Вінцент Томашевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінцент Томашевич
Народився 5 квітня 1876(1876-04-05)[1]
Помер 4 червня 1965(1965-06-04)[1] (89 років)
Лодзь, Лодзинське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання цвинтар Долиd
Країна  Республіка Польща
Діяльність лікар, хірург
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Заклад Лодзький університет
Партія Демократична партія[d]
Нагороди
CMNS: Вінцент Томашевич у Вікісховищі
Пам'ятна дошка в Лёндек-Здруй
Вулиця Вінцента Томашевича в Лодзі

Вінцент Томашевич (5 квітня 1876, поблизу Могильова — 4 червня 1965, Лодзь) — польський хірург.

Життєпис[ред. | ред. код]

Він був онуком лікаря, сином Цезарія (залізничника). Закінчив гімназію в Єльцькому. З 1894 по 1900 рік вивчав медицину в Московському університеті. Оскільки його спроба залишитися в університеті на кафедрі професора Клейна (хірурга) не вдалася через неприязнь ректора до поляків, він влаштувався на першу роботу дільничним лікарем у Липецькому районі Тамбовської губернії.[2]

Під час Першої світової війни з жовтня 1915 року, обіймав посаду головного лікаря губернської лікарні в Катеринославі. У 1916 році він був серед організаторів університету в цьому місті, разом з професором Владиславом Дзержинським.[3]

Наприкінці липня 1922 року вирішив виїхати до Польщі. Тут, після невдалих спроб влаштуватися на роботу у Варшавському університеті, через життєву необхідність, у жовтні того ж року влаштувався контрактним лікарем-хірургом у лікарню в Грудзьондз. Опальний серед місцевої медичної спільноти, не в останню чергу через свою соціальну діяльність на користь бідних пацієнтів,[4] він прийняв пропозицію заступника головного лікаря Лодзинської лікарняної каси (Kasa Chorych), де обійняв посаду на початку квітня 1925 року, ставши одним зі значних співорганізаторів соціальної медицини в Лодзі, в рамках діяльності каси. Працював за операційним столом у клініках і лікарнях, а також активно займався викладацькою діяльністю. У 1938 році був членом місцевого організаційного комітету Вищої медичної школи в Лодзі, діяльність якої була перервана початком Другої світової війни.

9 листопада 1939 року він був заарештований разом з п'ятдесятьма іншими відомими мешканцями Лодзі як заручник у рамках репресивної акції Інтелігенція-Літцманштадт, спрямованої проти місцевої інтелігенції та проведеної місцевим гестапо. Арештованих помістили в тимчасовий табір на фабриці Міхала Глейзера в Радогощі на вулиці Краківській, 55 (сьогодні вулиця Лісняста, 17). З невідомої причини його виділили з цієї групи, яку розстріляли 12 листопада 1939 року в лісах Люмежа. Під час перебування в таборі виконував обов'язки табірного лікаря, звідки разом з іншими в'язнями був переведений у січні 1940 року на фабрику Самуеля Аббе і звільнений 16 січня 1940 року. Після звільнення, побоюючись подальших репресій, виїхав із родиною до Генеральної Губернії, до Варшави, де працював під чужим ім'ям робітником у будівельному магазині.

Під час Варшавського повстання був начальником санітарної служби в загоні «Бакцил-Північ».[5] Керував бригадою хірургів у Центральному повстанському хірургічному шпиталі № 1.[6] Після припинення повстання (жовтень 1944 р.) пройшов через табір для переміщених осіб у Прушкові, звідки був звільнений через похилий вік.

Після Другої світової війни був одним із засновників Лодзького університету (11 червня 1945 р.) і деканом його медичного факультету. Згодом був одним з організаторів Медичної академії в Лодзі, створеної на базі згаданого вище медичного факультету Лодзького університету (24 жовтня 1949 року). У 1954 році був призначений там професором хірургії. Крім того, він був засновником (1950-ті роки) науково-дослідного центру захворювань периферичних судин у Льондек-Здруй.

Активіст Демократичної партії. Був радником в останній довоєнній міській раді Лодзі, а після війни, протягом 10 років, також як активіст СД, членом президії Міської національної ради в Лодзі.

