Аталанта (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Аталанта»
Емблема
Повна назва Atalanta Bergamasca Calcio SpA
Прізвисько La Dea (Боги), Regina delle provinciali
(Королі провінціалів), Orobici
Рік заснування 1907
Місто Бергамо, Італія
Стадіон Атлеті Адзуррі д'Італія
Вміщує 26638
Президент Італія Антоніо Перкассі
Головний тренер Італія Стефано Колантуоно
Ліга Серія A
2012/13 15-те
Домашня
Виїзна
Запасна

Атала́нта (італ. Atalanta Bergamasca Calcio) — італійський футбольний клуб з міста Бергамо.

Історія[ред.ред. код]

Стадіон «Атлеті Адзуррі д’Італія»

Першим футбольним клубом у місті Бергамо був ФК «Бергамо», заснований у 1903 році швейцарськими іммігрантами. ФК «Бергамо» виступав у зоні Ломбардії чемпіонату Італії.

17 жовтня 1907 року група у складі Еудженіо Урйо, Джуліо та Ферруччо Аматі, Алессандро Форліні і Джованні Роберті утворила спортивне товариство «Аталанта», яке було назване на честь героїні давньогрецької міфології. В 1913 році в товаристві була створена футбольна секція, а в 1914 році «Аталанта» була визнана Італійською федерацією футболу і стала брати участь у другій групі чемпіонату Ломбардії. В 1920 році команда піднялася до першої групи.

Раніше, в лютому 1920 року спортивне товариство «Аталанта» і спортивно-фехтувальне товариство «Бергамаска», яке поглинуло в 1913 році ФК «Бергамо», об'єдналися в футбольний клуб «Аталанта». Був прийнятий компромісний чорно-синій варіант кольорів клубу (кольори товариства «Аталанта» були чорно-білими, а товариства «Бергамаска» — синьо-білими). Першим тренером став натуралізований аргентинець Чезаре Ловаті, який незадовго до цього завершив кар'єру гравця.

В 1928 році спеціально для клубу побудували стадіон, який назвали на честь фашиста Маріо Брумани, а пізніше перейменували в «Атлеті Адзуррі д’Італія». В дебютному сезоні 1928—1929 у національному чемпіонаті «Аталанта» стала лише 14-ю в своїй підгрупі і наступного року потрапила до щойно створеної Серії B.

В сезоні 1932—1933 через проблеми з фінансуванням «Аталанта» ледь не знялася з першості. Лише завдяки продажу в «Амброзіану-Інтер» голкіпера збірної Карло Черезолі клубові вдалося дограти турнір.

Вперше потрапити до Серії А команді вдалося в 1937 році, однак за результатами того сезону «Аталанта» повернулася до Серії B, хоча заробила 120 000 лір від продажу в «Рому» свого кращого півзахисника Джузеппе Бономі.

Повернення до еліти відбулося в 1940 році. «Аталанта» міцно закріпилася в Серії А і здобула репутацію «провінційного жаху». В 1948 році бергамаски за очільництва Іво Фіорентіні посіли рекордну для себе п'яту сходинку в чемпіонаті.

В 1952 році «Аталанта» відзначилася черговим гучним продажем: шведського форварда Гассе Єппсона продали в «Наполі» за 105 млн лір. Для цього знадобилась участь мера міста.

В 1955 році матч «Аталанта» — «Трієстина» вперше в історії бергамського клубу показали по телебаченню.

За три роки команда боролася за виживання, але «за порушення спортивних принципів» була відправлена до Серії B. В 1960 році команду реабілітували, проте вона вже на той момент повернулася до вищого дивізіону.

2 червня 1963 року на полі міланського «Сан-Сіро» «Аталанта» завоювала перший трофей у своїй історії, обігравши в фіналі Кубка Італії «Торіно» з рахунком 3:1. Хет-триком у цьому матчі відзначився майбутній чемпіон Європи і віце-чемпіон світу Анджело Доменгіні. В наступному сезоні відбувся дебют у Кубку володарів кубків, де в першому раунді в додатковий час «оробічі» поступилися майбутньому переможцю — лісабонському «Спортингу».

В 1969 році «Аталанта» знову вибуває до Серії B. В клубі змінюється керівництво: президентом стає Акілле Бортолотті.

В 1979 році починається «найглибше» падіння в історії клубу: за 5 років «Аталанта» проходить шлях від Серії А до Серії C1 і назад. Стрімкому поверненню посприяло запрошення до команди відомих тренерів Оттавіо Б'янкі і Недо Сонетті та зміна президента: в 1980 році Акілле Бортолотті передав повноваження своєму сину Чезаре.

