Село
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Село́ — назва найменшої адміністративно-територіальної одиниці в Україні та Білорусі, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян. В Київській Русі — княжий заміський маєток.
На 1 січня 1991 в Україні було 28844 села.
Село (як поняття):
- 1. Населений пункт (звичайно великий) неміського типу, жителі якого займаються перев. обробітком землі.
- 2. Сільська місцевість узагалі.
- 3. збірн. Жителі села, сільської місцевості.
В Україні, країнах бувшого Радянського Союзу та в ряді інших країн при віднесенні якогось населеного пункту до розряду сіл чи міст враховується частка людей, зайнятих в сільському господарстві. В більшості країн, однак, враховується лише загальна чисельність населення. Нормативи у різних країнах різні, однак існує тенденція, що в розвинутих та малонаселених країнах межа, що відділяє села від міст, нижча, а в нерозвинутих та густозаселених - вища. Наприклад у Фінляндії будь-яке поселення, де живе більше 200 осіб — це місто, тоді як в деяких країнах Африки поселення з 20 чи навіть 45-тисячним населенням вважаються селами.
[ред.] Література
- Село // Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 173.
- Село // Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн http://www.slovnyk.net/
[ред.] Дивись також
| Населені пункти |
|---|
| Хутір | Село | Селище | Селище міського типу | Місто | Мегаполіс |
Малі населені пункти  Великі населені пункти |
| Див. також: Агломерація |
