Городище (Переяслав-Хмельницький район)
| Городище | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Бориспільський район |
| Рада | Городищенська сільрада; з 1960 р. Хоцьківська сільська рада; з 1967 р. В'юнищинська сільська рада. |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1750-х |
| Існувало до | 1973 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°55′54″ пн. ш. 31°30′16″ сх. д. / 49.93167° пн. ш. 31.50444° сх. д.Координати: 49°55′54″ пн. ш. 31°30′16″ сх. д. / 49.93167° пн. ш. 31.50444° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Городище | |
 Городище | |
Городище — колишнє село у Бориспільському районі Київської області. Було затоплене Канівським водосховищем.
З історії[ред. | ред. код]
За Гетьманщини Городище належало до Трахтемирівської сотні Переяславського полку.[1]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ній нараховувалось 38 хат виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[2]
За книгою Київського намісництва 1787 року в Городищі проживало 443 душі. Було у володінні козаків і власника — графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського.[3]
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
В 1930 році в Городищі проживало 788 чоловік.
У роки Голодомору, за книгою реєстрації смертей по Городищенській сільраді, у 1932 році в селі померло 47 жителів, а в 1933 році – 150. [4]
У лютому 1960 року сільські ради Городища, Комарівки і Хоцьок Переяслав Хмельницького району були об'єднані в одну — Хоцьківську сільраду.
З грудня 1967 року село Городище Хоцьківської сільради Переяслав-Хмельницького району було в підпорядкування В'юнищенській сільраді Переяслав-Хмельницького району.
У грудні 1973-го року, за рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №628 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі деяких районів області» села В'юнище, Городище і Козинці В'юнищенської сільради Переяслав-Хмельницького району були виключені з облікових даних «у зв’язку з переселенням жителів». Дані села були затопленні водами Канівського водосховища. [5]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769. Покажчик населених пунктів. — Київ, 1959. — С. 64.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 102
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 246
- ↑ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.621 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2020.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. —304 с.: іл. — С. 97, 133, 142
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |