Гладкий Павло Макарович
| Гладкий Павло Макарович | |
|---|---|
| Народився |
15 грудня 1885 Олексіївка, Андріївська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1971 Москва, СРСР |
| Діяльність | синолог |
| Alma mater |
Будівля реального училища (Ізюм) (1903) Пензенське художнє училищеd Former Oriental Institute, Vladivostokd (1910) |
Гладкий Павло Макарович (15.12.1885 — 12.1971) — сходознавець-синолог, громадський та політичний діяч на Далекому Сході (див. Далекосхідні поселення українців).
З біографії[ред. | ред. код]
Народився в с. Олексіївка Андріївської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині село Великоновосілківського району Донецької обл.). Закінчив Ізюмське реальне училище (1903), згодом — Пензенське художнє училище. 1906–10 навчався на китайсько-маньчжурському відділенні Східного (Орієнтального) інституту в м. Владивосток (нині місто в РФ). 1907–09 — член Владивостоцької студентської української громади. Після закінчення інституту — суддя на ст. Хайлар у Маньчжурії (північно-східна частина Китаю), одночасно активно займався сходознавчими дослідженнями, вивчав китайське мистецтво, насамперед театр. Член Харбінського товариства російських сходознавців, 1914 редагував його часопис «Вестник Азии». Тоді ж обіймав посаду заступника голови Українського клубу в м. Харбін (Китай). Навесні 1917 обраний головою української громади на ст. Хайлар. 16 липня 1917 — голова загальних зборів українців Маньчжурії, де було обрано Маньчжурську українську окружну раду. 20 груд. 1917 був висунутий кандидатом від українців Маньчжурії до Українських Установчих зборів. Голова 1-го Маньчжурського окружного українського з'їзду, який відбувся 24–28 квітня 1919. Подальша доля невідома. У 1921—1929 мешкав у Владивостоці. Заарештований 11 серпня 1929 та засуджений 23 лютого 1930 колегією ОДПУ за ст. 58-10 КК РСФСР до 9 років позбавлення волі, перебував в ув'язненні на Соловках, Воркуті, Колимі. 20 січня 1939 звільнений, мешкав у сел. Амдерма Ненецького авт. округу, працював лікарем. Заарештований вдруге у серпні 1941 за звинуваченням за ст. 58-8, 58-10 КК РСФСР. 29 вересня 1941 звільнений за припиненням справи. 1942 знову заарештований, засуджений до 10 років таборів, ув'язнення відбував у КаргопольЛАГу (Архангельська обл.). У таборі працював лікарем. Після звільнення 1952 залишився у сел. Кодіно Архангельської обл., де відбував ув'язнення, працював лікарем. Часто відвідував Москву, де й помер.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- ПАВЕЛЪ ГЛАДКІЙ. Дёйствительный членъ Британскаго Королевскаго Азіатскаго Общества. — Китайское искусство. Харбинъ. Типографія Китайской Восточной желёзной дороги.1915.
- Китайский театр, его происхождение, историческое развитие и современное состояние // Вестник Азии. 1914, № 23-24, 25-27. С. 22-36.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Попок А. А. Гладкий Павло [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 112. — ISBN 966-00-0405-2.
- В. А. Чорномаз. Гладкий Павло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Левитин-Краснов А. Э. Рук Твоих жар (1941—1956). Тель-Авив: Круг, 1979. С. 261—262. [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]