Вікіпедія:Це зробила вона 2021/Статті на перевірку (фемінітиви 2)
 | Зверніть увагу: списки були сформовані у 2020 році, тож деякі із наведених тут проблем могли бути вже виправлені з моменту їх створення |
(редагувати) 1978—1984 року — асистент кафедри російської літератури Львівського університету, 1984—1986 року — аспірантка, 1986—1990 року асистент, 1990—1994 року — доцент цієї ж кафедри.
(редагувати) Науковий редактор видань — Олена Гінда.
(редагувати) Так з 1977 року принцеса стає виконавчим директором тайського товариства Червоного Хреста, головою кількох освітніх, релігійних та мистецьких фундацій, засновниця благодійного фонду свого імені.
(редагувати) Працювала редактором журналу Welcome to Ukraine.
(редагувати) 2003 року стала лауреатом премії «Благовіст» за книжку «Який цей світ».
(редагувати) Коссак-Баб'юк Любов Олексіївна ( , м. Коломия, Івано-Франківська область — 2015) — музикознавець, кандидат філософських наук, професор, завідувач кафедри історії музики ЛНМА ім.
(редагувати) Наталія Владиславівна Савицька (Швець) (26 березня 1955 — 15 липня 2015) — видатний український вчений-музикознавець, доктор мистецтвознавства, професор, критик і педагог, завідувач кафедрою теорії музики ЛНМА ім.
(редагувати) Батько, Владислав Олександрович Швець (1926—2007) — професор, диригент, викладач класу труби у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка, мати, Тамара Наумівна, — відомий у Львові лікар, психолог і логопед.
(редагувати) Династію визначних львівських музикантів продовжує нині донька Наталії Владиславівни, Анна Савицька — скрипалька, лауреат міжнародних конкурсів.
(редагувати) М.Лисенка(з 1988– доцент; з 2000 р. — професор кафедри), з 2013 року обіймала посади завідувача кафедри теорії музики, заступника Голови Спеціалізованої ради по захисту кандидатських дисертацій при ЛНМА ім. М. В. Лисенка.
(редагувати) Першим бібліотекарем була Слободенюк Зіна Мартинівна, яка попрацювала тут наступні 17 років, до 1975 р.
(редагувати) З 2014 р. бібліотекарем працює Марчук Світлана Петрівна.
(редагувати) Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова акцентувала увагу на те, що Навруз допомагає людству виявитися на висоті на нинішньому етапі історії.
(редагувати) • Мати — Васильєва (Зайчик) Ніна Петрівна, вчитель російської мови та літератури
(редагувати) Марія змогла завершити своє медичне навчання в університеті Лозанни і стала асистентом відомого медика-ортопеда професора Вірхова.
(редагувати) Тоді було створено оргкомітет фестивалю, секретарем якого стала Галина Мельник-Калужинська.
(редагувати) Вона була ініціатором і науковим керівником науково-дослідної теми: «Бібліографія бібліографії Української РСР (1976—1980)».
(редагувати) Першим директором Музею сучасного мистецтва є Марія Анна Потоцька, куратор і теоретик мистецтва.
(редагувати) Штурман співпрацювала з журналом «Час і ми» (головний редактор і засновник журналу — Віктор Перельман), будучи членом редакційної колегії журналу, а з 1981 року стає заступником головного редактора та завідувачкою ізраїльського відділення журналу.
(редагувати) Середню освіту здобув у місцевих школах — восьмирічній № 8 (1969—1977, вчитель зарубіжної словесності Тамара Данилівна Нісонська) та середній № 2 (1977—1979, вчитель зарубіжної словесності Леонід Іванович Дубінін).
(редагувати) Поліна Іванівна Коваленко (, місто Маріуполь, тепер Донецької області — , місто Київ) — українська радянська діячка, лікар-психіатр, 1-й заступник міністра охорони здоров'я Української РСР.
(редагувати) Єлизаве́та Іва́нівна Шовкопля́с — українська радянська діячка, інженер-хімік, 3-й секретар Полтавського обкому КП(б)У.
(редагувати) З 1955 р. — агроном машинно-тракторної станції (МТС) у с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, згодом була обрана заступником голови виконкому Хотинської районної ради.
(редагувати) Працювала агрономом-ентомологом Клішковецької МТС, агрономм районної сільськогосподарської інспекції, завідувачкою контрольно-насіннєвої лабораторії, начальником Хотинської районної державної насіннєвої інспекції.
(редагувати) У 2006—2010 роках — завідувач науково-дослідного відділу розвитку музейної справи та заступник заступник генерального директора Мистецького Арсеналу з музейної роботи, співаторка першого масштабного виставкового проєкту на його території.
(редагувати) Іванникова Людмила Володимирівна (10 травня 1963, с. Губча Старокостянтинівського району Хмельницької області) — фольклорист, етнограф, педагог, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.
(редагувати) Семпл була членом-засновником Асоціації американських географів (AAG).
(редагувати) Головний редактор «Слова і Діла» Катерина Пітєніна наголошує: «для перевірки виконання обіцянок… колеги надсилають у різні державні органи запити, телефонують або, якщо є можливість, виїжджають на місце»
(редагувати) В 1958—1992 роках працювала старшим науковим співробітником у Київському НДІ історії та теорії архітектури.
(редагувати) За цей час капела стала лауреатом та переможцем міжнародних та республіканських конкурсів і фестивалів.
(редагувати) З 1977 по 1989 роки — працювала старшим науковим співробітником відділу історії краю сучасного періоду.
(редагувати) Костюк Євгенія Миколаївна, заступник директора з навчально-методичної роботи, працює у коледжі з 1974 року.
(редагувати) За цей період займала такі посади: майстер виробничого навчання, викладач, завідувач денного відділення, а з 2003 року — заступник директора з навчально-методичної роботи.
(редагувати) Сухова Галина Леонідівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, працює у коледжі з 1994 року.
(редагувати) В 1934 році стала співробітником науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства.
(редагувати) Макаревич М. Ф. з 1936 року п'ятдесят років працювала в лабораторії ліхенології Інституту ботаніки Академії Наук України спочатку лаборантом, а потім науковим співробітником з 1938 року була аспірантом під керівництвом Альфреда Миколайовича Окснера, спеціалізувалася з області ліхенології.
(редагувати) З 1965 до 1968 рр. в цьому ж інституті у місті Сімферополі працювала асистентом кафедри ботаніки.
(редагувати) З 1973 року працювала в Донецькому ботанічному саду НАН України, спочатку старшим науковим співробітником, а з 1986 по 1989 — завідувачем відділу природної флори.
(редагувати) В 1989—1998 рр. обіймала посаду заступника директора.
(редагувати) З 1933 по 1935 роки В.Білай працювала асистентом Агроінженерного факультету Інституту цукрового буряка у Києві.
(редагувати) Білай також працювала завідувачем кафедри мікробіології та загальної імунології біологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
(редагувати) Марія Антонівна Руденко (, село Довгалівка Нікопольського повіту Катеринославської губернії, тепер у складі міста Нікополя Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, секретар Волинського обкому КПУ, голова Луцького та Ковельського міськвиконкомів Волинської області.
(редагувати) Юлія Василівна Вусенко (, місто Луцьк Волинської області) — українська діячка, секретар Луцької міської ради у 2015—2017 роках.
(редагувати) Протопопова Віра Вікторівна ( , ) — український учений-ботанік, доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, почесний член Українського ботанічного товариства.
(редагувати) За свою роботу в театрі вона неодноразово ставала лауреатом багатьох премій, а з 1959 по 1966 рік була президентом Американського національного театру та академії (ANTA).
(редагувати) Стріле́цька Мари́на Сергі́ївна ("у дівоцтві — Сеникоби́ленко") (*22 серпня 1983, Луганськ, УРСР) — українська футболістка, футбольний тренер і арбітр, асистент арбітра ФІФА.
(редагувати) У 2008 році була політичним директором президентської кампанії свого батька Майка Хакабі.
(редагувати) В Україні сканограми робили: художник з Ужгорода Пимина Давидова в рамках проєкту «Амнезія project»; київський художник Михаїл Заблодський; фотохудожник Сергій Михалків.
(редагувати) У 1953 висунута на посаду старшого наукового співробітника; у 1958 році призначена головним науковим співробітником.
(редагувати) Після захисту дисертації працювала молодшим науковим співробітником в Інституті економіки промисловості АН України.
(редагувати) З грудня 2004 р. до 2006 р. була членом Експертної ради ВАК, а впродовж 2006—2010 рр. — заступником голови Експертної ради ВАК.
