Горес Бебкок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Горес Велкам Бебкок (англ. Horace Welcome Babcock; 13 вересня 191229 серпня 2003) — американський астроном, член Національної АН США (1954). Син Г.Д.Бебкока.

Життєпис[ред.ред. код]

Родився в Пасадені (штат Каліфорнія). У 1934 закінчив Каліфорнійський технологічний інститут, продовжував освіту в Каліфорнійському університеті в Берклі. У 1938-1939 працював в Лікській обсерваторії, в 1939-1941 - в обсерваторії Мак-Доналд. У роки другої світової війни займався дослідженнями з військової тематики в Массачусетському і Каліфорнійському технологічних інститутах. З 1946 працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар (у 1964-1978 - їхній директор). З 1978 - почесний співробітник обсерваторії Маунт-Вілсон.

Основні наукові роботи присвячені вивченню галактик і магнітних полів Сонця і зірок. У 1946 вперше виявив магнітне поле у зірок, змірявши за допомогою створеного ним аналізатора зеєманівське розщеплювання ліній в спектрі зірки 78 Деви; незабаром знайшов, що багато пекулярних A-зірок мають сильні магнітні поля, зміни яких корелюють із спектральними змінами. У 1950 відкрив магнітне поле у M-гіганта, в 1955 — у змінної зірки RR Ліри. У 1958 опублікував каталог зірок, що володіють магнітними полями.

У 1952 спільно з Г.Д.Бебкоком винайшов і виготовив сонячний магнітограф — прилад для детальної реєстрації магнітних полів на поверхні Сонця; спільно з Г.Д.Бебкоком почав регулярне картографування сонячних магнітних полів. Запропонував гіпотезу, що пояснює утворення сонячних плям і їхні магнітні властивості. Згідно з цією гіпотезою силові лінії загального магнітного поля Сонця закручуються унаслідок нерівномірності обертання Сонця і тоді, коли це тороїдальне поле виноситься на поверхню висхідними потоками речовини, у фотосфері в місцях виходу силових ліній утворюються плями.

Досліджував обертання галактики Андромеди і показав в 1938, що її спіральні рукави волочаться (відстають в обертанні від ядра), вивчав яскравість нічного неба і міжзоряне поглинання поблизу північного галактичного полюса, виконав спектральні дослідження зірок типа U близнюків, комет, Сонця.

Велику увагу приділяв приладобудуванню. Створив багато приладів, якими оснащені обсерваторії Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар. Окрім сонячного магнітографа, ним сконструйована перша автоматична мікрофотометрія інтенсивностей, експонометри і автоматичні гіди для 100- і 200-дюймових телескопів; разом з Г.Д.Бебкоком сконструював машину для нарізки дифракційних грат і виготовив високоякісні грати великих розмірів.

Член низки наукових товариств.

Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1957), медаль А.С.Еддінгтона Лондонського королівського астрономічного товариства (1957), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1969).