Білорутенія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
.svg)
Генера́льна округа Білоруте́нія (нім. Generalbezirk Weißruthenien; біл. Генеральная акруга Беларутэнія, Hieneralnaja akruha Biełarutenija) — адміністративно-територіальна одиниця у складі райхскомісаріату Остланд з центром у Мінську. Утворена 1 вересня 1941 р. Першим генеральним комісаром Білорутенії було призначено Вільгельма Кубе, а після його вбивства — Курта фон Готберга. Існувала до взяття Мінська радянськими військами 3 липня 1944 р.
Історія[ред. | ред. код]
Округу було утворено опівдні 1 вересня 1941 як складову частину райхскомісаріату Остланд. Керував округою генеральний комісаріат. Першим генеральним комісаром було призначено Вільгельма Кубе. 22 жовтня 1941 р. указом Кубе було створено добровільну народну організацію — Білоруська народна самодопомога (БНС).[1] 1 квітня 1942 року території довоєнних Ошмянського, Свірського і Відзовського районів Вілейської області відійшли від Білорутенії до генеральної округи Литва. У березні 1943 року Вільгельмові Кубе вдалося заснувати Білоруську центральну раду (колабораціоністський маріонетковий режим), яка існувала рівнобіжно з німецькою цивільною адміністрацією.[3] У червні 1943 р. Білоруська народна самодопомога реорганізувалася у Білоруську самодопомогу. Головою призначено Юрія Соболевського[1]. Після вбивства Кубе 23 вересня 1943 року генеральним комісаром округи призначено Курта фон Готтберга, який і керував Білорутенією аж до визволення Мінська радянськими військами 3 липня 1944 року. Між тим, 1 квітня 1944 Білорутенію було відділено від райхскомісаріату Остланд і безпосередньо підпорядковано Імперському міністерству у справах окупованих східних територій.[3][2]
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
Спочатку середній щабель цивільної адміністрації представляли головні області з центрами у Мінську і Барановичах, на чолі яких стояли головні комісари. У березні 1943 року головні області було скасовано.
- Головна область Мінськ (нім. Hauptgebiet Minsk) — 1 вересня 1941 — березень 1943: ландрат Карл Егер
- Головна область Барановичі (нім. Hauptgebiet Baranowitschi) — 1 вересня 1941 — 17 лютого 1943: групенфюрер СА Фрідріх Фенц
До складу округи входили 11 адміністративних одиниць[4] — ґебітів (нім. Kreisgebiete), керованих гебітскомісаріатами:
- Барановицький ґебіт
- Борисовський ґебіт
- Вілейський ґебіт
- Ганцевицький ґебіт
- Глубоцький ґебіт
- Лідський ґебіт
- Мінський ґебіт
- Новогрудський ґебіт
- Слонімський ґебіт
- Слуцький ґебіт
- Місто Мінськ
Управління[ред. | ред. код]
Вищим органом округи був генеральний комісаріат, який складався з відділів і підвідділів:
- Відділ політики і пропаганди
- Відділ преси
- Відділ промисловості
- Відділ сільського господарства і продовольства
- Відділ лісу та деревини
- Відділ використання робочої сили
- Відділ права
- Відділ культури
- Відділ охорони здоров'я і ветеринарії
У сільській місцевості було введено елемент самоврядування — волосні управи. Функції управ зводилися до виконання розпоряджень окупаційної влади. 21 грудня 1943 — з метою боротьби з партизанами, а також створення ілюзії самоврядування — німцями була створена Білоруська центральна рада і сформована Білоруська крайова оборона, підпорядкована командуванню вермахту і СД.
Керівники СС і поліції[ред. | ред. код]
- 21 липня - 14 серпня 1941 — групенфюрер СС Якоб Шпорренберг
- 14 серпня 1941 - 22 травня 1942 — бригадефюрер СС Карл Ценнер
- 22 травня - 21 липня 1942 — оберфюрер СС Карл Шефер
- 21 липня 1942 - 22 вересня 1943 — групенфюрер СС Курт фон Готтберг
- 21 липня 1942 - 15 липня 1943 — в.о., бригадефюрер СС Вальтер Шимана
- 9 вересня - 22 вересня 1943 — в.о., штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер
- 22 вересня - 3 липня 1944 — штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Білорутенія (російською) . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
- ↑ а б Jehke, Rolf. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945: Generalbezirk Weißruthenien [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Herdecke. Остання зміна 15 лютого 2010. Одержано 13 червня 2011. (нім.)
- ↑ а б Dallin (1958), pp. 234-236.
- ↑ Окупаційний режим під час Великої Вітчизняної війни (російською) . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
Література[ред. | ред. код]
- Органи управління, установи та формування, що здійснювали окупаційний режим на території Білорусі (російською) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 6 жовтня 2012.
- Романько О. В. Легион под знаком Погони. Белорусские коллаборационистские формирования в силовых структурах нацистской Германии (1941—1945). — Антиква, 2008. — 812 с. — ISBN 978-966-2930-56-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Generalbezirk Weißruthenien — territorial.de [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)