Білоруська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білоруська мова
Беларуская мова
Поширеність білоруської мови
Поширеність білоруської мови
Поширена в: Білорусь, Україна, Польща, Литва, Росія, Канада, США
Регіон: Східна Європа
Носії: 7-8 мільйонів
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Слов'янська група
Східнослов'янська група
Білоруська
Офіційний статус
Державна: Білорусь Білорусь
Офіційна: Білорусь Білорусь,
Польща Польща (4 ґміни Підляського воєводства)
Регулює: Національна академія наук Білорусі
Коди мови
ISO 639-1 be
ISO 639-2 bel
SIL BEL

Білор́уська м́ова (біл. беларуская мова) — одна з трьох східнослов'янських мов. Поширена, головним чином, у Білорусі. Державна мова Білорусі (разом із російською). Загальна кількість носіїв мови близько 8-9 млн, нею розмовляють білоруси й деякі інші представники автохтонного населення Східної Європи.

Класифікація[ред.ред. код]

Білоруська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї, слов'янської групи, східнослов'янської підгрупи мов. Генеалогічно найбільш споріднена з сучасною білоруською мовою є українська, бо обидві ці мови походять від давньоукраїнської (давньобілоруської, давньоруської, рутенської) мови.

Південні білоруські діалекти є надзвичайно схожими своєю лексикою до поліської говірки української мови, що також свідчить про спорідненість цих мов.

Два варіанти[ред.ред. код]

Зараз поширені два варіанти білоруської мови.

Офіційна орфографія (т. з. Наркомівка) була під час радянської влади наближена до російської мови, однак саме цей варіант вивчають у школі, тому більшість людей знайома саме з ним. Останню реформу офіційного правопису було проведено 2007 року (згідно з нею, замість Токіо і цяньшаньскі буде писатися Токіа і цяньшанскі).

Класична орфографія, або ж Тарашкевиця, ґрунтується на граматиці Броніслава Тарашкевича (видана в 1918 року, офіційно вживалася до 1933 року), і тому часто називається тарашкевицею. Її було кодифіковано 2005 року, проте в документі є декілька неоднозначних рішень (наприклад, використання ў для передачі /w/ у запозиченнях, що створює винятки при використанні ў).

Класична орфографія передає асимілятивну м'якість приголосних (сьнег, пісьменьнік), у той час як офіційна — тільки етимологічну (снег, але пісьменнік). Такий підхід дає змогу використовувати менше літер для запису слова, проте робить записані слова подібними до російських.

Офіційний правопис Класичний правопис Значення
снег сьнег сніг
пісьменнік (перевіряється: письмо) пісьменьнік письменник

Таким чином, можна автоматично модифікувати офіційні варіанти в класичні, але зворотне перетворення потребує використати словника.

Але різниця між варіантами не тільки в графіці, але й у лексиці. Часто офіційні варіанти запозичено з російської мови, а класичні — з української, польської чи інших європейських мов.

Офіційний правопис Класичний правопис Значення
працэнт адсотак відсоток
Германія Нямеччына Німеччина
Еўропа Эўропа Європа
сімвал (безпосредньо з грецької) сымбаль (через латинську) символ

Іноді називають і граматичні відмінності (наприклад, у класичному варіанті можна утворювати синтетичну форму майбутнього часу «рабіцьму» замість аналітичної «буду рабіць», як в українській мові).

Історія[ред.ред. код]

Поширення білоруської мови у 1903 році
Поширення білоруської мови у 1915 році у Східній Європі

Старобілоруська (руська, староукраїнська мова) мова — попередник сучасної білоруської мови, була державною мовою Великого Князівства Литовського. Старобілоруською мовою написано не лише офіційні документи, але й красне письменство.

Довгий час

Унаслідок русифікації та сталінського терору значного поширення набула трасянка — білорусько-російський суржик. У 1933 році було проведено реформа білоруського правопису. Нині часто кажуть, що це була спроба наблизити білоруську мову до російської.

