Польща

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Республіка Польща Rzeczpospolita Polska
Прапор Герб
Гімн: Державний гімн Польщі   (Польською) Dąbrowski's Mazurek
Польща на карті Європи
Столиця	Варшава 52°13′ пн. ш.; 21°02′ сх. д.
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Польська²
Державний устрій	Парламентська республіка
- Президент	Лех Качинський
- Прем'єр-міністр Польщі	Дональд Туск
Історія
- Хрещення4	14 квітня 966
- Проголошена	11 листопада 1918
Вступ до ЄС	1 травня 2004
Площа
- Загалом	312 679³ км² (69-а)
- Води (%)	3,07
Населення
- оцінка 2007 р.	38 518 241 (3-а)
- перепис 2002 р.	38 530 080
- Густота	122/км² (83-а)
ВВП (ПКС)	2008 р., оцінка
- Повний	$707 051 мільярдів (20-а)
- На душу населення	$18 560 (59-а)
ІРЛП  (2006)	▲ 0.875 (високий) (39-а)
Валюта	Злотий (PLN)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Домен Інтернет	.pl5
Телефонний код	+48
1 Неофіційні мови — кашубська, українська, литовська і німецька. ³ Згідно даних Державної служби статистики Польщі за 2007 рік 312,679 км²: материк (311 888 км²) і внутрішні води (791 км²) 4 Вважається однією з найголовніших подій в історії Польщі. 5 Також євро.

Історичні польські держави

Королівство П'ястів (1025–1385) Королівство Ягелонів (1385–1569) Річ Посполита (1569 – 1795) Поділи Речі Посполитої Королівство Галичини (1772 – 1918) Варшавське герцогство (1807 – 1813) Царство Польське (1815 – 1915) Краківська республіка (1815 — 1846) Велике Князівство Познанське (1815 – 1848) Велике Князівство Краківське (1846 – 1918) Друга Річ Посполита (1918 – 1939) Польська Секретна Держава Польська Народна Республіка (1944 – 1989) Республіка Польща

Польща (Polska), Республіка Польща (пол. Rzeczpospolita Polska) — держава у Центральній Європі у складі Європейського союзу. На півночі омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході – з Білорусією і Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною.

Зміст 1 Історія 2 Географія. Природа 3 Адміністративний поділ 4 Населення 4.1 Найбільші міста 5 Економіка 6 Культура 7 Релігія 8 Членство в міжнародних організаціях 9 Інформація для подорожуючих 10 Українці в Польщі 11 Див. також 12 Ресурси Інтернет

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Польщі

Недавня історія. У 1947-1989 — Польська Народна Республіка. Відповідно до угод між СРСР, США і Великобританії в Ялті і Потсдамі Польща передала Радянському Союзу 177 847 кв. км своєї довоєнної території (історичні українські землі, але без Холмщини, Підляшшя тощо). Замість того вона отримала від Німеччини більшу частину Східної Прусії, частину землі Бранденбурґ, а також Помор'я і Сілезію — всього 100,9 тис. кв. км.

[ред.] Географія. Природа

Докладніше у статтях: Природа Польщі, Геологія Польщі, Гідрогеологія Польщі, Сейсмічність Польщі

Рельєф. За винятком південного гористого регіону, територія країни майже цілком рівнинна. Країна лежить біля фізичного центру Європи, який розташовиний між 49° і 55° північної широти та 14° і 24° східної довготи. Загальна довжина державного кордону складає 3496 км. На півночі переважну частину кордону складає територіальний відрізок Балтійського моря — 440 км, а по суші Польща межує з Російською Федерацією — 210 км. На півдні гірські хребти Судетів і Карпат відділяють Польщу від Чехії — 790 км та Словаччини — 541 км. На сході сусідами Польщі є Литва — 103 км, Білорусь — 416 км та Україна — 529 км. На заході Німеччина — 467 км.

[ред.] Адміністративний поділ

Докладніше у статті: Адміністративний поділ Польщі

Складається із 16 воєводств (пол. województwo). Воєводства, з черги, поділяються на 308 повітів (пол. powiat), які розділені на 2489 ґмін (пол. gmina), включаючи 65 міст, що мають статус міських повітів. (Новий адміністративний розподіл введений 1 січня 1999 р.)

