Село

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Село́ — назва найменшої адміністративно-територіальної одиниці в Україні та Білорусі, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян. В Київській Русі — княжий заміський маєток.

На 1 січня 1991 в Україні було 28 844 села.

Село (як поняття):

1. Населений пункт (зазвичай великий) неміського типу, жителі якого займаються переважно землеробством.
2. Сільська місцевість узагалі.
3. (збірн.) Жителі села, сільської місцевості.

В Україні, країнах бувшого Радянського Союзу та в ряді інших країн при віднесенні якогось населеного пункту до розряду сіл чи міст враховується частка людей, зайнятих в сільському господарстві. В більшості країн, однак, враховується лише загальна чисельність населення. Нормативи у різних країнах різні, однак існує тенденція, що в розвинутих та малонаселених країнах межа, що відділяє села від міст, нижча, а в нерозвинутих та густозаселених - вища. Наприклад у Фінляндії будь-яке поселення, де живе більше 200 осіб — це місто, тоді як в деяких країнах Африки та Росії поселення з 20 чи навіть 65-тисячним (Інгушетія, ст. Орджоникидзевська) населенням вважаються селами.