(редагувати) Народилася у 1938 році в Уфі в багатодітній родині співробітника НКВД і вчительки початкових класів.
(редагувати) З 1923 до 1934 року працювала старшим науковим співробітником Акліматизаційного саду імені М. Кащенка.
(редагувати) З 1944 до 1952 рр. працювала завідувачем бібліотеки Центрального ботанічного саду АН УРСР (Київ).
(редагувати) До 1949 року працювала вчителем біології та хімії і завідувачем навчальної частини Олександрійської середньої школи № 4.
(редагувати) Деякий час працювала інспектором Олександрійського міського відділу народної освіти.
(редагувати) До виходу на пенсію працювала начальником відділу кадрів швейного об'єднання «Ригас айгербс» (Латвія).
(редагувати) Срірасмі стала ініціатором кампанії «Любов і турбота від матері до дітей» («Sai Yai Rak Jak Mae Су Luk»), що пропагує грудне вигодовування.
(редагувати) В 1943—1948 роках за сумісництвом працювала старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології АН УРСР в місті Києві.
(редагувати) В 1953—1958 рр. — старшим науковим співробітником і завідувачкою експериментального онкологічного кабінету Українського національно-дослідного санітарно-хімічного інституту.
(редагувати) З 1958 по 1960 рр. працювала старшим науковим співробітником Інституту геронтології і експериментальної патології АМН СРСР (Київ).
(редагувати) В 1971—1974 рр. працювала завідувачем відділу моделювання пухлин, в 1974—1980 рр.– старшим науковим співробітником-консультантом Інституту проблем онкології АН УРСР (тепер Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, Київ).
(редагувати) Сестра — Толочко Ірина Федорівна (1905—1989), перекладач
(редагувати) Працювала викладачем сільськогосподарської практики в школі-інтернаті у Підгайцях, завідувачкою Великоборківського райвідділу РАГС, товарознавцем гуртової бази Райспоживтовариства, секретарем-друкаркою міжрайпалива у Підволочиському районі.
(редагувати) Працювала рахівником, машиністкою, бібліотекарем, бухгалтером.
(редагувати) Працювала інструктором з воєнізованих видів спорту ДСТ «Спартак», методистом ДСТ «Схід» при Ленпромгоспі.
(редагувати) Як інструктор зі снайпінгу навчального батальйону 284-го стрілецького полку, старший сержант Н. П. петрова до квітня 1943 року підготувала понад 100 відмінних стрільців.
(редагувати) Усе життя працює в регіональних засобах масової інформації: районні газети "Вперед" (кореспондент, завідувач відділу, Ярмолинці), "Прибузька зоря" (редактор, Хмельницький); обласні "Актуально для подолян" (спеціальний кореспондент),"Всім" (заступник редактора), "Подільський кур'єр" (кореспондент), "Фортеця" (власний кореспондент); в Хмельницькій обласній держтелерадіокомпанії "Поділля-Цкентр" (завідувач відділу), у прес-службах "Хмельницькобленерго" та обласної адміністрації Державної податкової служби України.
(редагувати) Після випуску вона деякий час працювала журналісткою та графічним дизайнером.
(редагувати) Гражина Аугусцік (; 17 серпня 1955, Слупськ) — польська вокалістка, аранжувальник, композитор, продюсер і лідер власного колективу.
(редагувати) Мрозовська спочатку працювала вчителем і продавщицею.
(редагувати) Кордюм Єлизавета Львівна (, Київ) — український космобіолог, вчений у галузі цитоембріології і клітинної біології, доктор біологічних наук (1969), професор (1986), член-кореспондент НАНУ (2000), Заслужений діяч науки УРСР (1984), завідувач відділу клітинної біології та анатомії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (з 1976 року).
(редагувати) Чотири роки після закінчення вишу працювала молодшим науковим співробітником Ботанічного саду імені академіка О. В. Фоміна Київського університету.
(редагувати) Паралельно з цією посадою з 1998 по 2003 роки працювала заступником директора з наукових питань, а в 1998—1999 рр. — виконувачем обов'язків директора Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.
(редагувати) В 1935—1941 та в 1944—1974 роках працювала в Інституті фізіології АН УРСР: старшим науковим співробітником відділу психіатрії, від 1961 до 1973 рр. — завідувачкою відділу вікової фізіології, від 1973 до 1974 рр — старшим науковим співробітником-консультантом відділу фізіології газообміну.
(редагувати) Одночасно Медвєдєва Н. Б. у 1934—1948 роках працювала старшим науковим співробітником в Інституті клінічної фізіології.
(редагувати) Головний редактор — Тетяна Вязнікова.
(редагувати) З 1920 до 1924 р. навчалася на біологічному факультеті і одночасно працювала вчителем біології у Дитячому будинку.
(редагувати) Решітник була науковим співробітником у Науково-дослідній станції м. Харкова.
(редагувати) Згодом, коли в будинку ВУАН (нині будівля ННПМ) було створено Інститут захисту рослин, з травня 1942 року до вересня 1943 року Євдокія Решітник працювала в ньому науковим співробітником.
(редагувати) Також вона зайняла посаду головного адміністратора лейблу Queen Bee Records (зараз відомий як IRS Records).
(редагувати) Крістін Лагард, директор-розпорядник МВФ, відзначила , що серед пріоритетів реформ в тому числі є стабілізація фінансової системи.
(редагувати) «Діагностичне обстеження найбільших 20 банків засвідчило, що фінустанови часто переоцінювали фінансову спроможність позичальників і зволікали з визнанням активів проблемними», — зазначила заступник Голови Національного банку України Катерина Рожкова .
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua:
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua зазначала:…
(редагувати) Через півроку, в інтерв'ю Liga.net заступник керівника голови НБУ Катерина Рожкова розкриє окремі деталі трансформації кредитного портфеля банку: «Заборонити трансформацію ми не могли: тоді у „ПриватБанку“ були б підстави заявляти, начебто НБУ занадто необ'єктивний і своєю забороною проводити трансформацію завадив банку виконати програму поліпшення якості кредитного портфеля.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua : "… ми маємо підписаний лист.
(редагувати) Пізніше, в інтерв'ю Liga.net заступник голови НБУ деталізувала: «Лист колишніх акціонерів написано у вільній формі, це добровільно взяте на себе зобов'язання.
(редагувати) Заступник Голови НБУ Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua відзначила складну фінансову ситуацію в банку на момент націоналізації: «(Скільки часу «ПриватБанк» міг ще пропрацювати в тому форматі, в якому він працював) — …Ніскільки.
(редагувати) Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова зазначала: «Потрібно розуміти, що націоналізація „Привату“ — це не бажання когось в Україні.
(редагувати) На думку Марії Репко, заступника виконавчого директора Центру економічної стратегії, уряд вдався до входження до капіталу приватного банку через кілька ключових ризиків: ризик неплатоспроможності найбільшого банку в країні та ризик макроекономічної дестабілізації.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua зазначила: "(Рішення українських судів, які вже були прийняті в Україні по Суркісам, А-Банку по bail-in) як мінімум, дивують, оскільки закон чітко визначає, що при націоналізації системного банку всі відповідні зобов'язання повинні бути конвертовані в капітал…
(редагувати) Пізніше заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначала: «За підсумками річного аудиту, який був проведений компанією Ernst & Young, загальний обсяг резервів під кредитний портфель, наданий юридичним особам, склав 184 млрд грн.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua: « … компанія Ernst & Young предметно не вивчала проблематику інсайдерських кредитів у рамках підготовки висновку до звітності банку за 2016 рік за міжнародними стандартами фінзвітності.
(редагувати) Колишній корпоративний секретар «ПриватБанку» Вікторія Страхова у соціальній мережі зазначала: «…
(редагувати) Щодо ролі куратора від Національного банку в «ПриватБанку» протягом цього періоду, заступник глави НБУ зазначила наступне:…якщо банк навмисно приховує операції, куратор про них нічого не знає, оскільки подібні рухи за рахунками не відображаються в реальному часі.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua повідомила: «Ми розуміли, що такий великий обсяг кредитів повернути разово неможливо, тому що це вб'є бізнес — для цього і був необхідний план реструктуризації кредитів.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначила:
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua розказала подробиці роботи з банківським аудитором: "PricewaterhouseCoopers — це компанія, яка офіційно здійснювала щорічній аудит «ПриватБанку».
