Ганс Бергер
| Ганс Бергер | |
|---|---|
| нім. Hans Berger | |
 | |
| Народився |
21 травня 1873 Німеччина |
| Помер |
1 червня 1941 (68 років) Єна, Німеччина ·повішення |
| Поховання | Johannisfriedhofd |
| Країна |
.svg){kind=small} Веймарська республіка.svg){kind=small} Саксен-Кобург-Гота |
| Діяльність | науково-педагогічний працівник, нейронауковець, психіатр, викладач університету, невролог, лікар, психолог, науковець, винахідник |
| Alma mater | Єнський університет |
| Галузь | психіатрія |
| Заклад | Оксфордський університет |
| Посада | rector of the University of Jenad |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
| Членство | Леопольдина |
| Відомий завдяки: | електроенцефалограма |
 Ганс Бергер у Вікісховищі | |
Ганс Бергер — німецький психіатр та фізіолог. Досліджував електричні властивості мозку за психічних хвороб.
Біографія[ред. | ред. код]
Ганс Бергер народився в родині лікаря регіонального психіатричного притулку Кобурга Паула Фридріха Бергера. Його дідусем за матір'ю був відомий на той час німецький поет та перекладач Фрідріх Рюккерт. Після закінчення гімназії у 18 років Ганс мріяв стати астрономом і всупереч волі батька вступив до Берлінського університету. Проте через рік життя в Берліні Бергер розчарувався та пішов на військову службу, відбуваючи її у 1892 році в Вюрцбургу.[2]
Бергер здобув ступінь доктора медицини в Єнському університеті 1897 року.[3]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Вперше виміряв електроенцефалограму з поверхні голови людини у 1924 році. Фактично удосконалив метод Володимира Правдич-Немінського, отримавши ті самі результати, які Немінський виміряв на мозку собаки у 1913 та 1925 році. Назвав метод замість електроцеребрографії електроенцефалографією. Останній термін увійшов у наукове та медичне використання. Разом з тим Правдич-Немінський намагався відстоювати свій пріоритет та термін, проте невдало.[4]
Окрім робіт з ЕЕГ вивчав зміни інтелектуальних здатностей у хворих з травмами мозку. Бергер одним з перших описав, що люди з пошкодженням лобних часток кори головного мозку мають проблему з мовою («застрягання», персеверацію).[3]
Наукові праці[ред. | ред. код]
Першу працю щодо «електроенцефалографії» видав у 1929 році, після чого опублікував ще 23 наукові статті на цю тему.[3]
- Berger, H. Über das Elektrenkephalogramm des Menschen. [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] Archiv f. Psychiatrie (1929) 87: 527. doi:10.1007/BF01797193
Бергер і нацистський режим[ред. | ред. код]
Під час роботи в клініці одразу після Першої світової війни та за часів Веймарської республіки Бергер мав проблеми в стосунках з керівництвом, оскільки дотримувався правих політичних поглядів, порівняно зі загальними соціалістичними настроями того часу.[2] При цьому в багатьох джерелах згадуються переслідування з боку нацистів, які ніби-то й призвели до самогубства Бергера. Але 2013 року було опубліковано архівне дослідження, яке виявило, що в 1938 році Бергер був серед інших співробітників клініки Єнського університету, які були запрошені до так званого «євгенічного суду[en]» для медичних висновків у справах стерилізації психічно хворих людей. 6 апеляцій на рішення цього суду були відхилені за рекомендаціями Бергера. Крім того, асистент Бергера Рудольф Лемке[de] входив до таких судів у ролі засідателя або асесора, з чим пов'язані ще 25 вироків щодо стерилізації. 1938 року в зв'язку з відставкою Бергера звільнили й від роботи експерта суду. Проте вже в 1941 році ректор Єнського університету, нацист та расист Карл Астель[en] запросив Бергера повернутися до суду, на що той реагував позитивно, хоча й не зміг розпочати працювати через стан здоров'я. Також він підтримував призначення на посаду свого наступника євгеніка Бертольда Кіна[de]. Разом із тим на відміну від багатьох працівників університету Бергер не вступив ані до НСДАП, ані до СА, ані до СС. Він був членом спілки підтримки СС та сплачував внески на користь СС, хоча так поводили себе також ті, хто намагалися захиститися від переслідувань нацистського режиму.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118850709 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Millett, David Hans Berger: From Psychic Energy to the EEG. Perspectives in Biology and Medicine, Volume 44, Number 4, Autumn 2001, pp. 522-542 [Архівовано 22 лютого 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б в L F Haas (2003). Hans Berger (1873–1941), Richard Caton (1842–1926), and electroencephalography. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 74 (9). doi:10.1136/jnnp.74.1.9. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 8 листопада 2016.(англ.)
- ↑ К. М. Быков (1958), В. В. Правдич-Неминский, Электроцеребрография, электромиография и значение ионов аммония в жизненных процессах организма, с. 9
- ↑ Zeidman, L. A.; Stone, J.; Kondziella, D. (2013). New Revelations About Hans Berger, Father of the Electroencephalogram (EEG), and His Ties to the Third Reich. Journal of Child Neurology. 29 (7): 1002—1010. doi:10.1177/0883073813486558. ISSN 0883-0738.
Джерела[ред. | ред. код]
- L F Haas (2003). Hans Berger (1873–1941), Richard Caton (1842–1926), and electroencephalography. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 74 (9). doi:10.1136/jnnp.74.1.9. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 8 листопада 2016.(англ.)
- Millett, David Hans Berger: From Psychic Energy to the EEG. Perspectives in Biology and Medicine, Volume 44, Number 4, Autumn 2001, pp. 522-542 [Архівовано 22 лютого 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Collura TF. History and evolution of electroencephalographic instruments and techniques. J Clin Neurophysiol. 1993 Oct;10(4):476-504. [Архівовано 15 червня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Millet (2002), «The Origins of EEG» [Архівовано 8 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Role of the Supernatural in the Discovery of EEGs [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Mario Tudor, Lorainne Tudor & Katarina Ivana Tudor (2005). Hans Berger (1873-1941)--the history of electroencephalography. Acta medica Croatica : casopis Hravatske akademije medicinskih znanosti. 59 (4): 307—313. PMID 16334737.(хор.)
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