Зробивши 1995 р. другою державною мовою російську і надавши їй загальну пріоритетність, авторитарний режим Олександра Лукашенка обрав політику фактичного знищення живої білоруської мови. Внаслідок усіляких обмежень і перешкод, перш за все ініційованих державною владою (яка мала намір відтворити СРСР у новій формі), а також унаслідок повномасштабної інформаційно-культурної залежності Білорусі від Російської Федерації, на сьогоднішній день кількість активних користувачів білоруською мовою досягла мінімального загрозливого рівня.

Поширеність[ред.ред. код]

Білоруська мова поширена найбільше в Білорусі та інших країнах пострадянського простору, зокрема в Росії, Україні, Прибалтиці та інших країнах.

В Білорусі[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2%) назвали білоруську мову рідною. Це на понад 20% менше, ніж під час перепису 1999 року, коли білоруську мову назвали рідною 73,6%. Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1% населення, російську — 49,8%. Серед сільського населення — 79,7% та 17,7% відповідно.

Розподіл населення Білорусі
за рідною мовою[1]
Регіон Білоруська Російська
Брестська обл. 53,7% 42,6%
Вітебська обл. 52,6% 44,2%
Гомельська обл. 54,6% 41,8%
Гродненська обл. 59,2% 36,1%
м. Мінськ 35,2% 52,6%
Мінська обл. 69,4% 27,5%
Могильовська обл. 55,1% 41,9%
Білорусь 53,2% 41,5%


Розподіл населення Білорусі
за основною розмовною мовою[2]
Регіон Білоруська Російська
Брестська обл. 26,7% 70,1%
Вітебська обл. 22,4% 73,2%
Гомельська обл. 22,7% 72,0%
Гродненська обл. 35,1% 56,5%
м. Мінськ 5,8% 82,1%
Мінська обл. 38,9% 56,0%
Могильовська обл. 19,6% 76,5%
Білорусь 23,4% 70,2%
Населення Білорусі за рідною мовою
Все населення
Міське населення
Сільське населення
Населення Білорусі за розмовною мовою
Все населення
Міське населення
Сільське населення


Більшість людей (70,2%) назвали мовою, якою розмовляють вдома — російську. Це на 7,4% більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які назвали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7% у 1999 до 23,4% у 2010. Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9% населення і білоруську — 11,3%. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7% та російську — 36,2%.[3]

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення

Проте згідно з результатами останнього дослідження національної ідентичності, білоруською мовою постійно користується лише 6% населення. В той час як російською постійно користується 74%.[4] В офіційній сфері використання білоруської мови обмежене. Судочинство в Білорусі ведеться винятково російською, майже відсутнє діловодство білоруською. Наприкінці 1990-х відзначено зниження накладу білоруських видань (за 1998–1999 рр. на 27,8%). Президент країни Олександр Лукашенко звертається до народу лише російською. В 2007–2008 рр. білоруською мовою навчалися 195.6 тис. учнів (18,4% від загальної кількості), з них 14.7 тис. першокласників (16,7%). Більшість білоруськомовних шкіл розташовані в сільській місцевості.[5]

У містах білоруськомовну освіту отримують лише 1,9% учнів. В 2009–2010 рр. в містах Білорусі існували лише 34 школи з викладанням білоруською мовою. Більшість з них (19) розташовувались у Мінську та Мінській області, 5 шкіл у Гродненській області, по 3 у Брестській, Вітебській, Гомельскій областях. Найменше — лише одна школа була в Могильовській області. У багатьох містах (Брест, Могильов) білоруськомовні школи відсутні.[6]

Школи з білоруською мовою викладання у 2009/2010 н.р.
Частка учнів білоруськомовних шкіл у 2009/2010 н.р.
Частка учнів білоруськомовних шкіл серед першокласників у 2009/2010 н.р.
Зміна частки учнів білоруськомовних шкіл за 2001/2002 - 2009/2010 н.р.