(редагувати) В інтерв'ю liga.net заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова розказала про особливості віднесення «ПриватБанку» до неплатоспроможних: «Причина, по якій банк був віднесений до категорії неплатоспроможних — відсутність капіталу і ліквідності.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю finbalance.com.ua доповнювала, що "Бурхливий розвиток «ПриватБанку» і зростання його кредитного портфелю почалися десь з 2007—2008 року.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю 112.ua зазначила:…перше завдання, яке стоїть перед банком сьогодні, — це провести інвентаризацію активів, перевірити документи, які є в наявності (на відповідність їх вимогам законодавства), і зробити нову оцінку активів.
(редагувати) Заступник Голови Національного Банку Катерина Рожкова в інтерв'ю Zn.ua:…
(редагувати) Такий дисбаланс свідчить про те, що в мережу АЗС незаконно потрапляють невраховані нафтопродукти з приховуваним джерелом походження», — зазначила Вікторія Войціцька, яка виступила ініціатором депутатського запиту.
(редагувати) Катерина Рожкова, заступник голови НБУ в інтерв'ю finbalance.com.ua повідомила: «Вони (власники облігацій) робили висновки (про інвестування в облігації банку) на основі звітів PwC…
(редагувати) Крістін Лагард, Директор-розпорядник МВФ прокоментувала рішення уряду про входження держави в капітал банку: «Сьогоднішнє рішення української влади щодо націоналізації „ПриватБанку“ є важливим кроком у зусиллях, спрямованих на забезпечення фінансової стабільності.
(редагувати) Їздила у В'єтнам як артистка, потім оселилась на Філіппінах, де працювала директор з розваг військовій базі США в Субік-Бей.
(редагувати) Дипломант Всеукраїнського літературного молодіжного конкурсу «Гранослов» (2006), лауреатка конкурсів «Старосинявська весна», «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Європа в школі», «Троянди і виноград» та ін. Володарка гран-прі фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (2018).
(редагувати) З 1914 по 1922 роки була директором музею Museu Paraense Emílio Goeldi.
(редагувати) Катери́на Омеля́нівна Гончаре́нко (, станція П'ятихатки Катеринославської губернії, тепер П'ятихатського району Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, заступник начальника комбінату «Артемвугілля» Сталінської області.
(редагувати) Женев'єва Б'южольд (; нар. 1 липня 1942) — канадська акторка, лауреат премій «Золотий глобус» і «Джині», номінантка премії «Оскар» в категорії «Краща жіноча роль».
(редагувати) Белліс Хладовін біжить з гігантського мегаполісу Нью-Кробюзон за своїх обставин; досвідчений лінгвіст, вона влаштовується перекладачем на цей корабель.
(редагувати) Рут працювала лікарем-дієтологом, читаючи ще й лекції з культури їжі.
(редагувати) Згодом, вона обійняла посади асистента та доцента кафедри фізіології рослин КДУ імені Т. Г. Шевченка.
(редагувати) Раніше займала посаду заступника Міністра закордонних справ Польщі.
(редагувати) У 1992-1995 роках і 1999-2012 роках працювала в варшавському Центрі східних досліджень, в якому пройшла шлях від експерта до начальника Російського відділу і заступника директора.
(редагувати) У тому ж році стала директором програми Відкритого європейського Фонду імені Стефана Баторія.
(редагувати) Пуїг жив у Парижі, Лондоні, Стокгольмі, працював учителем, помічником директора фільму, посудомийкою, перекладачем субтитрів.
(редагувати) Після війни працювала в польському Управлінні репатріації у Франкфурті як перекладачка й інспекторка дитячих будинків, також була співробітником Національної бібліотеки у Варшаві.
(редагувати) Бетті Вільямс (; 22 травня 1943, Белфаст — 17 березня 2020, там само) — лауреат Нобелівської премії миру 1976 року спільно з Мейрид Корріган.
(редагувати) Потім перейшла до інтернет-видання «Українська правда», де працювала редактором, писала статті.
(редагувати) У 1990 році вона стала першим професором університету Лаурезі С. Рокфеллера в Прінстоні та директором-засновником свого Університетського центру людських цінностей, першого та найуспішнішого серед університетських мультидисциплінарних етичних центрів у світі.
(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована в Казахську РСР, де працювала завідувачем дитячих ясел та головою виконавчого комітету Бурундайської сільської ради Алма-Атинського сільського району Алма-Атинської області.
(редагувати) Народилася в Стрию, вона навчалась із Йозефом Гофманом у Відні в Школі мистецтв і ремесл (тепер — Університет прикладного мистецтва) і працювала дизайнером для Віденських майстерень перед тим як іммігрувати в США в 1925 році зі своїм першим чоловіком, архітектором і дизайнером Вольфгангом Гофманом.
(редагувати) Пізніше вона створювала колекції для J. P. Stevens & Company (1958-59) і була дизайнером-консультантом для Ames Textile Corporation.
(редагувати) Інші персональні виставки робіт Стаут були представлені в Філадельфійському музеї коледжу мистецтв та в Інституті моди технологій, де Стаут була викладачем та консультантом.
(редагувати) Софі́я Миха́йлівна Єфре́менко (, село Мокроєланчик, тепер Амвросіївського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, змінний майстер цеху випалювання цементу Амвросіївського цементного заводу (комбінату) Сталінської області.
(редагувати) Кла́вдія Омеля́нівна Капран (Матвіє́нко) (, село Іванівка, тепер селище Антрацитівського району Луганської області — ?) — українська радянська діячка, інженер, майстер пресового цеху, старший інженер виробничого відділу Часів-Ярського шамотного заводу імені Орджонікідзе Сталінської області.
(редагувати) Антоні́на Макси́мівна Па́щенко (, село Байрак, тепер північно-східний район міста Горлівки Донецької області — ?) — українська радянська діячка, інженер, начальник технічного відділу Краснолиманського відділку руху Північно-Донецької залізниці Сталінської області.
(редагувати) Наді́я Я́ківна Удовиченко (, село Благодатне, тепер селище Волноваського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, інженер, науковий співробітник Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт в гірничій промисловості Сталінської області.
(редагувати) У середній школі вибиралася комсомольським організатором, в Московському хіміко-технологічному інституті — членом комітету та секретарем факультетського бюро ВЛКСМ, у Макіївському науково-дослідному інституті — членом комітету інститутської організації ЛКСМУ, членом бюро районного комітету та членом бюро Макіївського міського комітету ЛКСМУ.
(редагувати) Раї́са Васи́лівна Ха́рченко (, селище Уразово, тепер Валуйського району Бєлгородської області, Російська Федерація — ?) — українська радянська діячка, інженер із експлуатації, начальник ремонтно-конструкторського відділу Зуївської державної районної електричної станції Сталінської області.
(редагувати) Марі́я Васи́лівна Біле́цька — український лікар та волонтер.
(редагувати) У 1967 році в БДІНГ ім. В. В. Куйбишева була утворена кафедра економіко-математичних методів і програмування, М. І. Ведута був першим її завідувачем.
(редагувати) Ольга Миколаївна Ямщикова ( — ) – льотчик-винищувач, командирка ескадрильї 586 ІАП.
(редагувати) У 1931—1938 роках — заступник голови і голова колгоспу в селі Павлівка Донецької області.
(редагувати) Мати – Полюдова Тетяна Федорівна – працювала вихователем у школі-інтернаті.
(редагувати) 1956 р., Магадан, )— майстер пошиття народного одягу, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.
(редагувати) Анжела Альфредівна Доскоч ( 10 червня 1975, м. Вижниця) — український педагог, художній керівник Народної хорової капели «Зоринка», директор «Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча" (м. Тернопіль).
(редагувати) Людмила Миколаївна Минтус (, Кролевець, Кролевецький район Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.
(редагувати) Чень Хао (; 9 грудня 1979, Ціндао) — китайська акторка, телеведуча, співачка; заступник керівника профсоюзу акторов «Китайської асоціації телевізійних артистів».
(редагувати) Одночасно Будзан Б. П. був позаштатним радником віце-прем'єрів міністрів України, членом Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень, заступником голови Конгресу української інтелігенції, співголовою Тернопільського земляцтва в Києві.
(редагувати) Далі вона була обрана Секретарем Швейцарського союзу профспілок, де вона мала справу із питаннями, пов'язаними із соціальним страхуванням, трудовими законами та правами жінок.
(редагувати) Раїса Іванівна Калмикова, (, , Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.
(редагувати) Петрова Олена Анатоліївна, (, , Сумська область), — майстер художнього ткацтва, членкиня Спілки майстрів народних мистецтв України.
(редагувати) Дружина Джорджа — Фібі Герст, меценат і феміністка
(редагувати) Дороті Гудман, вчитель літератури, а згодом і соціальний працівник, заснувала місцевий розділ миротворчої групи SANE / Freeze.
