. дітей. Залученню дітей до занять спортом сприяє робота фізкультурно-спортивних товариств, спортивних клубів та громадських об'єднань.

Центральною спортивною ареною Кіровограда є футбольний стадіон «Зірка» місткістю в 14 628 глядачів, що є домашнім полем для футбольного клубу першої ліги «Зірка».

Розвиток професіонального спорту в Кіровограді відбувається здебільшого на базі СДЮШОР «Надія», що має у своєму розпорядженні велику багатофункціональну спортивну споруду.

У Кіровограді є сильні бесбольні традиції. Кіровоградскі команди незмінно перші в Україні вже багато років.

Релігія

Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), УПЦ МП

Церква Святого Володимира (Свято-Володимирська церква), УАПЦ

Релігія у Кіровограді, представлена різними конфесіями, найбільш поширеними серед яких є Православ'я та протестантизм, також присутні католицькі та юдейські громади. Станом на 2007 рік у Кіровограді було зареєстровано 63 релігійні громади.

Перша релігійна громада з'явилася із заснуванням фортеці у 1755 році — це була православна Свято-Троїцька церква, у тому ж році у поселенні поряд з фортецею була збудована Успенська церква. В околицях фортеці, що згодом стала містом Єлисаветград, почали селитися старообрядці. У 1880 році був заснований Єлисаветградський вікаріат при Херсонській єпархії РПЦ, першим єпископом якого став Неофіт (Неводчиков). Вікаріат проіснував до 1931 року, коли, вже як Зинов'євський, був ліквідований під час гонінь на Церкву. У 1947 році вікаріат, уже як Кіровоградський, відновили, а згодом було створено єпархію з центром у місті.

Найвпливовішим у церковно-релігійному житті міста є православ'я. У теперішній час, як і в Україні в цілому, єдиного організаційного оформлення і представлення українська православна церква не має — у місті (станом на 2007 рік) співіснують громади 3 православних Церков — УПЦ МП (9 громад), УПЦ КП (6 громад), УАПЦ (3 громади). Нині Кіровоградську кафедру в Українській православній церкві (Московського патріархату) обіймає Іоасаф (Губень), а в Українській православній церкві Київського патріархату — єпископ Марк (Левків).

Від 1992 року діє Кіровоградська римо-католицька парафія Святого Духа, яка має власний храм — костел Святого Духа на вулиці Дворцовій. Віряни УГКЦ з дозволу місцевого римо-католицього священика провадять регулярні служби в підвалі цього храму

До різних напрямків протестантизму належать 34 релігійні організації міста. Серед них вагоме місце посідають євангельські християни-баптисти (7 громад), християни віри євангельської (6 громад), адвентисти сьомого дня (4 громади).

Почергово проводять богослужіння у приміщенні синагоги представники юдейських релігійних громад прогресивного та ортодоксального напрямку.

Для задоволення духовних потреб кіровоградців-вірян релігійні організації станом на кінець 2007 року використовували 13 культових споруд, 5 з яких є пам'ятками архітектури (3 належать УПЦ МП, по одній — УАПЦ та юдейській громаді). Ще низку храмів продовжують або планують звести у місті, в тому числі нарешті кафедральний собор УПЦ КП, що має стати копією давньої культової споруди — Петропавлівської церкви.

Архітектура, пам'ятки і пам'ятники

Архітектурне обличчя міста

Центральна міська площа Кірова

У Кіровограді значною мірою збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. ХІХ століття), в тому числі низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо.

Вже з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму), однак притаманною са́ме Єлисаветграду стало панування наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття стилю модерн, як у житловій, так і громадській архітектурі. Значною мірою архітектурне обличчя Кіровограда визначали робочі квартали.

За СРСР Кіровоград був забудований багатоповерховими адміністративними, громадськими та житловими будинками. У 1970-х роках успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки Інгул.

У 2000-х, після тривалої економічної кризи, в місті відновилась сфера капітального будівництва.

Історико-культурні та культові пам'ятки

До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кіровограда належать:

Спасо-Преображенський собор

• Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 рр.;
• залишки Єлисаветинської фортеці;
• комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років).
• Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—ХІХ ст.ст.);
• Свято-Покровська церква, 1850—75 роки.
• Велика хоральна синагога, 1853 рік.

Пам'ятники

У місті встановлено низку пам'ятників — як за радянської доби (Меморіал Слави, Кірову, Шевченку тощо), так і в часи незалежності України (братам Ельворті, жертвам Чорнобильської трагедії, Володимирові Винниченку, тощо).

Загалом у Кіровограді близько 40 пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіалів і бюстів.

Пам'ятник Воїнам-інтернаціоналістам

Значним зосередженням пам'ятників і пам'ятних знаків у місті є т.зв. Вали (місце розташування Єлисаветинської фортеці) — тут міститься Меморіал Слави, низка інших монументів і знаків, присвячених подіям і персоналіям ВВВ, пам'ятні хрести Голодомору і першому православному храму міста.

Одним з найновіших (осінь 2009 року) в Кіровограді є пам'ятник міському голові Єлисаветграда Олександру Пашутіну, урочисто відкритий під час святкування Дня міста-2009 19 вересня 2009 року на площі перед міською радою.