В 1984 році «Аталанта» придбала шведського півзахисника Гленна-Петера Стромберга, який на довгий час стає лідером і конструктором атак бергамасків. У той самий час у Бергамо починає кар'єру Роберто Донадоні.

За три роки «Аталанта», вже залишивши Серію А, пробивається до фіналу Кубка Італії, де в обох матчах всуху програє чемпіону країни «Наполі», де саме виблискував Дієго Марадона.

Новим тренером команди призначають Еміліано Мондоніко. Участь у Кубку володарів кубків стає для «Аталанти» дуже вдалою: учасник Серії B дістається півфіналу, де в двох матчах знову програє майбутньому переможцю — бельгійському «Мехелену».

За рік «оробічі» повертаються до Серії А. Лінія півзахисту клубу в той час була одною з найкращих у його історії — Даніеле Фортунато, Еліджіо Ніколіні, Вальтер Боначіна та шведи Гленн-Петер Стромберг і Роберт Прітц. По завершенні сезону в клуб приходить відомий аргентинський нападник Клаудіо Каніджа. «Аталанта» посідає шосту сходинку і отримує путівку в Кубок УЄФА, де в 1/32 фіналу поступається московському «Спартаку». Ця поразка коштувала Мондоніко тренерського крісла. В сезоні 1989—1990 бергамаски стають сьомими. 7 червня 1990 року в автокатастрофі загинув президент клубу Чезаре Бортолотті, після чого президентом знову став його батько Акілле. Восени «Аталанта» знову стартувала в Кубку УЄФА і лише в чвертьфіналі програла співвітчизникам з «Інтера».

В сезоні 1992—1993 8-е місце з клубом завоював маловідомий тоді тренер Марчелло Ліппі. Перспективного тренера наступного сезону запрошує до себе «Наполі», а чорно-сині знову скочуються до Серії B.

В 1994 році контрольний пакет акцій «Аталанти» придбав підприємець Іван Руджері. Він повернув до клубу тренера Еміліано Мондоніко, який взяв курс на омолодження складу. До команди запрошують талановитих нападників Крістіана Вієрі і Філіппо Індзагі, яких пізніше продають до «Ювентуса». В 1996 році в фіналі Кубка Італії «Аталанта» зазнає поразки від «Фіорентини». В чемпіонаті команда бореться за виживання і в 1998 році вирушає за звичним маршрутом до нижчого дивізіону.

Повернути клуб до еліти вдалося за 2 роки тренеру Джованні Вавассорі. В Серії А «Аталанта» стартувала дуже непогано і довгий час трималася в зоні Ліги Чемпіонів, але в кінці сезону скотилася на 7-у позицію. Під час міжсезоння керівництво виділило значні кошти на посилення команди. Але серйозних результатів фінансові вкладення не принесли: у 2002 році бергамці стали дев'ятими, а за рік вибули, поступившись «Реджині» в матчі за місце в Серії А. Як водиться, в Серії B «Аталанта» не затрималася, але повернення до вищого дивізіону стало невдалим: команда посіла останнє місце.

Зміну поколінь було доручено провести новому тренеру Стефано Колантуоно. Серйозно омолодивши склад, він впевнено виконав завдання виходу в Серію А, вигравши чемпіонат другого дивізіону. Перспективна молодь не загубилась і в когорті найсильніших, посівши в рік сторіччя клубу 8-е місце. Талановитого тренера одразу ж переманив «Палермо».

Новим наставником став Луїджі Дельнері, під керівництвом якого «К'єво» наганяв жаху на визнаних фаворитів першості. Дельнері продовжив політику свого попередника, і в 2008 році команда впевнено посіла 9-е місце, а за рік — 11-е. У 2009 році спеціаліст заявив про те, що залишить «Аталанту» після закінчення сезону, і керівництво стало шукати нового головного тренера.

Досягнення[ред.ред. код]

Кубок Італії:

  • Володар (1): 1962–63

Серія B:

  • Переможець (5): 1927-28, 1939-40, 1958-59, 1983-84, 2005–06

Відомі гравці[ред.ред. код]

Відомі тренери[ред.ред. код]

Цікаве[ред.ред. код]

  • У 1986 році Робі Факкінетті Написав гімн команди Atalanta azzurra. Існують три версії пісні: перша — входить як сторона A однойменної сорокоп'ятки, друга — інструментальна версія тієї ж пісні, третя — голос та фортепіано, записана автором пізніше.
  • У 2007 році, до святкування сторіччя клубу, Робі Факкінетті написав Dea, офіційний гімн команди.

Посилання[ред.ред. код]