[ред.] Населення

Докладніше у статті: Населення Польщі

[ред.] Найбільші міста

міста > 300 000 (31.12.2007)

• Варшава (Warszawa) — (місто 1 707 тис., агломерація 2 680 тис.)
• Краків (Kraków) — (756,6 тис.)
• Лодзь (Łódź) — (753,2 тис.)
• Вроцлав (Wrocław) — (632,9 тис.)
• Познань (Poznań) — (560,9 тис.)
• Ґданьськ (Gdańsk) — (455,7 тис.)
• Щецін (Szczecin) — (416,7 тис.)
• Бидґощ (Bydgoszcz) — (361,2 тис.)
• Люблін (Lublin) — (351,8 тис.)
• Катовіце (Katowice) — (312,2 тис., агломерація 2 784 тис.).

[ред.] Економіка

Докладніше у статті: Економіка Польщі

Польща — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Головні морські порти — Щецин, Свіноуйсьце, Гданськ, Гдиня. У 1997 було перевезено 386 млн. т вантажів, з них залізницями 224 млн., автомобільним транспортом — 96 млн., трубопровідним — 34 млн., морським — 24 млн., річковим — 8 млн. т.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 149,8 млрд. Темп зростання ВВП — 4,8 %. ВВП на душу населення — $3877. Прямі закордонні інвестиції — $ 3,9 млрд. Імпорт (нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні станки, пшениця, бавовна) — $ 34,3 млрд. (г.ч. Німеччина — 19,0 %; Італія — 7,9 %; Франція — 6,5 %; Росія — 5,4 %; Великобританія — 4,7 %). Експорт (палива, сировина і напівфабрикати, станки і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари) — $ 28,6 % млрд. (г.ч. Німеччина — 36,0 %; Італія — 5,8 %; Росія — 5,6 %; Нідерланди — 4,7 %; Франція — 4,6 %).

Див. також: Корисні копалини Польщі, Історія освоєння мінеральних ресурсів Польщі, Гірнича промисловість Польщі.

[ред.] Культура

Див. Культура Польщі

Культура Польщі має прадавню історію з мо­менту свого зародження. Ранні її періоди (епоха бронзи) пов'язують з так званою Лужицькою культурою. Доля Лу­жицької культури, з якою історики співвідносять виокрем­лення праслов'ян від інших індоєвропейських народів, до цього часу залишається предметом дискусій. Вона знала піднесення і спади. Після 500 року до нашої ери Лужицька культура перебувала в занепаді, викликаному, як вважають, кліматичними причинами, зокрема різким похолоданням. Скорочується виробництво металів і кераміки, знижується їхня якість. Скрутні умови життя змушують людей залишати місця постійного проживання, що викликає заго­стрення міжплемінних конфліктів. Наприкінці І тисячоліття до нашої ери все ж таки настає період деякої стабільності. Лужицьку культуру заступають дві нові археологічні культу­ри — Оксивська і Пшеворська. Перші п'ять століть нашої ери характеризуються істориками як період римських впли­вів. За цей час відновлюються виробництво заліза, ремесла, землеробство. Етнічне населення переважно складається зі слов'янських племен (90 %), які прийнято називати пра-польськими. В основі духовної культури — загальносло­в'янські язичницькі уявлення. Польська державність, що формувалася протягом попереднього часу, в IX—X століттях постає у дедалі більшій своїй визначеності. У другій половині X століття держава першої династії Пястів була досить розвиненою військово-адміністративною машиною.

Щодо культури тих перших століть державності Польщі, то це був час зближення з латинською культурою Заходу і його безпосереднього впливу. Польське суспільство водно­час зі збереженням пам'яті про власні традиції само­усвідомлення себе як етносу запозичує досвід християні­зації усіх ланок життя. Культура, релігія в її християнсько-католицькому варіанті і держава стають нерозривними. Ха­рактер прийняття християнства Польщею значною мірою зумовлений політичними обставинами, зокрема експансією найближчого й найвпливовішого сусіда — Німеччини. Ні­мецька політико-релігійна експансія змушує Мешка І шукати союзників в особі чеських правителів і стати врівень у по­літичному й дипломатичному відношенні зі Священною Римською імперією. Союз із Чехією був підкріплений шлюбом із чеською княжною Дубравою, що супроводжу­вався хрещенням самого Мешка І і його найближчого оточення. Історики гадають, що, можливо, сам акт хрещення мав місце не в Польщі, а в Баварії.