(редагувати) Гудман була новинним директором радіостанції Pacificia WBAI в Нью-Йорку протягом десятиліття, коли вона заснувала Демократію зараз!
(редагувати) Надія Вікторівна Вакуленко (20.09.1962, с. Бокиївка Волочиський район, Хмельниччина) — майстер художньої вишивки, заслужений майстер народної творчості УРСР (1969), членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва.
(редагувати) Надія Вакуленко — членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва (1991), заслужений майстер народної творчості України, Лауреат обласної премії ім. П. Артеменка, районної — «Решетилівські дивоцвіти — 2015».
(редагувати) Дмитренко Наталія Євгеніївна (, Мічурінськ, Тамбовська область) — майстер килимарства, член Національної спілки художників України.
(редагувати) 2005—2006 рр. працювала художником по килимарству на Решетилівській фабриці художніх виробів ім. [Клара Цеткін[|Клари Цеткін]].
(редагувати) Її робота є предметом деяких суперечок, і вона працювала консультантом Державної нафтової компанії Азербайджану, одночасно написавши в рекламних цілях азербайджанському уряду.
(редагувати) і була науковим директором проєкту "Каспійські дослідження" в Школі державного управління Кеннеді Гарвардського університету де вона була докторантом у програмі міжнародної безпеки.
(редагувати) Дизайнером і автором оригінал-макету альбому була Галина Блейх.
(редагувати) З епізоду 189 вона виступає новим начальником шосе поліції в німецькому серіалі Спецзагін «Кобра 11» — Дорожня поліція.
(редагувати) Саргилана Макарівна Баїшева (; нар. 22 червня 1952, Якутськ) — якутська дослідниця малочисельних народів Півночі, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, член Союзу журналістів Росії.
(редагувати) 2004—2007 — заступник директора з науки, завідувачка сектору соціально-економічних досліджень Інституту проблем малочисельних народів Сибірського відділення РАН.
(редагувати) Вона також була успішним художником-постановником і відома своєю участю в Євробаченні 1963 року.
(редагувати) У 2001 році стала директором Центру комерційного права в проєкті Делойт в Україні, а з 2006 року очолювала благодійну організацію «Центр комерційного права».
(редагувати) У Роменській жіночій гімназії навчалися такі видатні земляки: професор, доктор педагогічних наук, заслужений учитель України Тетяна Федорівна Бугайко, майстер художньої кераміки, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії СРСР О.Черепанова, заслужена вчителька України Неоніла Омельченко.
(редагувати) З 1950 по 1955 рік директором школи була Тригуб Ганна Юхимівна.
(редагувати) Уляна Андріївна Шкром'ю́к ( 15 жовтня 1952, Нагірянка, Україна) — український майстер художніх народних промислів.
(редагувати) Мати — Світлана Михайлівна (дівоче прізвище — Козлова; 1929—1995) — співробітник ІСЕМВ, доктор економічних наук, професор.
(редагувати) Виховувався в родині місцевої інтелігенції: мати Алла Федорівна була бібліотекарем, батько Володимир Миколайович працював художником-оформлювачем у Будинку культури (його майстерня знаходилася в центрі міста), а також займався музикою.
(редагувати) Головний редактор — кандидат філологічних наук Ірина Прохорова.
(редагувати) Венера Тімерханівна Рахімова (, ; 10 червня 1946, Кардар'їнське, Узбецька РСР) — радянська та російська акторка, Народна артистка Башкортостану, лауреат премії імені Салавата Юлаєва.
(редагувати) Директор Кумицька музично-драматичного театру ім. А.-П. Салаватова (1994—2017).
(редагувати) Після закінчення навчання Гезер Нойєрт працювала урядовим консультантом з податків, медичного страхування та справах, пов'язаних із соціальним захистом.
(редагувати) У 2010 році директором педагогічного коледжу стала Олена Іванівна Олійник, кандидат педагогічних наук, колишня випускниця цього навчального закладу.
(редагувати) Його батько-колоніальний адміністратор-зробив кар'єру в Західній Африці, мати до весілля працювала вчителем у школі.
(редагувати) До 2015 року була головним редактором українського видання «Экспресс-газета».
(редагувати) Невдовзі, у зв'язку з розширенням франшизи, переїхала до Києва, де стала головним редактором української версії видання «Экспрес-газета» і познайомилась з Шуровим.
(редагувати) Продовжуючи навчання в Брін Маур Коледжі, вона отримала докторський ступінь з політичних наук з університету штату Іллінойс, де вона була співробітником Карнегі з міжнародного права в 1925 році.
(редагувати) У Петербурзі Катаріна Кавос став «директором музики» імператорських театрів, писав і ставив опери, в тому числі «Життя за царя» (1815).
(редагувати) Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в східних районах РРФСР, працювала лаборантом спеціальної станції Магнітогорського металургійного комбінату імені Сталіна Челябінської області.
(редагувати) Любов Михайлівна Глущенко (, село Олексіївка, тепер селище Олексієво-Дружківка Костянтинівського району Донецької області — ?) — українська радянська діячка, директор Катерино-Олександрівської початкової школи Костянтинівського району Сталінської області.
(редагувати) Покровителькою першої події стала почесний Посол Фестивалю – відома українська співачка і композитор Джамала.
(редагувати) Стовпченко Ганна Петрівна (, Дніпропетровськ) — українська вчена у галузі металургії, провідний науковий співробітник Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона Національної академії наук України, доктор технічних наук (1993), професор (2006).
(редагувати) Олена Романовська є лауреатом багатьох престижних фестивалів та нагород, серед яких Червона рута, Слов'янський базар, Крізь терни до зірок, Мелодія.
(редагувати) Його дружина працювала директором письменницького клубу, керувала секцією дитячої літератури обласної письменницької організації, мала десяток книжок, але її через чоловіка не приймали в члени СПУ.
(редагувати) ЛДП секретар Нобутеру Ісіхара вказала в жовтні 2010 року, що Масудзоэ буде балотуватися в якості кандидата в 2011 Токіо губернаторських виборах, які Масудзое категорично заперечив, заявивши, що він буде відбувати термін його повноважень у палаті радників.
(редагувати) Дочка — Наталія Аполлонівна Добромислова, кандидат медичних наук, лікар-рентгенолог.
(редагувати) Тамара Олексіївна Вакуленко (Самарська) (7 квітня 1963, с. Петриківка, Дніпропетровська область) — українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (2006), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1995), лауреат премії ім.
(редагувати) Діна Вікторівна Пімахова (?, Запоріжжя) — колишній перший заступник Голови Державної міграційної служби України.
(редагувати) 1999—2007 працювала на посадах у Запорізькій області, починаючи від державного виконавця районного відділу до заступника начальника Державної виконавчої служби у Запорізькій області.
(редагувати) 2007—2010 роках працювала на посаді начальник відділу в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.
(редагувати) Бібіана Беглау була лауреатом багатьох нагород, у тому числі Срібного ведмідя Берліналу за кращу жіночу роль, премію Ульріха Дідгрубера та премію Адольфа Грімме.
(редагувати) Після цього Ана-Люсія звільнилася з поліції, посварившись з матір'ю, яка була її начальником, і стала працювати офіцером безпеки в аеропорті Лос-Анджелеса.
(редагувати) З 2006 по 2008 рік обіймала посаду спортивного директора жіночої збірної Боснії і Герцеговини з гандболу.
(редагувати) Валентина Іванівна Міленко (, Балівка, Дніпропетровська область) — майстер петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (2014), народний майстер петриківського розпису (1989).
(редагувати) Протягом 1986—1990 рр. працювала художником на петриківській фабриці художніх виробів «Дружба».
(редагувати) Валентина Іванівна Міленко — майстер петриківського розпису Експериментального цеху петриківського розпису Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату.
(редагувати) Тимошенко Віра Іванівна — український правознавець, доктор юридичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Національної академії внутрішніх справ.
(редагувати) З 1986 р. по 1995 р. працювала в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: займала посади молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника.
(редагувати) Дубинка Н. Д. працювала майстром на заводі «Художній керамік», учителем гончарства в Колегіумі мистецтв у Опішному (нині — Державна спеціалізована художня школа-інтернат I-III ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського).
(редагувати) Дубинка Н. Д. працювала творчим майстром на заводі «Художній керамік», пізніше у Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, згодом навчала майбутніх художників-керамістів у Дитячій спеціалізованій художній школі-інтернаті «Колегіум мистецтв у Опішному».
