Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАЛІЗНЯК Микола Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ЗАЛІЗНЯК Микола Кіндратович (псевдоніми і криптоніми — Кіндратович Микола, Кримщак Микола, О.Пашкевич, Сторонній, Хист М., М.Д., М.З., М.К., З-к М. та ін.; 1888—1950) — громад. і політ. діяч, науковець, публіцист, видавець, перекладач, дипломат. Н. в м. Мелітополь. Син викл. математики в торг. шк. Працю-вав у есерівських орг-ціях (див. Партія соціалістів-революціонерів) Таврійської губернії та Києва (з 1905). Чл. київ. «Просвіти» (див. Просвіти), працював у її видавничій комісії як рецензент (1906—07), друкувався в газ. «Рада». Ініціатор скликання 1-го з’їзду Української партії соціалістів-революціонерів (1907). Делегований фракцією есерів Київ. ун-ту до Ради студентських представників. 4 черв. 1907 за організацію студентських заворушень був заарештований, виключений з Київ. ун-ту і засуджений на довічне заслання до Сибіру. 1907 втік з Лук’янівської тюрми, 1908 емігрував до Галичини і оселився у Львові. Вивчав філософію у Львів. ун-ті; отримав від М. Грушевського тему наук. роботи та посаду практиканта археол. від. Музею Наукового товариства імені Шевченка. Голова заснованого восени 1909 Укр. студентського союзу. 1910 одружився з О.Охримович. Дописувач газет «Село» (1909—10), «Засів» (1912), ж. «Рідний край» (1910—11). Автор статей з історії, археології та сучасної політики, а також рецензій на праці М.Грушевського, С.Даниловича, Д.Донцова, П.Стебницького, М.Сумцова та ін. у «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (1909—13), «Літературно-науковому вістнику» (більше 40 публікацій за 1907—13), «Украинской жизни». 1914 став одним із засн. Союзу визволення України, з якого незабаром вийшов, очоливши Закордонний к-т УПСР у Відні, де також провадив активну публіцистичну й видавничу діяльність (1914—18). Перекладач наук., політ. та худож. літ. з нім. та франц. мов (К.Біхера, В.Віндельбанда, А.Олара та ін.).

На запрошення барона М.Василька брав неофіц. участь як посередник між делегаціями Української Народної Республіки, Німеччини й Австро-Угорщини в мирних переговорах у Брест-Литовському (нині м. Брест, Білорусь; січ.—лют. 1918; див. Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918). Весною 1918 заснував у Стокгольмі (Швеція) Укр. інформаційне бюро. 1919—20 — посол УНР у Фінляндії. Восени 1920 у Відні постановою 3-ї конф. УПСР був виключений з партії. Цього ж року З. придбав оселю із землею у Мацері поблизу Відня. 4 січ. 1921 на установчих зборах Всеукр. нац. ради обраний її секретарем. 1927—28 — ред. газ. «Діло» (Львів). За протипольс. статті був змушений покинути Польщу й вернутися до Австрії, оскільки мав громадянство цієї країни. Продовжував видавничу та творчу діяльність у Відні. 1945 заарештований рад. спецслужбами, засуджений до 15 років ув’язнення.

П. у тюрмі м. Перм (нині місто в РФ).

Твори

[ред. код]

Про український рух у Київському університеті. «Рада», 1907, № 40, 17 лют. Передрук: Alma Mater… К., 2000. кн. 1; Велика селянська війна в р. 1525: (з історії німецьких селян). Львів, 1908; Як французькі селяне собі землю добували. Львів, 1909; Оповідання з історії української землі (нариси стародавньої культури), кн. 1–2. Львів, 1909–11; Російська Україна і її відродження. Львів, 1910; Новий курс західно–європейської археології. «ЗНТШ», 1911, т. 106; Філософія історії Г.Рікерта. В кн.: Студії з поля суспільних наук і статистики / НТШ. Львів, 1912; Король та народ (картина з історії Англії). Львів, 1913; Велика французька революція, кн. 1. Львів, 1914; Головні федерації сучасного світу. Львів, 1914; Українці, Росія й війна: Замітки й матеріали. Б/м, 1915; Самостійна Україна – соціалістичне гасло? Б/м, 1917; Державний устрій Німеччини. К., 1918; Нариси про національне питання. К., 1918; Сучасна велика індустрія і її значення. К., 1918; Оповідання з історії Української землі. К., 1919; Моя участь у мирових переговорах в Берестю–Литовському. В кн.: Берестейський мир: Спомини та матеріали. Львів, 1928; Діти кам’яної доби. Львів, 1929; Як люди до кращого життя доходили: Нариси з загальної історії людської культури. Львів, 1929.

Література

[ред. код]
  • Щоголев С. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. К., 1912; Видавництва і книжки М.Залізняка. Відень, 1916;
  • Лотоцький О. Сторінки минулого, ч. 3. Варшава, 1934;
  • Животко А. Нарис історії української преси. Подєбради, 1937;
  • Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Прага, 1942;
  • Ковалевський М. При джерелах боротьби: Спомини, враження, рефлексії. Інсбрук, 1960;
  • Кедрин І. Життя–події–люди: Спомини і коментарії. Нью–Йорк, 1976;
  • Винниченко В. Щоденник, т. 2. Едмонтон–Нью–Йорк, 1983; Микола Залізняк – повірений УНР у Фінляндії. В кн.: Олена Залізняк. Монографія. Торонто, 1987;
  • Грушевський М. Спомини. «Київ», 1989, № 11;
  • Животко А. Історія української преси. Мюнхен, 1989–90;
  • Фещенко–Чопівський І.А. Хроніка мого життя. Житомир, 1992; Українські політичні партії кінця ХIХ – початку ХХ ст.: Програмові і довідкові матеріали. К., 1993;
  • Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально–політичне явище. К., 1994;
  • Суровцова Н. Спогади. К., 1996; Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 2. К., 1997;
  • Патер І. Галичина і галичани у діяльності Союзу Визволення України. В кн.: Збірник праць і матеріалів на пошану Л.І. Крушельницької. Львів, 1998;
  • Павко А. Між романтизмом і реалізмом (з історії української партії соціалістів–революціонерів). «Пам’ять століть», 2000, № 4;
  • Стрельський Г.В. Микола Залізняк. В кн.:
  • Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно–державного відродження (1917–1920 рр.) в особах. К., 2000;
  • Сидоренко Н. Микола Залізняк. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 9. Львів, 2002; Протоколи свідчень М.Грушевського: № 8 від 22.12.1914 р. та № 13 від 8.02.1915 р. В кн.: Історія українських політичних партій. Кінець ХIХ–1917 р.: Хрестоматія, ч. 1. К., 2003;
  • Чикаленко Є.Х. Щоденник, т. 2. К., 2004.

Джерела

[ред. код]

Автор: Г.П. Герасимова.; url: http://history.org.ua/?termin=Zaliznyak_M_K; том: 3