Одночасно з утвердженням християнства, створенням літературних пам'яток релігійного і світського характеру, започаткуванням шкіл та першими спробами історичних трактувань давніх часів Польщі носієм культури тих перших століть держаїшості були архітектура й містобудування, передусім у центрах резиденції монарха, ремісництва й торгівлі. Польська архітектура XI—XII століть — це переваж­но церковні споруди романського стилю з відчутними впли­вами західних взірців. Залишилися також певні традиції будівництва княжих замків. Історики польської архітектури виокремлюють збудовані в романському стилі (чи перебудо­вані) собори в Гнєзно, Познані, Кракові, Плоцьку. Були зведені монастирські храми в Тинці, Крушвиці, церква Свя­того Антонія в Кракові, храм у Стшельно. Найвизначнішою пам'яткою мистецтва цієї епохи вчені вважають бронзові двері Гнєзненського кафедрального собору (друга половина XII ст.), прикрашені 18 скульптурними сценами із життя Святого Войцеха. За традицією середньовічної рукописної літератури слов'ян запроваджувалася книжна мініатюра.

XIII століття ознаменувалося не лише утворенням шкіл при міських храмах, де можна було навчатися найнеобхідні-шої грамоти (читати, писати), ознайомитися з вільними мис­тецтвами, а й шкіл при єпископських кафедрах найбільших міст, де здобували освіту вищого рівня. А це, у свою чергу, да­вало змогу здобувати освіту в університетах Італії і Франції.

Важливою подією в історії польської культури цього часу стало заснування Краківського університету (1364 р.), одного з найстаріших закладів вищої освіти й науки. Його завдан­ня передусім полягало в підготовці людей для державної служби, тому спочатку не було теологічного факультету, перевага надавалася факультетові права, який складався з восьми кафедр. Наприкінці XIV століття папською буллою було санкціоновано створення в Кракові теологічного фа­культету. Ця обставина продиктована потребами підготовки еліти духівництва і сприяння християнізації Литви, яка на той час вже входила до складу польської держави. Сам Кра­ківський університет був реорганізований за паризьким зразком (корпорацію відтоді утворювали професори, а не студенти, як це було раніше).

У шкільній системі освіти при єпископських кафедрах і містах запроваджувалося викладання наук не лише триві-уму (граматика, діалектика, риторика), а і квадриріуму (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Базовий рівень системи освіти також становили парафіяльні школи в ме­жах тривіуму. У XV столітті їх налічувалося близько 3000. Більшого поширення набували поїздки задля навчання до інших країн, особливо — Італії.

Великою ученістю славилися домініканці. XIII—XV сто­ліття були пройняті духом здобування знань, завдяки чому сформувалася інтелектуальна еліта. Мовою вченості і освіти залишалася латина. XVI століття принесе Польщі значні культурно-політичні досягнення, що великою мірою по­значиться на об'єднавчих тенденціях польської нації. Роз­ширення володінь та проведення реформи сприятимуть піднесенню всіх царин життя в Польщі.

У XVIII столітті Варшава (Мазовія ще в XIV ст. була васалом Польщі) стає столицею Речі Посполитої, яка починає відігравати важливу культурно-економічну роль. «Над міс­том, — як описують польські історики, — панував піднесе­ний на віслинському схилі готичний замок — резиденція мазовецьких князів, а згодом польських королів. Неподалік височів костел Святого Яна, а навколо ратуші, поблизу ринку, постали переважно кам'яні будівлі горожан. Старе Място (старе місто), як уже тоді називали цю частину міста, було оточене подвійним кільцем стін і глибоким ровом. Поруч зводилося так зване Нове Място (нове місто) — центр торгівлі і промисловості, де розташувалися численні пиво­варні, зерносховища і млини. У торгові дні до Варшави з'їжджались іноземні купці, привозячи прянощі, вина, шовкові тканини, предмети розкошів, купуючи деревину, хліб і хутра». Формувався знаменитий центр — архітектурний ансамбль Варшави.

Польська культура дійсно досягла загальноєвропейських вершин. Згадаймо хоча б Вавельський королівський замок з його збереженням і колекціонуванням (започаткованим королем Сиґизмундом Августом) духовних скарбів; великі наукові досягнення, серед яких передусім трактат Міколая Коперника «Про обертання небесних сфер» (1543 р.); Кли­мента Яницького (1516—1543 pp.), якого увінчали в Римі лавровим вінком як кращого латинського поета. До цієї ж епохи Ренесансу, яку називають «золотим віком» поль­ської історії і культури, належить творчість поета Яна Кохановського (1530—1584 pp.), який підніс на новий рівень розвиток національної мови. Серед його ліричних творів — «Елегії», «Пісні», «Фрашки», «Трени». Кохановський — автор кількох поем, драматичних творів.

