Віргіл Танасе
| Віргіл Танасе | |
|---|---|
| Народився |
16 липня 1945[1] (78 років) Галац, Румунське королівство |
| Країна |
 Румунія.svg){kind=small} Франція[2] |
| Діяльність | письменник, драматург, перекладач, біограф |
| Alma mater | Бухарестський університет, Національний університет театру і кіно «І. Караджале» і Практична школа вищих досліджень |
| Науковий керівник | Ролан Барт |
| Знання мов | французька[3] |
| Посада | директор і директор |
Віргіл Танасе (рум. Virgil Tănase, нар. 16 липня 1945 року в Галаці ) є французько-румунським письменником і режисером театру.
Біографія[ред. | ред. код]
Віргіл вивчав філологію в Бухарестському університеті (1963-1968) та режисуру театру в інституті "IL Caragiale" (1970-1974).
У 1977 році був висланий з Румунії за дисидентську діяльність.
Отримав літературну премію Латинського союзу та премію драматургії Румунської академії . У Парижі Віргіл отримав докторський ступінь з соціології та семіології мистецтва (1979) під керівництвом Роланда Бартса.
Опублікував близько п'ятнадцяти творів французькою мовою, ставив багато вистав у Франції та Румунії, викладав історію мистецтв в Міжнародному інституті образотворчого та звукового мистецтва в Еланкурі (Івелін).
Був директором Румунського культурного інституту Парижа з 1993 по 1997 рр. Та з 2001 по 2005 рр.
Викрадення[ред. | ред. код]
У 1977 році він був висланий з Румунії за дисидентську діяльність. Але продовжував критикувати керівництво Румунії і Чаушеску.
Було видано наказ на його ліквідацію. Також був план ліквідувати дисидента Пола Гома[4].
Виконавцем призначили Матея Гайдуку (Matei Pavel Haiducu) [5]. Гайдуку повідомляє про план французькій службі безпеки (la Direction de la Surveillance du territoire - DST). Була влаштована імітація викрадення і вбивства Тенасе, причому свідки бачили як 20 травня 1982 його штовхають в машину. Всі вважають його мертвим, газети звинувачують румунські спецслужби, Президент Міттеран не їде на зустріч з Чаушеску. Гайдуку повертається до Румунії і отримує високу нагороду за усунення журналіста, після чого їде у відпустку з сім*єю за кордон. З відпустки вже в Румунію; не повертається. У серпні 1982, коли всі учасники спецоперації були в безпеці, французькі газети публікують подробиці.
Віргіл повертається до сім'ї, яка не знала, що він живий. Весь цей час він переховувався в Бретані під наглядом DST.
У 1984 Гайдуку видав книгу ("J'ai Refusé De Tuer" - "Я відмовився убивати") з деталями справи.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Премія Румунської академії драматургії (1997)
- Латиноамериканська літературна премія (2004)
- Доктор почесних звань Університету Нижнього Дунаю, Галац
- Премія Сербана Чьокулеску Румунського літературного музею мемуарістики (2012)
- Premiul Salonului de biogrfie de la Hossegor (2013)
- Орден мистецтв та літератури Франції (1987 р.)
- Лицар ордена "Вірна служба" (2002)
Твори[ред. | ред. код]
- Portrait d'homme à la faux dans un paysage marin, Flammarion, 1976.
- Apocalypse d'un adolescent de bonne famille, Flammarion, 1980.
- L' amour, l'amour : roman d'amour, Flammarion, 1982.
- Le Paradis à l'amiable (théâtre), 1983.
- Cette mort qui va et vient et revient, Hachette, 1984.
- Le bal sur la goélette du pirate aveugle (Illustrations de Pierre-Marie Valat et Willi Glasauer), Gallimard, 1987.
- Le Bal autour du diamant magique, Gallimard, 1987.
- La Vie mystérieuse et terrifiante d'un tueur anonyme, Ramsay, 1990.
- Ils refleurissent, les pommiers sauvages, Ramsay, 1991.
- Anna Karénine (театр), d'après Léon Tolstoï, 1993.
- Salve Regina (театр), 1994.
- Moderncarnavaltango (театр), 1996.
- Les contes drolatiques (театр), d'après Honoré de Balzac, 1998.
- Tchekhov, collection Folio biographie, 2008
- Zoïa, éditions Non Lieu, 520 pages, octobre 2009, ISBN 978-2-35270-066-1[6]
- Albert Camus, Gallimard, janvier 2010.
- Dostoïevski (inédit), Gallimard Folio Biographie, avril 2012 ISBN 978-2-07-043902-7
- Saint-Exupéry (inédit), Folio Biographie, 2013
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.letelegramme.fr/cotes-darmor/vieux-marche/histoire-un-faux-disparu-cache-a-vieux-marche-20-08-2018-12056849.php
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://web.archive.org/web/20180606220637/http://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/denbabchenkovoskres. Архів оригіналу за 6 червня 2018.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Franco-Romanian precedent for Babchenko faux death. AFP.com (англ.). Процитовано 5 червня 2018.
- ↑ Ce récit parle de vies du temps du communisme, celle de Zoïa et de ses parents Ana et Mircea, dirigeants communistes roumains, de ceux qu'ils côtoient. Il parle aussi de l'histoire de la Roumanie et de l'Europe des années 1930 aux années 2000, de la guerre froide à l'effondrement du bloc soviétique.
|