Восени 2010 року, на площі перед Кіровоградським державним педагогічним університетом відкрито пам'ятник Володимирові Винниченку.

У Кіровограді в монументальній формі вшановано персоналії, чиї життя і творчість пов'язані з містом, — М. Л. Кропивницького, В. І. Григоровича, братів Ельворті.

Відразу декілька пам'ятників з'явилось у Кіровограді до 250-річчя міста в 2004 році, серед них — монументальний «Янгол-охоронець України», та пам'ятник братам Ельворті на вшанування засновників заводу «Червона Зірка», що розмістився неподалік від підприємства.

Персоналії

Із Кіровоградом (Єлисаветградом) пов'язані імена цілої плеяди діячів культури, історії, спорту тощо.

Володимир Винниченко

Одним із найвідоміших уродженців Єлисаветграда є Володимир Кирилович Винниченко (1880—1951), Голова Секретаріату Центральної Ради, пото́му Директорії УНР, знаний літератор і публіцист. Тут він навчався у місцевій гімназії, провів молоді роки. На його честь названо проспект у центрі Кіровограда.

У Кіровограді (Єлисаветграді) починали свій творчий шлях українські письменники і драматурги Іван Карпенко-Карий та Юрій Яновський; музикант Генріх Нейгауз і композитор Юлій Мейтус, художник-авангардист Олександр Осмьоркін.

У середині 70-х років XIX століття у місті жив український композитор П. Ніщинський. А 1907 року в Єлисаветграді народився російський поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського.

У навчальних закладах міста навчались відомі в майбутньому політики та діячі культури:

• у 1958—63 роках Євген Марчук, майбутній прем'єр-міністр України, секретар РНБО, міністр оборони України — у Кіровоградському педагогічному інституті;
• У 1960—1970-х роках Лідія Забіляста, народна артистка України, солістка Національної опери України (сопрано) та російський композитор і продюсер Ігор Крутой — у Кіровоградському музичному училищі.
• Андрій Долуд — український військовий діяч, полковник Армії УНР.

Єлисаветград як мультикультурне місто, де в умовах національної толерантності, співіснували представники багатьох культур, є батьківщиною і місцем зростання визначних діячів їхніх культур, зокрема тут народились російський прозаїк і драматург Юрій Олеша, польський композитор і педагог Кароль Шимановський, а також німецькомовний філософ-неокантіанець ХІХ століття Африкан Спір, відомий своїм великим впливом на Фрідріха Ніцше; у Єлисаветграді в родині своїх родичів Шимановських провів дитячі роки польський письменник Ярослав Івашкевич.

Див. також: Архітектори Кіровограда; Відомі спортсмени-кіровоградці; Почесні громадяни міста Кіровограда та про діячів культури, пов'язаних з Кіровоградом.

• 

  Марко Кропивницький
• 

  Іван Карпенко-Карий
• 

  Генріх Нейгауз
• 

  Андрій П'ятов

Галерея краєвидів міста

• 

  Будинок Єлисаветградського окружного суду
  (на поч. ХХ ст.)

• 

  Будинок Єлисаветградського окружного суду
  (на поч. ХХІ ст.)

• 

  Свято-Покровська церква
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Кіровоград), 1824—49

• 

  Кіровоградське обласне управління СБУ
  (модерн)

Панорама центральної частини міста, вид з вікна готелю «Турист» (2006)

• 

  Кіровоградська міська рада,
  вересень 2005 року, у 2009 році — були здійснені роботи з впорядкування майдану перед будівлею

• 

  На набережній Інгулу
  (забудова радянської доби)

• 

  Готель «Інгул»
  на березі Інгулу (вулиця Велика Перспективна, 55)

• 

  Супермаркет «Копилка»
  (місцева мережа), ТЦ і кінотеатр «Портал» (вул. 50 років Жовтня, 1-а)

Джерела і посилання

	Портал «Кіровоград»
	Кіровоград у Вікісловнику?
	Кіровоград на Вікісховищі?

• Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, 303 стор.
• Кіровоград // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 5. — Київ, 1980., стор. 202—203
• Бажан О. Г. Кіровоград // www.history.org.ua е-Енциклопедія історії України // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005., стор. 329—330
• Офіційний веб-сайт Кіровоградської міської ради
• Інформація про місто Кіровоград на офіційному веб-сайті Кіровоградської міської ради
• Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського
• 35. Центр України серед Дикого Поля. // Автомобільна прогулянка Україною. Путівник, К.: Балтія-Друк, стор. 366—371
• Кіровоград, вересень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
• Фото Кіровограда
• Молодіжний онлайн-журнал "Гречка". Новини про культурне життя молоді Кіровограда та Кіровоградської області.
• «Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)
• Тематичний каталог сайтів Кіровограда (рос.)
• Новини Кіровограда та Кіровоградщини (рос.)
• www.region.in.ua/elisavet/ (Веб-ресурс, присвячений Єлисаветграду-Кіровограду)
• www.kirovograd.net («Весь Кіровоград», інтернет-портал, присвячений місту)
• Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»