(редагувати) Працювала заступником секретаря партійної організації колгоспу імені РСЧА, членом правління артілі.
(редагувати) Адія Хабібуллівна Ситдикова (; 12 грудня 1913 — 29 травня 2000) — Народний художник Башкирської АРСР, лауреат державної премії Республіки Башкортостан імені Салавата Юлаєва.
(редагувати) Наталія Григорівна Стець ( 20 вересня 1972, с. Шманьківчики, Україна) — український педагог, композитор, співачка.
(редагувати) Вона лауреат численних галузевих та державних нагород.
(редагувати) Вона приєдналася до на тимчасову посаду в 1984 році, і стала постійним науковим співробітником тут же роком пізніше.
(редагувати) З вісімнадцяти років працювала балетисткою та інструктором в Лос-Анджелеосі.
(редагувати) Була головним організатором однієї з аргентинських експедицій.
(редагувати) "Надія Стефурак, "головний редактор Teatrarium.com, театрознавець.""«Візитівкою формації „Дикий театр“ стали відсутність пафосу, моралізування та удаваної цноти.
(редагувати) "Анастасія Гайшенець, журналіст, театральний критик, головний редактор журналу «Український Театр».
(редагувати) Світла́на Па́влівна Сидоре́нко (, м. Київ — Київ) — науковець у галузі біології нормальних і злоякісно трансформованих клітин та клітинної імунології, доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, завідувачка відділу молекулярної та клітинної патобіології Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015).
(редагувати) З 1961 до 1996 року була науковим співробітником Інституту зоології та ботаніки Академії наук Естонської РСР (згодом Академії наук Естонії).
(редагувати) У 1940-х-50-х роках Мюзидора працювала науковим співробітником з історичних досліджень Французької сінематеки.
(редагувати) Разом зі своєю сестрою Валентиною Макаровою у 1986 році стала ініціатором створення дитячої філармонії, а також ансамблю скрипалів «Cantabile».
(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.
(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.
(редагувати) Вчений секретар УАЮ — випускниця магістерської програми з юдаїки й аспірантка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Надія Уфімцева (обрано лютий 2020 р.).
(редагувати) Піппа Норріс (народилася 10 липня 1953 р.) — викладач порівняльної політики в Університеті Кеннеді, австралійський лауреат, професор уряду та міжнародних відносин у Сіднейському університеті та директор Проєкту доброчесності виборців.
(редагувати) Статті з журналів включають публікації в Британському журналі політичних наук, політологічні дослідження, політичні комунікації, Європейського журналу політичних досліджень, Міжнародні політологічні огляди, виборчі дослідження та законодавчі дослідженння, а також вона була засновником Гарвардського університету та редактором Міжнародного журналу про політику.
(редагувати) До цього працювала художником розкадровки та автором історій над телесеріалом «Час пригод».
(редагувати) Ярослава Юріївна Ткачук (29 січня 1957 р., с. Березово, Хустський р-н, Закарпатська область) — український мистецтвознавець, генеральний директор Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї.
(редагувати) Донька Елеонора Миколаївна (нар. 1930), лікар-педіатр, зав. клінічною лабораторією дитячої міської клінічної лікарні ім. Н. Ф. Філатова у Москві.
(редагувати) З 1974 року по 1989 рік директором школи працювала Самойленко Наталія Павлівна.
(редагувати) У березні 1986 року вона стала засновницею і генеральним директором Hamilton Technologies, Inc. в Кембриджі, штат Массачусетс.
(редагувати) У 2015 році почалася активна творча співпраця зі співачкою та композитором "Каріною Плай" — запропонував їй увійти в оновлений склад ГАЛАКТИКИ, випустив із нею два спільних альбоми.
(редагувати) По закінченні університету до 1994 року працювала інструктором Харківського міськкому комсомолу, секретар Дзержинського райкому, заввідділу Харківського обкому ЛКСМУ, у 1988—1994 рр. — депутат Дзержинської районної ради м. Харкова.
(редагувати) Каращук Катерина Семенівна (1933, Вересоч, Чернігівська область — 15 червня 2014, Прилуки) — художник традиційної художньої вишивки, заслужений майстер народного мистецтва України (2001).
(редагувати) Директор Російського музичного товариства, дружина московського фабриканта, мецената й колекціонера російського та європейського живопису, літератора, художнього критика М. А. Морозова (1871-1903).
(редагувати) Далія Трускіновська є лауреатом премії «Фанкон» у 1997 році за роман «Монах і кішка».
(редагувати) Залишалася в університеті ще впродовж шести років, працюючи в Єркській обсерваторії й іноді подорожуючи до обсерваторії Макдональд в Техасі, де як науковий співробітник співпрацювала з В. В. Морганом.
(редагувати) Дослідницька посада не була постійною, тому Роман стала інструктором, а пізніше асистент-професором.
(редагувати) Роман стала першим начальником відділу астрономії в Управлінні космічної науки НАСА, започаткувавши саму програму; цим самим вона стала першою жінкою, призначеною на керівну посаду в космічному агентстві.
(редагувати) Займала різні інші посади в НАСА, зокрема була начальником відділу астрономії і теорії відносності.
(редагувати) Роман також була консультантом в ORI, Inc. з 1980 по 1988 рік.
(редагувати) Кандидат історичних наук, Доктор політичних наук, головний науковий співробітник Інституту соціології РАН, членкиня Ради при Президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини.
(редагувати) Вона також була редактором трьох наукових книг.
(редагувати) У 1974 році Фейнман стала першою жінкою, обраною членом Американського геофізичного союзу (АГС), а пізніше двічі обиралася секретарем Відділення сонячної і міжпланетної фізики ().
(редагувати) Вона також була організатором комітету АГС, який займався питаннями справедливого ставлення до жінок всередині геофізичної спільноти.
(редагувати) Вона була членом кількох підрозділів МАС, включаючи такі як «Division E Sun and Heliosphere; Division G Stars and Stellar Physics; and Division E Commission 49 Interplanetary Plasma & Heliosphere», а також була асоційованим редактором журналу Journal of Geophysical Research: Space Physics.
(редагувати) Батько Іван Юрійович (1920—1996) — журналіст; мати Єва Василівна (1933) — пенсіонерка; дружина Олена Петрівна (Дзюба,1959) — хореограф, приватний підприємець, донька Олена (1979) — журналіст, син Володимир (1986) — фахівець з міжнародних економічних відносин, онуки Олександр (1999, студент Львівського національного університету імені І. Франка), Володимир (2009) та Максим (2017).
(редагувати) Понад десять років віддала видавництву «Радянська школа», де працювала редактором художньої редакції та старшим редактором редакції естетичного виховання.
(редагувати) З 1963 по 1974 рр. працювала старшим редактором видавництва «Радянська школа», закінчила аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН України.
(редагувати) Вона є засновником та президентом фірми ландшафтної архітектури, Mia Lehrer + Associates, яка розташована в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія .
(редагувати) Від 1960 року працювала в Інституті фізики напівпровідників НАН України (Київ): старшим науковим співробітником, від 1966 до 1995 року — завідувачем відділу електролюмінесценції, від 1995 року — провідним науковим співробітником.
(редагувати) Від 1971 до 1988 рр.– у Спеціальній астрофізичній обсерваторії АН СРСР (селище Нижній Архиз, Карачаєво-Черкесія, РФ); від 2009 Караченцева В. Ю. працювала провідним науковим співробітником Головної астрономічної обсерваторії НАНУ (Київ).
(редагувати) Катерина Романівна Сусак (, Косів, Івано-Франківська область), — мистецтвознавець, педагог, вихователь фахівців художньої вишивки, ректор Косівського інституту ПДМ, членкиня Спілки народних майстрів України, заслужений працівник культури України.
(редагувати) До початку другої світової війни (1938—1940 рр.) І.Мізецька також працювала на посаді молодший науковий співробітник Інституту фізики АН УРСР.
(редагувати) У 1954 році вона повернулась до Інституту фізики АН УРСР, де обійняла посаду старший науковий співробітник.
(редагувати) Лідія Степанівна Нянькіна (; 23 вересня 1965, с. Серп Алнаського району Удмуртії) — удмуртська письменниця, поетеса, журналіст, перекладач.
(редагувати) Як головний редактор відмовила у публікації статті щодо заперечення зв'язку між ВІЛ та СНІД, що викликало широку дискусію в наукових колах та пресі (втім, статтю було надруковано за наступного головного редактора).
(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.
(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.
(редагувати) Станом на грудень 2017 року департамент в уряді Дональда Трампа очолювала державний секретар Елейн Чао.