В Україні[ред.ред. код]

Білоруську мову вживають у селах Рокитнівського району Рівненщини. У районі зафіксовано найвищу в Україні частку білоруського населення. За переписом 2001 року, білоруси становили 15,4% населення району (у 1989 — 20,0%) і зосереджувалися переважно в північній частині району, яка межує з Білоруссю.[7][8]

Діалекти[ред.ред. код]

Діалекти білоруської мови

Діалекти:

   Північно-східний
   Центральний (середній)
   Південно-західний
   Поліська мова. Поєднує в собі риси білоруської і української мов

Лінії:

   Межі білоруських говірок (1903, Карський)
   Східна межа західної групи російських говірок (1967, Захарова, Орлова)
   Межа білорусько-українських говірок (1980, Бевзенко)

Фонетика[ред.ред. код]

Фонетика білоруської мови частково схожа на фонетику української мови, російської та польської.

Голосні звуки[ред.ред. код]

У білоруській мові наявні, як і в українській, 6 голосних звуків, які позначають літерами:

  • Аа — МФА: [a], близький до українського /а/ (МФА: [ɑ])
  • Іі — /i/, як в українській мові
  • Оо — МФА: [o], близький до українського /о/ (МФА: [ɔ])
  • Уу — /у/, як в українській мові
  • Ыы — МФА: [ɨ], близький до українського /и/ (МФА: [ɪ])
  • Ээ — МФА: [e], близький до українського /е/ (МФА: [ɛ])

Голосні записуються, як правило, за фонетичним принципом.

Приголосні звуки[ред.ред. код]

  • Як і в російській мові, /ц/, /ш/, /ж/ стали твердими в усіх випадках: хлопцы (хлопці), мышы (миші), нажы (ножі). (У м'яке /цй/ утворилося на місці м'якого /тй/: жыццё (життя).)
  • Палатизовані /тй/ та /дй/ перетворюються на відповідні палатизовані африкати /цй/, /дзй/: цябе (тебе)
  • Після голосних, апострофа, літери ў, розділового м'якого знака й на початку деяких слів і позначає звуки /йі/: Украіна — Укра/йі/на, вераб'і — вераб/йі/, салаўі — салаў/йі/, іней — /йі/ней.

Графіка[ред.ред. код]

Докладніше: Білоруська абетка
літера назва Звучання в українській мові та коментарі
білоруською українською
Аа А А А
Бб Бэ Бе Б
Вв Вэ Ве В
Гг Гэ Ге Г
Дд Дэ Де Д
Ее Е Є Є
Ёё Ё Йо
Жж Жэ Же Ж
Зз Зэ Зе З
Іі І І І
Йй і нескладовае Йот Й
Кк Ка Ка К
Лл Эл Ел Л
Мм Эм Ем М
Нн Эн Ен Н
Оо О О О
Пп Пэ Пе П
Рр Эр Ер Р
Сс Эс Ес С
Тт Тэ Те Т
Уу У У У
Ўў у нескладовае Як В наприкінці складу,
наприклад [воўк], чи ж як англійське "W"
Фф Эф Еф Ф
Хх Ха Ха Х
Цц Цэ Це Ц
Чч Чэ Ча Ч
Шш Ша Ша Ш
Ыы Ы И И
ь мяккі знак М'який знак ь
Ээ Э Е Е
Юю Ю Ю Ю
Яя Я Я Я

Офіційно вживано кирилицю, зустрічаються приклади вживання білоруськой латиниці . Білоруська абетка має унікальну серед слов'янських народів літеру Ў (звук [ў] є й в українській та польській мовах). Білоруські татари використовували арабську абетку[9] (докладніше дивись Кітаби).

Відомий письменник, мовознавець-самоучка Карусь Каганець розробляв власний проект алфавіту.

Граматика[ред.ред. код]

Білоруська мова має всього, як і українська, 10 частин мови: 6 самостійних, 3 службові й одну особливу — вигук.

Українсько-білоруські міжмовні зв'язки[ред.ред. код]

Див. також Українська мова.

Українсько-білоруські мовні контакти розпочалися ще в період Русі в результаті тісних взаємин протобілоруських племен з полянами і Києвом. Такі контакти стали постійними у XIV — XVII ст. в рамках спільної українсько-білорусько-литовської держави — Великого князівства Литовського, в якій державною літературно-писемною мовою була спільна білорусько-українська писемна мова.

