Грень Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грень Андрій Іванович
Народився 10 липня 1928(1928-07-10)[1]
Вісла, Цешинський повіт, Сілезьке воєводство[1]
Помер 13 серпня 2012(2012-08-13) (84 роки)
Одеса, Україна
Місце проживання Одеса[1]
Країна  Україна
Національність поляк
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater Ягеллонський університет
ОНУ ім. І. І. Мечникова
Галузь органічна хімія
Заклад Фізико-хімічний інститут ім. О. В. Богатського НАН України
ОНУ ім. І. І. Мечникова
Посада заступник директора з наукової роботи
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор хімічних наук[1]
Науковий керівник Богатський Олексій Всеволодович
У шлюбі з Єфрюшина Нінель Петрівна[1]
Нагороди

Андрій Іванович Грень (10 липня 1928(1928-07-10), Вісла, Цешинський повіт — 13 серпня 2012(2012-08-13), Одеса) — український хімік, фахівець у галузі органічної хімії.

Доктор хімічних наук (1974), професор (1977). Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки, премії Національної академії наук України імені Л.В. Писаржевського, заступник директора з наукової роботи Фізико-хімічного інституту імені А. В. Богатського НАН України (1977–2000).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 липня 1928 року у селі Вісла (нині місто Сілезького воєводства, Польща) у робітничій родині. Під час німецької окупації брав участь у антифашистському русі[2]. Після закінчення Другої світової війни деякий час працював у лісництві, навчався на підготовчих курсах у Катовіце, вступних курсах у Кракові та у Ягеллонському університеті (Краків). 1949 року виїхав на навчання до СРСР, 1954 року закінчив Одеський університет, після чого працював учителем у середній школі та професійно-технічному училищі.

Від 1963 року співробітник кафедри органічної хімії Одеського університету як аспірант, старший інженер, старший науковий співробітник, доцент, професор (1975–1999, за сумісництвом). У 1969–1972 роках був заступником декана хімічного факультету[3].

1967 року захистив кандидатську дисертацію “Синтез деяких алкоксисполук на основі алліл-α-алкоксиетилмалонового та алліл-α-алкоксиацетооцтового ефірів та 2-α-алкоксипропандіолів-1,3, вивчення їх стереохімії та властивостей” (науковий керівник О. В. Богатський), а 1974 — докторську “Деякі питання конформаційного аналізу і динамічної стереохімії гетероаналогів циклогексану”[2].

У 1975–77 працював у Одеській лабораторії Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР, був одним із організаторів Фізико-хімічного інституту АН УРСР як заступник директора інституту з наукової роботи у 1977–2000 роках. Завідувач відділу молекулярної структури і спектроскопії (1977–2000). З 2000 по 2012 роки провідний науковий співробітник відділу молекулярної структури і хемоінформатики Фізико-хімічного інституту імені А. В. Богатського НАН України[3].

Помер 13 серпня 2012 року в Одесі на 85 році життя.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Галузь наукових інтересів А. І. Греня включала синтез, будову і стереохімію органічних сполук, зокрема насичених гетероциклічних сполук, тонкий органічний синтез, зокрема харчових одорантів, макрогетероциклів — краун-етерів та каліксаренів, а також дослідження зв’язків структура–властивості органічних сполук. За його участі були розроблені методи одержання заміщених 1,3-меркаптоспиртів, аміноалканолів, алкілзаміщених 1,3,2-діокса-, 1,3,2-оксатіо- та 1,3,2-окса-боринанів, 1,3,2-діоксагермананів, а також метод регіоселективного нітрування дибензо-18-краун-6-етерів[3], а також досліджені стереохімічні особливості заміщених 1,3-діоксанів та 1,3-дитіанів. Аналіз значної кількості стереоізомерів показав, що молекули цис- і транс-ізомерів цих речовин перебувають у конформації крісла[4].

1978 року за цикл праць у галузі стереохімії «Синтез і стереохімія гетероаналогів циклоалканів» А. І. Грень разом із О. В. Богатським отримав премію імені Л. В. Писаржевського АН України[5]. 1991 року у складі авторського колективу професор Грень став лауреатом Державної премії України у галузі науки та техніки за цикл праць «Макрогетероцикли: синтез, структура, властивості»[6][7].

А.І. Грень — автор близько 200 наукових публікацій, авторських свідоцтв та патентів[8] на винаходи. Серед його учнів — доктори та кандидати наук.

Поєднував наукову діяльність із педагогічною роботою, будучи професором Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова. Читав курс органічної хімії, спецкурс “Фізико-хімічні методи ідентифікації органічних сполук”[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Грень А. И. Химия вкуса и запаха мясных продуктов / А. И. Грень, Л. Е. Высоцкая, Т. В. Михайлова. – Киев: Наукова думка, 1985. – 100 с.
  • Грень А. И. Химия циклических эфиров борных кислот / А. И. Грень, В. В. Кузнецов. – Киев: Наукова думка, 1988. – 160 с.
  • Electron Impact Fragmentation of Binuclear Crown Ethers // Organic Mass-spectrometry. 1993. Vol. 28, № 2
  • Stereochemie der heterocyclen—XXXI: Die konfiguration und bevorzugte konformation substituierter 4-methyl-1, 3-dioxane // Tetrahedron. – 1975. – Т. 31. – № 6. – 489-494.
  • Ion-molecule reactions of thiourea macrocyclic derivatives with ions of acetylacetonates of some rare-earth elements in gaseous phase // Inorganica chimica acta. – 1983. – Т. 77. – № 6. – 245-246.
  • Synthesis of N-Substituted Carbamoylmethyloxy-p-tert-butylcalix [4] arenes // Russian Journal of Organic Chemistry. – 2000. – Т. 36. – № 9. – 1321-1325.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. ↑ а б в Вчені вузів Одеси : біобібліогр. довід. Вип. 2. Природничі науки. 1946–2000, ч. 3. Хіміки / упоряд. Т. І. Олейникова ; відп. ред. В. П. Антонович ; ред. І. С. Шелестович. – Одеса, 2002. – 204 с.
  3. ↑ а б в Шабанов, Є. В. (2006). Грень Андрій Іванович. Т. 6. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  4. ↑ Развитие органической химии на Украине. / Под общ. ред. Кирсанова. А.В. − Киев: Наукова думка, 1979, с. 185.
  5. ↑ Цикл робіт "Синтез і стереохімія гетероаналогів Циклоалканів". www.nas.gov.ua. Процитовано 24 квітня 2023.
  6. ↑ Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1991 року. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
  7. ↑ 1991 ПОСТАНОВА Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 № 355 | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. web.archive.org. 10 квітня 2016. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 24 квітня 2023.
  8. ↑ Грень Андрій Іванович — Автор. uapatents.com. Процитовано 21 квітня 2023.
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грень_Андрій_Іванович&oldid=40643950