(редагувати) Тамара Василівна Левицька була художником-оформлювачем Сумського відділення Художнього фонду.
(редагувати) За деякими відомостями, єдина жінка-танкіст у 1-й гвардійській танковій армії та єдина жінка, що обіймала посаду заступника командира танкового батальйону.
(редагувати) Отримала направлення в школу льотчиків у Херсон, По закінченні якого в 1939 році була інструктором Калінінського аероклубу.
(редагувати) Залікувати рани їй допомогли спочатку санінструктор Юлія Кращенко, яка потрапила в полон у ході боїв на магнушевському плацдармі близько Студзянок, який і повинні були допомогти обороняти штурмовики 805-го ШАП; в Зоннебурге — військовий лікар 2-го рангу Георгій Федорович Синяков, потрапив у полон ще в серпні 1941 року під Києвом, і професор Белградського університету Павле Трпинац.
(редагувати) Згодом була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Надбужжя».
(редагувати) В ІУЗ працює декілька дослідницьких віце-президентів, серед яких президент та головний виконавчий директор Фонду ІУЗ, Кетлін Б. Кері (колишня компанія GE Capital Real Estate); [8] головний спеціаліст з маркетингу та членства, Адам Й. Смоляр (колишній — Савилз Стдлі) ; [9] головний виконавчий директор, Жанна Р. Меренсон (керівник групи «Белграв»); [10] виконавчий віце-президент мережі для країн Америки, Стефані С. Вассер; [11] та виконавчий директор ІУЗ Terwilliger Center for Housing, Stockton Williams.
(редагувати) Ганна Онуфріївна Селянчина (, селище Воловець, тепер Воловецького району Закарпатської області — ?) — українська радянська діячка, вчителька, секретар Закарпатського обласного комітету ЛКСМУ.
(редагувати) Займала посаду директора ТОВ «Фонд ефективної політики» по новим проєктам.
(редагувати) Восени-взимку 2003 року Марина Литвинович працювала директором проєктів фонду «Відкрита Росія», заснованому співвласниками «ЮКОС» Михайлом Ходорковським і Леонідом Невзліним.
(редагувати) 1920 у Відні стала ініціатором і засновником першої жіночої організації в українській діаспорі — Українського жіночого союзу, 1921 заснувала секцію студенток товариства «Січ».
(редагувати) 1927 з сім'єю переїхала до Львова, працювала директором фахової школи в жіночому кооперативі «Труд».
(редагувати) 1980 року Кошта у групі з 15 гравців був також залучений у внутрішній конфлікт, в результаті якого було звільнено головного тренера Хосе Марію Педроту і спортивного директора Хорхе Нуну Пінту да Кошту.
(редагувати) Мати — представник циркової династії Ірина Михайлівна Кріхелі, згодом — Майстер народньої творчості (декоративно-ужиткове мистецтво), виступила ілюстратором деяких книжок Ангеліни Кріхелі.
(редагувати) Консультант з медичних питань — ендокринолог Наталя Кошова
(редагувати) Консультант — дитячий психолог Юлія Смаровоз
(редагувати) З 1945 року — лікар-терапевт, завідувачка медичної частини санаторію «Ударник» міста Євпаторії Кримської області.
(редагувати) В результаті відео вийшло в ефір, а Ольга Червакова, перший заступник голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, написала у Facebook «відкрите депутатське звернення» до генерального прокурора Віктора Шокіна та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з проханням порушити кримінальне провадження, оскільки, за її словами, в діях Олександра Авакова, описаних журналісткою, містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».
(редагувати) Дарія Макарівна Дудура (, село Крутьки, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — ?) — українська радянська діячка, директор Сімферопольського тютюново-ферментаційного заводу Кримської області.
(редагувати) Після закінчення німецько-радянської війни працювала заступником керуючого Кримського обласного тресту «Головтютюнсировина».
(редагувати) Головний редактор — Тетяна Ніколаєнко.
(редагувати) Юлія Василівна Бурак (, тепер Львівська область — ?) — українська радянська діячка, новатор виробництва, регулювальниця радіоапаратури, старший майстер відділу технічного контролю Львівського виробничого об'єднання «Електрон» Львівської області.
(редагувати) З 1939 року працювала секретарем дирекції заводу, а потім техніком-регулювальником Львівського заводу «Контакт».
(редагувати) З 1950 року працювала старшим контрольним майстром відділу технічного контролю цеху складання електролічильників, а після реорганізації заводу «Контакт» у Львівський телевізорний завод в 1957 році — старшим контрольним майстром відділу технічного контролю та регулювальницею радіоапаратури.
(редагувати) З 1970 року — регулювальниця радіоапаратури, старший майстер відділу технічного контролю Львівського виробничого об'єднання «Електрон» Львівської області.
(редагувати) Його бібліотекарем була Кожушко Ганна Олексіївна.
(редагувати) У 1975—1977 роках працювала молодшим науковим співробітником науково-дослідного сектору з проблем розвивального навчання при кафедрі психології Харківського державного університету.
(редагувати) У 1977—1978 роках працювала на кафедрі російської мови Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди асистентом, 1982—1985 роках — старшим викладачем, 1985—1989 роках — доцентом.
(редагувати) У 1995—2000 роках була професором, а в 2000—2007 роках завідувачем кафедри українознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.
(редагувати) Хорошим організатором піонерських справ була Пустельник Роза Вініамінівна.
(редагувати) Директором школи була призначена Бернадіна Ольга Пилипівна.
(редагувати) В школі в цей час працювали такі вчителі: Бернадіна Ольга Пилипівна — директор школи, Андрійчук Андрій Омельянович — завуч, Загорівська Антоніна Яківна, Біленька Марія Захарівна, Городецька Федора Григорівна, Сускіна Меланія Григорівна, Рибак Костянтин Спиридонович, Ткачук Марія Тимофіївна, Петричук Любов Петрівна, Темченко Галина Максимівна, Городецька Галина Олександрівна.
(редагувати) В школі працювали такі вчителі: Махиня Федір Гнатович - директор, Ковальчук Наталія Сергіївна — завуч, Андрійчук Андрій Омельянович, Загорівська Антоніна Яківна — вчитель історії, потім з 1954 р.
(редагувати) Рачук Галина Макарівна, Біленька Марія Захарівна — вчитель біології, Городецька Марія Іванівна — вчитель російської мови і літератури, Рибак Костянтин Спиридонович — вчитель математики, Рибак Галина Іванівна — вчитель російської мови і літератури, Нікітенко Марія Семенівна, Петричук Любов Петрівна, Городецька Федора Григорівна, Сускіна Меланія Григорівна.
(редагувати) Прийшло нове поповнення вчителів: Григорусь Галина Миколаївна – вчитель російської мови і літератури , Гоменюк Антоніна Ананіївна – вчитель хімії і біології , Куніц Лариса Миколаївна – вчитель фізкультури , Воронцова Людмила Іванівна , Яценко Наталія Олександрівна, Кот Валентина Петрівна, Лариса Іванівна Гарбовська, Мудрак Олександр Іванович, Тетяна Олексвандрівна Міськова.
(редагувати) Популярність Махалії Джексон на Середньому Заході швидко зростала, і в 1937 році вона стала першим виконавцем госпел у фірмі Decca Records, зробивши чотири записи у супроводі піаніста і органіста Естел Аллен.
Пам’ятний знак робітникам і службовцям заводу гірничого машинобудування, які загинули у 1941-1945 рр.[ред. код]
(редагувати) Пошукову роботу провела співробітник відділу кадрів заводу «Комуніст» Тетяна Яківна Гуль.
(редагувати) Агафія Корніївна Терещенко (, село Новопавлівка, тепер Межівського району Дніпропетровської області — ?) — українська радянська діячка, секретар первинної партійної організації і заступник голови колгоспу імені Маленкова Рожищенського району Волинської області.
(редагувати) У 1950 році працювала директором інкубаційно-птахівничої станції у Волинській області.
(редагувати) Габрієль Яред є засновником і директором «Академії плеяди», створеною для підтримки молодих композиторів у виробництві і просуванні їхньої музики.
(редагувати) Старєва Анна Михайлівна (, м. Миколаїв) — український педагог, директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2010—2016), кандидат педагогічних наук, доцент навчально-наукового інституту історії, політології та права Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (2016—2017).
(редагувати) Працювала директором Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2010—2016).
(редагувати) Обиралася делегатом XXIII з'їзду КП України, депутатом Івано-Франківської обласної ради, депутатом і заступником голови виконавчого комітету Балинцівської сільської ради депутатів трудящих, членом Івано-Франківського обласного і Снятинського районного комітетів КПУ, членом правління республіканського товариства «Знання».
