Галака Іван
| Іван Олексійович Васильчиков | |
|---|---|
| Псевдо | Отаман Іван Галака |
| Народився |
1890 (?) Ріпкинський район, Україна |
| Помер |
3 липня 1921 Галаківський ліс поблизу с. Пилипча, Ріпкинський район Чернігівської області ·вбивство |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Олешня, Городня |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Відомий завдяки | командир повстанського загону |
| Конфесія | православний |
Отаман Іван Галака (справжнє ім'я — Іван Олексійович Васильчиков 1890 (?), Олешня — пом. 3 липня 1921, Пилипча) — повстанський отаман, який контролював значні терени в сучасному Ріпкинському районі Чернігівської області у 1918—1921 роках.
Повстанці здійснювали регулярні атаки на підрозділи червоноармійців та місцевих більшовиків, проте тероризували також місцеве єврейське населення, яке активно підтримувало більшовиків. Бійці Галаки налагодили співпрацю з загонами Білоруської Народної Республіки під проводом генерала Станіслава Булак-Балаховича [Станіслаў Булак-Балаховіч]. Зимою 1921 року, підтримуючи наступ військ УНР, отаман Галака із загоном біля 700 вояків встановив контроль над усіма лісовими теренами Чернігівського й Городнянського повіту, активно діяв і на білоруському Поліссі.
Андрій Лінфорс писав, що повстанці Галаки — це були українські козаки[1]
Після захоплення повстанськими силами містечка Ріпки повстанський штаб поширив таку відозву: «Громадяни! Спасайтесь од насильників-більшовиків, які розстрілюють вас у ЧеКа. Ви не ждіть, доки вас усіх перестріляють, а бийте їх. Ми боремось за вас. Галака». 3 липня 1921 року отаман Галака був підступно, вночі, коли той спав, убитий бійцями карального більшовицького загону у сьогоднішньому Галаківському лісі[2] , разом із ним загинув і побратим-заступник литовського походження Олександр Хоботня з села Тупичів.
В документах ОГПУ зафіксовано, що отаман Галака можливо вижив, симулювавши свою фіктивну смерть, у подальшому переховувався на хуторах і таємно похований у містечку Городня. Звинувачувався у численних вбивствах євреїв[3].
Пізніша радянська історіографія традиційно називала отамана бандитом і приписувала йому різноманітні звірства, які у спогадах місцевих жителів пов'язуються натомість із червоним терором[2]. Місцеві жителі розглядали Івана Галаку як свого роду «поліського Робін Гуда»[2].Нині чернігівські націоналісти встановили на приблизній могилі Івана Васильчикова хрест та щороку вшановують його пам'ять як борця з комуністичною окупацією[4][5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Отаман Галака: жорстока відповідь на нелюдські знущання - Статті - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ а б в Center, Polissya Information. ГОЛУБІ ОЗЕРА Олешні на Чернігівщині (с. Олешня, Софія Русова, отаман Галака). www.polissya.eu. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
- ↑ Про отамана Галаку говорили науковці - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Шляхами отамана Галаки - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ У могилу застромлювали вила, щоб мститися й мертвому. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 8 лютого 2020.