Збагачення української писемної практики білорусизмами найактивніше відбувалося саме в цей період. Окремі слова та вирази, які в білоруських виданнях іноді відбивалися непослідовно, в українській писемності стали літературною нормою (присегнути, седечи, ездечи, навезати, понеделокъ тощо). Велику роль у цьому процесі відіграла перекладацько-видавнича діяльність білоруського першодрукаря Франциска Скорини. Його переклади на «просту мову» біблійних книг з оригінальними передмовами й післямовами поширювалися також в Україні і стали зразком для наслідування українськими книжниками XVI ст. (Василь Жугаєвич з Ярослава, Лука Тернопільський та ін.). У результаті творчого розвитку скорининських традицій в Україні з'явилися перекладені «на мову рускую» Пересопницьке Євангеліє (1556 — 61 р.р.), Крехівський Апостол (1563 — 72 р.р.), Євангеліє Негалевського (1581 р.) та ін. Елементи білоруської мови проникли навіть в Острозьку Біблію (1581 р.).

Українська мова запозичила такі білоруські слова, як бадьорий, дьоготь, жлукто[10] тощо. У свою чергу, старобілоруська писемність збагачувалася шляхом проникнення до неї деяких специфічних рис української мови. Український вплив на білоруську писемність поступово посилювався в XVII ст. (у «Лексиконі» Памва Беринди 1653 р., виданому Кутейнською друкарнею під Оршею у Білорусі, слова подано згідно з українською вимовою — цікаво те, що в київському виданні 1627 р. ці слова подані за традиційною церковнослов'янською орфографією: досить — досыть, жолтѧныца — жолтяница, цилитель — цѣлитель тощо).

Нова хвиля українсько-білоруських мовних взаємин у XIX ст. була пов'язана з популярністю в Білорусі поезій Т. Шевченка та орієнтацією багатьох представників нової білоруської літератури на народній основі на українську класичну літературу[11].

Українсько-білоруські мовні зв'язки досліджували П. Бузук, Л. Гумецька, А. Журавський, В. Аниченко, Г. Півторак, О. Скопненко.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Тараса Шевченка білоруською мовою (переклав Янка Купала; тут подано в офіційному правописі).

ЗАПАВЕДЗЬ
Як памру я, пахавайце
На Ўкрайне мілай,
Сярод стэпу на кургане,
Дзе продкаў магіла:
Каб нязмеранае поле,
Дняпро і абрывы
Было відна,— было чутна,
Як раве бурлівы!
Як пагоняць з Украіны
У сіняе мора
Кроў варожжу… Во тады я
І нівы і горы —
Ўсё пакіну й да самога
Бога палунаю
Маліцеся… А да тых пор —
Бога я не знаю!
Пахавайце ды ўставайце,
Кайданы парвіце
І варожай злой крывёю
Волю акрапіце!
І мяне ў сям'і вялікай,
Ў сям'і новай, вольнай,
Не забудзьце памянуці
Добрым ціхім словам.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://belstat.gov.by/homep/ru/indicators/pressrel/census.php Основні демографічні та соціальні характеристики населення Республіки Білорусь за результатами перепису населення 2009 року
  2. http://belstat.gov.by/homep/ru/indicators/pressrel/census.php
  3. http://belstat.gov.by/homep/ru/perepic/p6.php Розподіл населення республіки Білорусь за національностями та мовами за результатами перепису 1999 року
  4. Социологи: Белорусы любят, но не отстаивают
  5. У новому навчальному році в Білорусі відкриються чотири і закриються 97 шкіл (рос.)
  6. [1]
  7. http://www.nn.by/2000/43/08.htm Білоруська Україна
  8. http://ukrcensus.gov.ua/results/general/language/rivne/Результати перепису населення 2001 року. Національний склад.
  9. Про кітаби — білоруські книги арабською абеткою
  10. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови. Частина І : підручник / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. — Вид. третє — К. : Радянська школа, 1965. — С. 47.
  11. Українсько-білоруські мовні контакти. (укр.)

Посилання[ред.ред. код]

Білоруськомовні ЗМІ онлайн