(редагувати) Марія Володимирівна Скобельська ( — ?) — українська радянська діячка, лікар Станіславської районної лікарні Станіславської області.
(редагувати) Наді́я Ма́рківна Го́льденберг (; 1891, Київщина — 1981, Москва) — українська і російська піаністка, музичний педагог, композитор.
(редагувати) Парасковія Андріївна Федорчак (, село Росохач?, тепер Городенківського району Івано-Франківської області — ?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, завідувач свиноферми колгоспу імені Хрущова села Росохач Гвіздецького району Станіславської (Івано-Франківської) області.
(редагувати) Мотрона Андріївна Світлична (, село Харьковка (Харківка), тепер Старополтавського району Волгоградської області, Російська Федерація — ?) — українська радянська діячка, заслужена вчителька Української РСР, директор Станіславського інституту удосконалення вчителів, директор Станіславського педагогічного училища.
(редагувати) З початком німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована у східні райони СРСР, працювала директором середньої школи у місті Совєтську Саратовської області РРФСР; завідувачем районного відділу народної освіти.
(редагувати) Мама — Віра Степанівна, в той час працювала вчителем початкових класів.
(редагувати) Дар'я В'ячеславівна Литовченко (*2 травня 1989) — українська вокалістка, сопрано, лауреат міжнародних конкурсів.
(редагувати) І в цьому ж році стала асистентом-стажистом у класі професора Валентини Антонюк.
(редагувати) В цьому ж роцi стала лауреатом Другого міжнародного конкурсу «Impreza.
(редагувати) З 1993 по 2010 рр. працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором кафедри ґрунтознавства та агрохімії Миколаївського національного аграрного університету.
(редагувати) З 2010 р. і по 2018 обіймала посаду завідувача кафедри екології та природокористування Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
(редагувати) У 1967 році вона стала лауреатом премії «Deutscher Filmpreis» в номінації "Краще виконання молодою акторкою за роль Анджели у фільмі «Дівчата, Дівчата».
(редагувати) Марія Федорівна Ярмоленко (, тепер Чернігівська область — ?) — українська радянська діячка, новатор виробництва, майстер цеху 4-ї взуттєвої фабрики міста Києва.
(редагувати) Валентина Василівна Магда — вчений секретар Міждержінституту ім. Н. А. Назарбаєва;
(редагувати) З 1946 року працювала лікарем-хірургом Шаргородської районної лікарні Вінницької області.
(редагувати) Марія Леонтіївна Гринюк (30 грудня 1984, Каунас, Литовська РСР) — український художник.
(редагувати) Після звільнення із МГБ — письменниця, редактор у видавництві.
(редагувати) Режисером виступив Семен Горов, а головну роль зіграла тодішній директор гурту — Юлія Колодюк.
(редагувати) Незважаючи на складності, скептичне ставлення хворих до молодого лікаря, вона стає відмінним лікарем і отримує запрошення працювати в клініці у знаменитого професора Медведєва (Леонід Бронєвой).
(редагувати) Анна Аркадіївна Куземко — українська вчена у галузях ботаніки, екології та охорони природи, доктор біологічних наук (2013), провідний науковий співробітник Інституту ботаніки НАН України.
(редагувати) У центрі сюжету — класичний любовний трикутник: Ганна — дизайнер інтер'єру, Андрій — керівник архітектурної фірми.
(редагувати) Серед студентів А. М. Ніженець була така відома в майбутньому постать, як Надія Світлична (учасниця руху щістдесятників, лауреат премії В. Стуса, премії імені Т. Г. Шевченка) та ін.
(редагувати) Ніженець була ініціатором вивчення й увічнення місць перебування Г. С. Сковороди на Харківщині.
(редагувати) Сковороди у засобах масової інформації України, постійно виступала з лекціями, бесідами, доповідями перед фахівцями й громадськістю міста та області, була авторитетним консультантом з проблем сковородознавства на рівні державних структур.
(редагувати) Ніженець була також ініціатором увічнення пам'яті П. А. Грабовського в Харкові.
(редагувати) У 1948—1953 роках працювала літературним редактором у видавництві словників іноземних та національних мов у Москві.
(редагувати) Людми́ла Па́влівна Ге́рмаш (, Умань — , Київ) — український фізик і педагог, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри загальної фізики та фізики твердого тіла НТУУ «КПІ».
(редагувати) Була серед організаторів створення фізико-математичного факультету НТУУ «КПІ» (разом з В. Г. Бар'яхтаром і В. В. Ваніним), працювала заступником декана цього факультету, завідувачем кафедри загальної фізики та фізики твердого тіла.
(редагувати) Олена Грушко вважається засновником унікального жанру російських романів для жінок.
(редагувати) У той же час була диктором Берлінського телебачення, вела програму «Для друзів російської мови», знімалася у кіно та телерекламі.
(редагувати) Валентина Василівна Колтановська (1 травня 1965, Вінниця) — український художник.
(редагувати) Тетяна Лук'янівна Мельник (, місто Мала Виска, тепер Маловисківського району Кіровоградської області — ?) — українська радянська діячка, вчителька, директор Паліївської неповної середньої школи Маловисківського району Кіровоградської області.
(редагувати) З 1891 по 1893 роки вона працювала вчителем у гімназії імені В. Недзялковської у Львові, потім до 1895 року практикувала у школі при тій гімназії.
(редагувати) Ві́ра Семе́нівна Гри́щенко (Красо́вська) — українська радянська діячка, робітниця Кіровоградського заводу сільськогосподарського машинобудування «Червона зірка», інструктор відділу кадрів Кіровоградського обласного комітету КП(б)У.
(редагувати) З 2000 р. була членом вищої ради Болгарської соціалістичної партії, з 2006 по 2012 рр. обіймала посаду заступника голови софійської міської організації БСП.
(редагувати) Єкатерина Спасова Гечева-Захарієва (; , Пазарджик) — болгарський юрист і політик, заступник прем'єр-міністра з питань судової реформи і міністр закордонних справ Болгарії з 2017 р.
(редагувати) Початкова кар'єра художниці була пов'язана з журнальними видавництвами, і складалася досить успішно: це були такі видання, як «» (де працювала художнім редактором), «».
(редагувати) Під час першої світової війни разом із родиною переїхала в місто Калязін Тверської губернії, де працювала інспектором шкіл.
(редагувати) Одночасно працювала заступником голови Володимирівської сільської ради, головою ревізійної комісії сільського споживчого товариства.
(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована до Сталінградської області РРФСР, де працювала вчителькою початкових класів і німецької мови, завучем та директором Коршеватської семирічної школи Ленінського району.
(редагувати) Ірина Георгіївна Кравченко (12 лютого 1949, Томськ — 2003) — український художник.
(редагувати) З того часу Сара була запрошена як виконавець, хореограф та інструктор в більш ніж 40 країн.
(редагувати) Оскільки була хорошим адміністратором, Еліза відсторонила від справ чоловіка і твердою рукою взялася за економіку краю, активно розвиваючи не тільки будівництво, але і культуру.
(редагувати) Галина Янченко, секретар РГК НАБУ ІІІ скликання
(редагувати) Джилл Елен Абрамсон (, 19 березня 1954, Нью-Йорк) — американська письменниця та журналістка, колишній виконавчий редактор The New York Times.
(редагувати) Працювала провідним репортером The American Lawyer, згодом головним редактором The Legal Times.
(редагувати) На щоденному прес-брифінгу 3 січня, Сара Хакабі Сандерс, прес-секретар Білого дому, назвала книгу «наповненою фальшивими та оманливими даними».
(редагувати) Керувала підготовкою 6 кандидатів юридичних наук, була науковим консультантом 1 доктора юридичних наук.
(редагувати) Таварес народився в Порту-Алегрі та провів своє дитинство у міських нетрях разом з батьком, працівником футбольного клубу «Інтернасьйонал», та його матір'ю, вчителем.
(редагувати) 2007 року стала лауреатом Всеросійського телевізійного конкурсу «ТЕФІ — регіон» в номінації «Кращий інтерв'юер».
(редагувати) Марфа Іванівна Гергель (, тепер Черкаської області — ?) — українська радянська діячка, новатор сільськогосподарського виробництва, свинарка, завідувач свиноферми колгоспу «Україна» Іркліївського району Черкаської області.
(редагувати) Паралельно заочного навчання у 1983—1988 роках працювала в Далекосхідному тресті інженерно-будівельних вишукувань, спочатку секретарем-друкаркою, потім інженером з охорони праці.
