Граціано Ландоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Граціано Ландоні
Граціано Ландоні
Граціано Ландоні
Особисті дані
Народження 24 листопада 1939(1939-11-24) (84 роки)
  Леньяно, провінція Мілан, Ломбардія, Королівство Італія
Зріст 179 см
Вага 77 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Галларатезе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1958–1959 Італія «Про Верчеллі» 35 (3)
1959–1961 Італія «Мессіна» 60 (10)
1961–1964 Італія «Лаціо» 99 (5)
1964–1965 Італія «Аталанта» 26 (1)
1965–1966 Італія «Катанія» 5 (0)
1966–1969 Італія «Палермо» 92 (3)
1969 Італія «Тернана» 7 (1)
1969–1971 Італія «Палермо» 37 (0)
1971 Італія «П'яченца» 8 (0)
1971–1972 Італія «Соренто» 20 (1)
1972–1973 Італія «Гроссето»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1973–1974 Італія «Гроссето»
1974–1975 Італія «Ареццо»
1975 Італія «Піза»
1976–1977 Італія «Піза»
1977–1978 Італія «Прато»
1978–1979 Італія «Парма»
1979–1981 Італія «Беневенто»
1982 Італія «Сіракуза»
1983–1984 Італія «Палермо» (помічник)
1984 Італія «Палермо»
1984–1985 Італія «Фоджа»
1986 Італія «Трапані»
1987–1988 Італія «Ерколанезе»
1989–1990 Італія «Колліджана»
1990–1991 Італія «Гроссето»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Граціано Ландоні (італ. Graziano Landoni; нар. 24 листопада 1939, Леньяно) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 24 листопада 1939 року в місті Леньяно. Вихованець футбольної школи клубу «Галларатезе».

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду «Про Верчеллі» з Серії С, в якій провів один сезон, взявши участь у 35 матчах чемпіонату.

1959 року перейшов до «Мессіни», де виступав протягом двох сезонів у Серії В, причому у другому півзахисник забив 7 голів в 34 іграх, чим привернув увагу представників тренерського штабу столичного «Лаціо», до складу якого приєднався 1961 року. Відіграв за «біло-блакитних» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри, вигравши просування до Серії А за підсумками сезону 1962-63 і у наступному сезоні дебютував у вищому італійському дивізіоні, зігравши в усіх 34 матчах, в яких забив один гол, після чого покинув клуб.

Покинувши Рим, Ландоні грав протягом наступного сезону в «Аталанті» в Серії А), після чого повернувся на Сицилію, ставши гравцем «Катанії»[1]. Проте в цій команді Граціано провів тільки 5 матчів в Серії А через конфлікт з тренером Кармело Ді Беллою[2] і після вильоту клубу в Серію Б, в листопаді 1966 року він переїхав в «Палермо», де залишався протягом трьох сезонів поспіль і здобув своє друге просування в Серію А, вигравши Серію В 1967-68. Завдяки цьому у сезоні 1968-69 Ландоні знову грав у вищому італійському дивізіоні, провівши 25 матчів.

Після короткого періоду в «Тернані» на початку сезону 1969-70 (7 матчів і один гол у Серії В)[3], Ландоні повернувся в «Палермо», але не зміг допомогти клубу уникнути вильоту до Серії В[2], де і продовжив виступи[4].

Влітку 1971 року, в віці 32, перейшов у клуб Серії C «П'яченца»[5], але зігравши лише 7 матчів у чемпіонаті, в листопаді того ж року перейшов у «Соренто», повернувшись таким чином в Серію B.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Гроссето», за команду якого виступав протягом 1972—1973 років і допоміг команді вийти з Серії D в Серію С[6].

Він провів в цілому 111 матчів і 2 голи у Серії А та 235 матчів і 19 голів в Серії В.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Відразу після цього Ландоні очолив тренерський «Гроссето» у третьому дивізіоні[6], який врятував від вильоту назад у нижчий дивізіон.

1974 року молодий фахівець очолив «Ареццо» з Серії В[7], але ще по ходу сезону був замінений на Маріо Россі через незадовільні результати (1 перемога в 10 матчах чемпіонату). Після цього Ландоні повернувся до Серії С, де очолював «Пізу»[6][8] та «Прато»[9].

1978 року став головним тренером «Парми» з Серії С1, в якій протягом сезону був замінений на Чезаре Мальдіні[10].

Після цього Ландоні очолював «Беневенто» (Серія С1)[11] та «Сіракузу» (Серія С2), замінивши Лідо Вієрі.

Сезон 1983-84 Ландоні розпочав як помічник головного тренера «Палермо» Густаво Джаньйоні[12]. У квітні 1984 року Джаньйоні був звільнений через невдалі результати і Ландоні став головним тренером клубу[12], проте не зміг виправити ситуацію і клуб вилетів до Серії С1[2], після чого Граціано Ландоні був звільнений і замінений на Доменіко Росаті[2].

В подальшому очолював «Фоджу» (Серія С1)[13], «Трапані» (Серія С2) та «Ерколанезе», з яким вилетів до Міжрегіонального чемпіонату, п'ятого за рівнем дивізіону країни. Після цього Ландоні залишився в цьому дивізіоні тренувати клуби «Колліджана» та «Гроссето», який і став його останнім місцем тренерської роботи після звільнення 1991 року[14].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anni 1960—1970 [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] Catania46.net
  2. а б в г Landoni «il siciliano» e la prima Serie C [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Ballor.net
  3. Statistiche su Databaserossoverde.it. Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 3 липня 2017.
  4. Landoni e Ferrari esclusi dalla rosa [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.], Il Corriere dello Sport, 20 gennaio 1971, pag.9
  5. Rosa 1971—1972 [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  6. а б в Doppio ex di un calcio d'altri tempi [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.], Il Tirreno, 22 gennaio 2009
  7. Storia Amaranto [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.] Arezzocalcio.com
  8. Gli allenatori [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Pisasportingclub.it
  9. Almanacco illustrato del Calcio 1979, ed. Panini, p.279
  10. Stagione 1978—1979 [Архівовано 13 грудня 2012 у Wayback Machine.] Storiadelparmacalcio.com
  11. 1980-1990 [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.] Lostregone.net
  12. а б Il Palermo e Giagnoni si sono lasciati [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.], La Stampa, 17 aprile 1984, pag.24
  13. Scherzi di Carnevale[недоступне посилання з квітня 2019] Federossonera.it
  14. Tornabuoni fu il primo Il fedelissimo è Palazzoli [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.], Il Tirreno, 9 maggio 2012, pag.25

Посилання[ред. | ред. код]