[ред.] Релігія

Християнство в країні закріпилось в Х ст. Переважна кількість віруючих — католики. Також є порівняно невелика група греко-католиків(понад 200 тис.) і вірмено-католиків.

Існує ряд церков, що відділилися від Римської католицької церкви:

• Старокатолицька церква маріавітів (25 тис.);
• Католична церква маріавітів (4 тис.).

Польська православна церква за числом віруючих посідає друге місце (біля 500 тис.).

В окремих мазурських та білостокських селах живуть старообрядці, предки яких емігрували сюди в XVII ст. із Росії, рятуючись від релігійних переслідувань.

Протестантизм налічує ряд течій та сект:

• Євангелійська аугсбургська (лютеранська) церква (75 тис.). Окрім німців до неї відносяться віруючі мазури та частина віруючих Тешинської Силезії і Лодзі;
• Об'єднана євангелійська церква (10 тис.);
• адвентисти сьомого дня;
• баптисти;
• реформатори;
• методисти;
• п'ятидесятники (послідовники п'ятидесятних Асамблей Бога, знані в Польщі, як зєльоносьвянковци);
• мормони.

Із нехристиян в країні найбільш представлені юдеї, караїми та мусульмани.

[ред.] Членство в міжнародних організаціях

ООН, НАТО, ОБСЄ, Організація Економічної Співпраці і Розвитку, СОТ, МВФ, Європейський Інвестиційний Банк, ЄС, МБРР, ЄБРР, Рада Балтійських Держав, Європейська Асоціація Вільної Торгівлі, Центрально-Європейське Об'єднання Вільної Торгівлі (CEFTA), ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, ЦЄІ.

[ред.] Інформація для подорожуючих

Докладніше у статті: Туризм у Польщі

[ред.] Українці в Польщі

Див. також: Українці Польщі

У Польщі проживає 300-350 тисяч. Вони становлять тут національну меншину, предки якої споконвіку проживали в історичних областях Бойківщини, Лемківщини, Підляшші, Холмщині, Надсянні. У 1947 році за рішенням польського уряду була проведена акція “Вісла” – примусове переселення українців з південно-східних земель в глиб Польщі: на північні та північно-західні землі. Акція мотивувалася тим, що українське населення становило для загонів УПА велику матеріальну і людську базу, що утруднювало їх ліквідацію. Основна маса українського населення ще й досі живе розсіяно на західних і особливо північних територіях – в Ольштинському, Гданському. Кошалінському та інших воєводствах. Українці Польщі дбають про свої національні корені Тут діють українські громадські організації, видається газета “Наше слово”, українознавчі факультети у вищих навчальних закладах. Основна частина українського населення, 5-10 тис. українців, живе у Варшаві, близько 3 тис. – у Кракові.

[ред.] Див. також

• Список міст Польщі
• Історія Польщі
• Адміністративний поділ Польщі
• Список міст Польщі
• Список міст Польщі за населенням

[ред.] Ресурси Інтернет

• www.poland.com — Польща.com
• www.poland.pl — Польща.pl
• Посольство Польщі в Україні

п • о • р Країни Європи
Держави	Австрія · Азербайджан² · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія² · Греція · Грузія² · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія¹ · Італія · Казахстан¹ · Кіпр² · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія¹ · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина¹ · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови · Акротірі і Декелія · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія³ · Косово³ · Нагірно-Карабаська Республіка² · Південна Осетія³ · Північний Кіпр² ³ · Придністров'я
¹ Частково розташована в іншій частині світу | ² Розташована в іншій частині світу, але пов'язується з Європою з точки зору культурних особливостей | ³ Визнана деякими країнами

п • о • р Слов'янські країни
Східні слов'яни	Білорусь • Росія • Україна
Західні слов'яни	Польща • Словаччина • Чехія
Південні слов'яни	Болгарія • Боснія і Герцеговина • Республіка Македонія • Сербія • Словенія • Чорногорія • Хорватія

п • о • р Рада Європи
Країни-члени	Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія
Країни-спостерігачі	Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія

п • о • р Західноєвропейський союз
Члени	Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція
Асоційовані члени	Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія
Асоційовані партненри	Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія
Спостерігачі	Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція

п • о • р Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)
Країни-члени	Азербайджан • Албанія • Болгарія • Вірменія • Греція • Грузія • Молдова • Росія • Румунія • Сербія • Туреччина • Україна
Країни-спостерігачі	Австрія • Білорусь • Єгипет • Ізраїль • Італія • Німеччина • Польща • Словаччина • США • Туніс • Франція • Хорватія • Чехія