Вітаутас Чеканаускас
| Вітаутас Чеканаускас | |
|---|---|
| Народження | 13 травня 1930 |
| Смерть | 6 липня 2010 (80 років) |
| Поховання | Цвинтар Антакалніса |
| Країна (підданство) |
 СРСР Литва |
| Навчання | Вільнюська художня академія і Šiauliai Gymnasiumd |
| Діяльність | архітектор |
| Вчене звання | Почесний зарубіжний член РАМd |
| Нагороди |
   |
 Вітаутас Чеканаускас у Вікісховищі | |
Вітаутас Чеканаускас (Вітаутас Альгірдо Чеканауськас; лит. Vytautas Edmundas Čekanauskas; 13 травня 1930, Шяуляй — 7 липня 2010, Вільнюс) — литовський архітектор, народний архітектор СРСР (1975), лауреат Ленінської премії (1974).
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався в гімназії імені Юлюса Яноніса (м. Шяуляй, 1942-1949), потім, у 1949—1955 роках — на відділенні архітектури Художнього інституту Литовської РСР (нині Вільнюська художня академія).
У 1955-1992 роках працював в Інституті проектування міського будівництва на посадах архітектора, керівника групи, головного архітектора проектів. Починаючи з 1974 року, викладач кафедри архітектури Вільнюської художньої академії), доцент (1974), професор (1993), член сенату Вільнюської художньої академії.
Помер у Вільнюсі 6 липня 2010 року. Похований на цвинтарі Антакалніо[1].
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
Член Спілки архітекторів Литви, академік Міжнародної академії архітектури (IAA), народний архітектор СРСР (1975); лауреат Ленінської премії, Державної премії Литви (1971). Нагороджений орденом Великого князя Литовського Гедиміна (2000), орденом Лицаря архітектури Союзу архітекторів Литви (2000) і Знаком пошани Союзу архітекторів Литви (2005)[2].
Найвагоміші проекти[ред. | ред. код]
- Житловий квартал Спілки композиторів Литви (1966, Вільнюс)
- Будівля Спілки композиторів Литви (1966, Вільнюс)
- Палац художніх виставок (1967, Вільнюс, вул. Музеяус), нині Центр сучасного мистецтва (вул. Вокечю)
- Житловий район Лаздинай (1974, Вільнюс; спільно з Вітаутасом Бредікісом; Ленінська премія, яку, крім авторів проекту, отримали також архітектори В. К. Бальчюнас, Г. Валюшкіс, будівельники А. Клейнотас, В. Шилейко[3])
- Інститут економіки сільського господарства (1978, Вільнюс)
- Будинок Уряду Литви (1982, Вільнюс, проспект Гедиміна, 11)
- Пам'ятник і сквер Адама Міцкевича (1983, Вільнюс; скульптор Гедемінас Йокубоніс)
- Адміністративно-комерційний комплекс (1999, Жверінас, Вільнюс)
- Реконструкція залізничного вокзалу (1998-1999, Вільнюс)
- Костел Святого Іоанна Боско (1993-2003, Вільнюс)
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Будрейка Э. С. Витаутас Чеканаускас. — Л. : Стройиздат. Ленингр. отд-ние, 1990. — 160 с. — (Народные архитекторы СССР) — ISBN 5-274-00630-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Marija Drėmaitė. [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.] Vytautas Edmundas Čekanauskas — romantiškos sielos modernistas [Архівовано 9 грудня 2007 у Wayback Machine.] (лит.)
- Vytautas Edmundas Čekanauskas. Virtual Museum of Architecture (англ.). Architecture Center. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 12 січня 2015.
- Algimantas Mačiulis (6 серпня 2003). Vytautas Edmundas Čekanauskas. Visuotinė lietuvių enciklopedija (лит.). Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Процитовано 18 березня 2019.
|
