Біла Русь
Біла Русь (біл. Белая Русь, пол. Ruś Biała) — історичний край, розташований в басейні верхньої частині Дніпра, між Птичем та Десною у верхній частині басейну річки Двіни; головні міста: Мінськ, Могильов, Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Мстиславль.
До 1084 входить до складу Київської Русі, після залежне князівство. Починаючи з XIII–XIV століття під владою Великого князівства Литовського, з 1569 до розподілу у складі Речі Посполитої, а потім частина Російської Імперії.
Біла Русь (лат. Russia Alba, Ruthenia Alba, фр. la Russie blanche, грец. Λευκορωσ(σ)ία) — спочатку штучна географічна назва, що використовувалась переважно в західноєвропейському науковому середовищі щодо різних регіонів Східної Європи (Русі).
У XII–XVII століттях «Біла Русь» — переважно назва земель Північно-Східної Русі у західноєвропейських джерелах. Щодо сучасної території Білорусії вживання терміну «Біла Русь» вперше зафіксовано в XIII столітті.
З XVI століття термін «Біла Русь» стає широко вживаним для позначення земель, які відносяться до сучасних білоруських регіонів Підвиння і Подніпров'я (відповідало регіону «Русь» у ВКЛ).
Починаючи з XIX ст. — загальноприйнята назва всіх територій, які тодішня етнографія відносила до білоруських, а також — у формі Білорусь — національне самоназва, прийняте ідеологами білоруського національного руху наприкінці 19 ст.
|
|||||||||||||