Похований на міському кладовищі Доли в Лодзі.[7]

Нагороджений орденами «Прапор Труди» II (1954)[8] та І ступенів[9] та Золотим Хрестом Заслуги.[10]

Його автобіографічні спогади були опубліковані посмертно і містять багато цікавої та актуальної інформації, зокрема, про організацію соціальної служби охорони здоров'я в Лодзі у міжвоєнний період та створення Катеринославського університету. Його ім'ям названо вулицю в районі Реткіня в Лодзі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б The Righteous Among the Nations Database
  2. ↑ Tomaszewicz W., Ze wspomnień, ss. 73 — 77
  3. ↑ Tomaszewski W., Ze wspomnień lekarza, s. 337.
  4. ↑ Tomaszewicz W., op. cit., 365—372
  5. ↑ http://www.1944.pl/historia/powstancze-biogramy/Wincenty_Tomaszewicz; http://www.sppw1944.org/index.html?http://www.sppw1944.org/powstanie/sanitariat_01.html
  6. ↑ Centralny Powstańczy Szpital Chirurgiczny nr 1. Szpitale-44.
  7. ↑ Wyszukaj grób. Cmentarze Komunalne w Łodzi.
  8. ↑ M.P. z 1954 r. nr 100, poz. 1225.
  9. ↑ Lista odznaczonych na V/VI Zjeździe Krajowym Stronnictwa Demokratycznego za pracę społeczno-polityczną, «Tygodnik Demokratyczny», nr 3 z 23–29 stycznia 1958, s. 6.
  10. ↑ M.P. z 1946 r. nr 25, poz. 41.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Архів Медичного університету м. Лодзь, особові справи [проф. W. Tomaszewicz] No717.
  • Лодзь в ілюстрації (ілюстрований недільний додаток до «Kurier Łódzki»), 13 липня 1930 р., № 29, с. І. Мосціцький)
  • Музей в Паб'яніце, знак. 314/28 (карикатура на д-ра В. Томашевича, зроблена 14 січня 1940 р. співв'язнем пересильного табору в Радогощі (на фабриці С. Аббе) — Чеславом Молендою)
  • " Dziennik Łódzki ", 11 березня 1946 р., № 70, стор. 3 (розширена біографія + малюнок портрета).
  • «Dziennik Łódzki», 27 березня 1946 р., № 86, стор. 6.
  • Клещельський Арно: Професор Вінцентій Томашевич, силует ученого та громадського діяча. [в:] «Польський хірургічний огляд», 1959, № 12, С. 1281—1282.
  • Рапальський Станіслав: Я був у пеклі. Спогади з Радогощі. Łódź 1960 (1-ше видання), стор. 27-30; Łódź 1963 (2-е видання), стор. 27-30, 130, Łódź 1969 (3-є видання), стор. 34-37, 163.
  • Томашевич Вінцентій: Зі спогадів лікаря. Варшава 1965 рік.
  • «Głos Robotniczy», 5-6 червня 1965 р., № 132, ч. 2 (посмертна біографія та некрологи).
  • «Dziennik Łódzki», вид. А, 6-7 червня 1965 р., № 134, ч. 2 (посмертна біографія та некрологи).
  • «Dziennik Łódzki», вид. А, 8 червня 1965 р., № 135, ч. 2 (ст. Похорон проф. доктор. В. Томашевича)
  • Черуцький Владислав: проф. Вінцентій Томашевич, Ph.D. [у:] «Польський хірургічний огляд», 1966, № 5, С. 161—163.
  • Фіялек Ян, Індульський Януш: До питання про генезис медичної школи в Лодзі. [в:] «Здоров'я», 1969, № 6, С. 520—521.
  • «Annales Academiae Medicine Lodzensis», Том XIII, Додаток 6: [Двадцять п'ять] XXV років Медичної Академії в Лодзі. Łódź 1970, стор. 209, 215, 220, 415, 419, 453, 459 (фото).
  • Кашницький Єжи: проф. Вінцентій Томашевич (1876—1965). [у:] «Архів історії медицини», вип. XXXVII, вип 3, Варшава 1974.
  • «Annales Academiae Medicine Lodzensis», Том XXI, Додаток 20: Szpital Kliniczny Nr 1 im. Норберт Барліцький з Медичної академії в Лодзі, 1930—1980. Łódź 1980 (біографія + фотографія + бібліографія: с. 17-19).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінцент_Томашевич&oldid=42010803