(редагувати) Послідовно займала посади стажиста, слідчого, помічника прокурора, заступника прокурора Петропавловська-Камчатського, начальника слідчого відділу, старшого помічника прокурора Камчатської області.
(редагувати) У грудні того ж року була знову обрана депутатом Ради народних депутатів Камчатської області третього скликання і очолила комітет по державному будівництву та місцевому самоврядуванню (колишній конституційно-правовий комітет), а також стала заступником голови комісії з регламенту, депутатської етики та процедурних питань.
(редагувати) У тому ж році на з'їзді «Яблука» була обрана заступником Явлінського.
(редагувати) У 2008—2009 роках була заступником голови думського комітету у справах федерації та регіональної політики, в 2009—2011 роках — заступником голови комітету з конституційного законодавства і державного будівництва.
(редагувати) Пізніше разом із Віктором Звагельським стала ініціатором внесення в Кодекс про адміністративні правопорушення поправок, які вводять відповідальність за порушення закону про торгівлю у вигляді оборотних штрафів..
(редагувати) 22 грудня — 55 років від дня народження Роговець Лариси Вікторівни (1962) — оперної співачки, Народної артистки України, лауреата престижних Міжнародних конкурсів, солістки Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.
(редагувати) 26 грудня — 55 років від дня народження Людмили Василівни Пархоменко (1962) — журналістки й поетеси, головного редактора обласної газети «Деснянська правда», лауреата літературно-мистецької премії імені Леоніда Глібова.
(редагувати) Марія Пейчинович-Бурич (; 9 квітня 1963, Мостар, Боснія і Герцеговина) — хорватський політик, економіст, колишній депутат парламенту, член консервативної партії ХДС.
(редагувати) У 1997—2000 роках була директором у фармацевтичній компанії «Pliva».
(редагувати) У 2004—2005 рр. була державним секретарем у відомстві з європейської інтеграції, а потім до 2008 р. — у Міністерстві закордонних справ та європейської інтеграції.
(редагувати) Зокрема, була приватним консультантом з питань проєктів ЄС, Програми розвитку ООН та обопільного фінансування таких проєктів у країнах-кандидатах і потенційних кандидатах на вступ у ЄС, а також у державах-сусідках Європейського Союзу.
(редагувати) Була членом комсомолу, секретарем комсомольського осередку села Коритища.
(редагувати) Під час німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована до Курганської області РРФСР, де працювала завідувачем вівцеферми, ланковою з вирощування кок-сагизу в колгоспі села Піски.
(редагувати) Єва Драгошова працювала бібліотекарем у бібліотеці Інституту водних ресурсів ім. Масарика.
(редагувати) Ейпріл починала свою кар'єру як асистент Бакстера Стокмана.
(редагувати) Валентина Петрівна Лях ( — ?) — українська радянська діячка, лікар, завідувач Старо-Романівської лікарської дільниці Новоград-Волинського району Житомирської області, завідувач Городницького районного відділу охорони здоров'я Житомирської області.
(редагувати) Під час німецько-радянської війни була евакуйована на Урал, працювала лікарем на нікелевих рудниках.
(редагувати) До 2014 року була заступником начальника Військово-медичного управління Служби безпеки України, у 2014 очолила Управління.
(редагувати) В 2004 році звання генерал-майора міліції отримала прес-секретар МВС Тетяна Подашевська.
(редагувати) Левіна Бенінг, старша з п'яти дочок фламандського художника Симона Бенінг, вчилася живопису у батька і у Джуліо Кловіо і до кінця 1530-х років отримала визнання як майстер мініатюри.
(редагувати) Бабенко Галина Миколаївна — радянський і український художник-мультиплікатор, художник-постановник, художник-ілюстратор.
(редагувати) Батько — Савка Станіслав Степанович, мати — Хомик Віра Антонівна, дружина — Савка Галина Михайлівна, артистка, працює з чоловіком, дочка — Савка Мар'яна Степанівна, співачка, актриса, диктор телебачення, син — Савка Сергій Степанович, ілюзіоніст, фокусник, ведучий авторської телепередачі «Атака магії».
(редагувати) Під час німецько-радянської війни у 1941 році була евакуйована в Узбецьку РСР, де працювала директором школи для евакуйованих дітей у місті Ташкенті.
(редагувати) Мкртчян Наталя В'ячеславівна (дівоче прізвище Нікітіна) — сучасна українська художниця, живописець, лауреат Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (2019).
(редагувати) 1937 — стала лауреатом III Міжнародного конкурсу піаністів ім.
(редагувати) Мама — художник-реставратор, викладає у коледжі в Америці, бабуся — журналістка, культурний діяч Маргарита Довгань, а дідусь — відомий український скульптор Борис Довгань.
(редагувати) Друга дружина — Людмила Булдакова, педагог за освітою, працювала директором взуттєвого магазину.
(редагувати) У 1951 році відбувся її дебют у фільмі «Голдберги», а в 1954 році — стала лауреатом премії «Золотий глобус» у номінації "«найбагатообіцяючий новачок серед жінок»" за роль у фантастичному фільмі «Воно прийшло з далекого космосу».
(редагувати) З 1901 року Граймс стала асистентом Огастеса Сент-Годенс і працювала з ним до самої його смерті в 1907 році.
(редагувати) Вона була вчителем в середній школі (м. Віделе), працювала інженером в румунській нафтовій компанії Petrom.
(редагувати) З 2009 р. — депутат Європарламенту від Румунії, обіймала посаду заступника голови Комітету з питань сільського господарства та розвитку села.
(редагувати) Нільсен була заступником голови адміністрації президента США з вересня по грудень 2017 р. і керівником апарату міністра внутрішньої безпеки з січня по липень 2017 р.
(редагувати) З 1989 року по 1990 рік працювала лаборантом воєнної кафедри Далекосхідного державного університету у місті Владивосток.
(редагувати) З 1998 року по 1999 рік працювала асистентом кафедри іноземних мов по 11 розряду в Далекосхідному державному технічному рибогосподарському університеті міста Владивосток.
(редагувати) З 2008 року по 2010 рік працювала завідувачем кафедри гуманітарних дисциплін Чернігівського факультету бізнесу Української академії бізнесу та підприємництва.
(редагувати) З 1993 по січень 2000 року — провідний спеціаліст Служби Першого Віце-прем'єр-міністра України, головний спеціаліст, консультант, головний консультант, завідувачка сектору Управління з питань обласних державних адміністрацій, місцевого самоврядування та органів виконавчої влади Кабінету Міністрів України.
(редагувати) З 2011 року вона працювала перекладачем в ФБР і мала допуск до секретних справ, пов'язаних з національною безпекою.
(редагувати) Працювала вчителем, у 2004 року отримала посаду заступника директора з виховної роботи Роменської школи-інтернату ім. О. А. Деревської.
(редагувати) Потім перейшла на роботу МОУ «Ліцей № 1» в Петрозаводське, де була вчителем, заступником директора з науково-методичної роботи.
(редагувати) Пізніше була заступником голови цієї організації.
(редагувати) Була редактором щомісячного видання «Дипломатичний вісник».
(редагувати) У період з 1957 по 1958 рік працювала бібліотекарем Дубриницького ліспромгоспу Закарпатської області.
(редагувати) Протягом наступного року працювала бібліотекарем Поморянської середньої школи.
(редагувати) У 1964 році займала посаду старшого лаборанта кафедри неорганічної хімії.
(редагувати) Із 1965 по 1975 займала посаду асистента кафедри неорганічної хімії.
(редагувати) Оксана Іванівна Бодак обіймала посаду завідувача кафедри неорганічної хімії Львівського університету із 1989 по 2005 рік.
(редагувати) Професор Бодак була керівником 34 кандидатських і консультантом 5 докторських дисертацій.
(редагувати) Мати, француженка Розмарі, працювала секретарем.
(редагувати) Передрій Ганна Романівна ( 25 січня 1925 р., с. Дацьки Чуднівського району Житомирської обл. — 16 вересня 2019, м. Київ) — науковець-методист, філолог, кандидат педагогічних наук, доцент, Почесний професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, автор посібників для учнів і студентів, володар грандів Фонду Сороса, багаторічний очільник обласного Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, учасник Другої світової війни.
(редагувати) Від 1961 р. працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри української мови Черкаського педагогічного інституту, викладала курси методики навчання української мови в школі, сучасної української літературної мови, спецкурси з мови, керувала педпрактикою.
(редагувати) Зустрічаються вони вже дорослими — перекладач Олена Андріївна Донцова і шахіст Сергій Олександрович Хлєбніков.