Бетті Вільямс
| Бетті Вільямс | |
|---|---|
| англ. Betty Williams | |
_(cropped).jpg) | |
| Народилася |
22 травня 1943[2][3][…] Белфаст, Північна Ірландія, Велика Британія[5] |
| Померла |
17 березня 2020[1] (76 років) Белфаст, Північна Ірландія, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | антивоєнна активістка |
| Alma mater | St Dominic's Grammar School for Girlsd |
| Знання мов | англійська |
| Заклад | Університет Nova Southeasternd і Sam Houston State Universityd |
| Членство | Nobel Women's Initiatived[6] |
| Конфесія | католицтво |
| У шлюбі з | Ralph Williamsd і James Perkinsd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1752915 |
Бетті Вільямс (англ. Betty Williams; 22 травня 1943, Белфаст — 17 березня 2020, там само) — лауреат Нобелівської премії миру 1976 року спільно з Мейрид Корріган.
Перші роки життя[ред. | ред. код]
Бетті Вільямс народилася в сім'ї, де батьки належали до різних конфесій, батько був протестантом, а мати католичкою. Вона виросла з терпеливим ставленням до релігії та прагненням до захисту мирних людей. На початку 1970-х років вона почала брати участь у заходах проти насилля, які очолював протестантський священик.
Нобелівська премія[ред. | ред. код]
У 1976 році в ході інциденту між британськими військами і активістом Ірландської республіканської армії в Белфасті вбито троє невинних дітей. Вона разом з родичкою загиблих дітей Мейрід Корріган по телебаченню закликала всіх жінок, незалежно від їхнього віросповідання, виступити з засудженням терору в Північній Ірландії. Була проведена мирна жіноча демонстрація, після якої вони заснували «Північно-Ірландський мирний рух» (пізніше перейменований в «Товариство мирних людей» — Community of Peace People). Діяльність організації сприяла мирному врегулюванню кривавого конфлікту в Північній Ірландії. До складу місцевих груп входили колишні противники, які проводили заходи, що сприяли зміцненню довіри. Їх метою був початок мирного процесу знизу.
У цьому ж році засновниці отримали премію миру «в знак визнання заслуг у справі миру».
Діяльність після отримання премії[ред. | ред. код]
Після отримання премії Бетті Вільямс продовжила громадську діяльність. Разом з Мейрид Корріган відвідала понад 25 країн, у яких провела зустрічі з багатьма політичними і релігійними лідерами.
У 1997 році відвідала Чечню після закінчення Першої чеченської війни для допомоги дітям. У 2013 році разом з іншими нобелівськими лауреатами звернулася до президента Росії Путіна на захист активістів Грінпісу, заарештованих у справі Arctic Sunrise[7]
У 1982 році з сім'єю перебралася до США, де зайнялася викладацькою діяльністю. Проживала в Гантсвілі (Техас). Отримала ряд нагород, стала професором політичних наук та історії в університеті Сем Х'юстон[en] (Гантсвіль), а також почесним доктором права Єльського університету.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б E' morta Betty Williams, premio Nobel e ideatrice della Città della Pace
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ FemBio database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #136901492 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://nobelwomensinitiative.org/laureate/
- ↑ Путін відповів нобелівським лауреатам, які заступилися за активістів «Грінпіс»: Ви звернулися не за адресою. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 25 листопада 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бетті Вільямс на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Іващук Л. А. Премія миру в контексті гендерної рівності / Л. А. Іващук, В. М. Удовик // Вісник Національної академії наук України. — 2012. — № 1. — С. 69-72.
|
